Справа № 338/214/25
18 вересня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани матеріали кримінального провадження № 1202409112000167 стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , учасника бойових дій, відповідно до ст.89 КК України не судимого, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України;
ОСОБА_6 , умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Злочин вчинив при таких обставинах.
22.10.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_2 , а в подальшому А7135 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 слодата ОСОБА_6 призначено на посаду гранатометника 1-го стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти цієї військової частини
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватись Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускаючи негідних вчинків.
Не дотримавшись вказаних вимог нормативно-правових актів, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення.
Так, у вечірній час доби 14.10.2024 року солдат ОСОБА_6 , перебуваючи поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 без законних на те підстав, знаходився у АДРЕСА_1 .
В той час, близько 18 год.50 хв. 14.10.2024 року поліцейський офіцер громади Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_5 , виконуючи свої службові обов'язки, з метою проведення перевірки за матеріалами ЄО №3333 від 25.09.2024 року за заявою ОСОБА_7 , перебував поблизу будинку №11 по вул. Богдаана Яцківа в с.Гринівка і намагався отримати пояснення у ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_5 перебував у форменому одязі поліцейського. Будучи агресивно налаштованою по відношенню до працівника поліції, ОСОБА_8 вчинила з ОСОБА_5 конфлікт, до якого приєднався обвинувачений ОСОБА_6 , який близько 19 год., рухаючись дорогою біля будинку №11 по вул.Богдана Яцківа в с.Гринівка ОСОБА_6 , побачив ОСОБА_8 , яка конфліктувала з ОСОБА_5 . Діючи умисно, усвідомлюючи протипавний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою спричинення працівнику правоохоронного органу тілесних ушкоджень, наблизився до капітана поліції ОСОБА_5 і правою рукою наніс йому два удари в ділянку голови зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у виді саден в ділянках голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю. Пояснив, що у 2022 році добровільно мобілізувався на військову службу, яку проходив у в/ч НОМЕР_2 , а згодом у в/ч НОМЕР_1 на посаді гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу, стрілецької роти. Однак в травні 2024 року самовільно залишив військову частину та повернувся до місця постійного проживання у с.Гринівку Старобогородчанської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. 14 жовтня 2024 року у вечірній час рухався велосипедом по вул. Богдана Яцківа повз будинок ОСОБА_9 і побачив, що між поліцейським офіцером громади ОСОБА_5 та ОСОБА_10 відбувався конфлікт. Він, не розібравшись у ситуації, вирішив стати на сторону ОСОБА_8 і з цією метою підійшов до ОСОБА_5 та правою рукою наніс йому два удари в голову. За вчиненим шкодує, вказав, що має намір повернутись до виконання обов'язків військової служби.
Не оспорюючи фактичних обставин справи, їх кваліфікацію, обвинувачений та його захисник вказали на недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєного правопорушення, які ними не оспорюються. Вказану позицію підтримав прокурор та потерпілий. Тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, перевіривши в ході допиту обвинуваченого чи правильно він розуміє зміст цих обставин, а також переконавшись, що сумніву у добровільності його позиції немає, роз'яснивши наслідки, передбачені ч.2 ст.394 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин скоєння кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.2 ст.345 КК України, оскільки ОСОБА_6 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Водночас, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 заявлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов про відшкодування заподіяної моральної шкоди визнав частково, оспоривши не факт заподіяння потерпілому моральної шкоди, а розмір відшкодування, заявлений потерпілим. Зокрема, погодився на відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Тому суд, з метою вирішення цивільного позову, з'ясував позицію потерпілого ОСОБА_5 в частині обґрунтування розміру вимог цивільно-правового характеру. Допитаний з цього приводу в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що моральна шкода, заподіяна йому злочином полягає в тому, що ОСОБА_6 не вибачився після вчиненого, натомість продовжував неправомірно впливати на нього шляхом здійснення телефонних дзвінків. Обіцяючи спершу відшкодувати витрати за пошкодження форменного одягу, згодом від своєї обіцянки відмовився. ОСОБА_8 , яка засуджена вироком Богородчанського суду від 10.04.2025 року за вчинення щодо нього цього ж злочину, продовжувала ображати його у месенджерах та соціальних мережах, хизувалась у місцевому чаті громади фактом побиття з Феликом поліцейського. Тому наполягав на стягненні моральної шкоди у межах заявлених позовних вимог у розмірі 50000 грн.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість вчиненого, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, за час несення військової служби заохочувався відзнаками неурядових організацій, є учасником бойових дій.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують покарання суд також не встановив. Сам факт визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінального правопорушення не є достатнім для констатації наявності щирого каяття у вчиненому. Така пом'якшуюча вину обставина повинна характеризуватись жалем за скоєне не лише внаслідок усвідомлення невідворотності покарання, а активною позицією, яка проявляється у засудженні своєї протиправної поведінки, вчинення дій спрямованих на спокутування провини, відшкодування завданої шкоди, чого у даному випадку не суд не встановив. ОСОБА_6 хоч і беззаперечно визнав себе винним у скоєному, однак його показання в ході судового розгляду свідчать про те, що він шукав виправдання своїм діям, а не засуджував їх, як протиправні.
Злочин скоєний обвинуваченим, відповідно до ч.4 ст.12 КК України віднесений до категорії нетяжких.
Відповідно до ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаної мети, принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності і даним про особу винного.
При призначенні покарання суд також бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_6 уже після направлення даного кримінального провадження на розгляд суду, протягом тривалого часу вчиняв активні дії аби уникнути суду. Крім того, за даними обліку вчинених адміністративних та кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 попередньо неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.
З огляду на встановлені обставини в їх поєднанні з характером та обсягом вчинених суспільно небезпечних дій, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 слід обрати покарання визначене санкцією статті 345 ч.2 КК України у виді позбавлення волі. При цьому підстав для застосування положень ст.75 КК України, як про це клопотав захисник, суд не встановив.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд виходить з таких міркувань.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Суд, встановивши факт заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 при виконанні ним службових повноважень, констатує, що потерпілий дійсно поніс певні моральні страждання, оскільки було принижено його авторитет, як працівника поліції, як офіцера громади. Вчиненням злочину було порушено його звичний ритм і спосіб життя. Проте, виходячи із принципу співмірності та з урахуванням характеру вчиненого, наслідків на які він вказує, а також з урахуванням результатів розгляду цивільного позову потерпілого у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 , суд вважає, що достатнім відшкодуванням заподіяної моральна шкоди буд стягнення на користь потерпілого грошових коштів у сумі 20000 грн.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_6 з 17 червня 2025 року, зарахувавши у строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний - тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 20000 гривень.
Речовій доказ: два CD-R диски із відеозаписами - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, встановлених ч.2 ст.394 КПК України. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя