Справа № 194/735/25
Номер провадження № 2/194/632/25
12 вересня 2025 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Корягіна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Шкеть Євгенія в інтересах держави в особі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-
Заступник керівника Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Шкеть Є.Д. звернувся до суду в інтересах держави в особі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначив, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 року у справі 183/5912/22 (кримінальне провадження внесене до ЄРДР №62021050020000045 від 12.04.2021) ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України на підставі ст.45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження про його обвинувачення закрито. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 415 КК України - порушення правил водіння бойової машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.04.2021 по 21.05.2021 перебував на стаціонарному лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) та на його лікування витрачено кошти державного бюджету на суму 14 578,10 грн. Відповідачем в добровільному порядку шкода не відшкодована, тому вважає що є всі підстави для стягнення з відповідача витрати на лікування потерпілого, тобто матеріальних збитків, завданих державі внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення.
Прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з наведених у позові підстав.
Представник позивача Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява відповідача про розгляд справи без його участі, просить вирішити справу на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Новомосковского міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року у справі № 183/5912/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України на підставі ст.45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження про його обвинувачення закрито.
З довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) №553/3260 від 22.04.2025 року встановлено, що потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) з 12.04.2021 по 21.05.2021, та на його лікування витрачено 14 578,10 грн.
Також, з вказаної довідки вбачається, що контроль за використанням коштів на лікування здійснює саме ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), який має державну форму власності, та є юридичною особою код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Згідно розрахунку, витрати на обстеження та стаціонарне лікування хворого ОСОБА_2 за період з 12.04.2021 по 21.05.2021, становлять 14578,10 грн, з яких: перебування 1666,92 грн, харчування 2357,70 грн, спеціальні дослідження 393,92 грн, лабораторні дослідження 515,68 грн.
Відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) від25. ІНФОРМАЦІЯ_5 , що ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) до суду з цивільним позовом про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2 на суму 14578,10 грн не звертались та не заперечують, щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України, передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо кримінальне правопорушення вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
У п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Згідно п. 4 вищезазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.
Крім того, слід зазначити, що суд, дослідивши питання щодо наявності підстав для представництва місцевою прокуратурою позивача у справі, перевіривши причини, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів позивачем особисто, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.
Згідно ч.3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Аналіз положень частин 3-5 статті 56 ЦПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Відповідно до ст. 167 ЦК України, держава діє в цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров'я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефектно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Згідно ч.3 ст.26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, ЄДРПОУ 07931813, є юридичною особою, організаційно - правова форма державна організація (установа, заклад), основним видом економічної діяльності якого є діяльність лікарняних закладів, діяльність у сфері оборони, надання інших допоміжних комерційних послуг, та інша діяльність у сфері охорони здоров'я. Органом управління юридичної особи є Генеральний штаб Збройних Сил України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» Держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
Оскільки лікування потерпілого ОСОБА_2 здійснювалося за кошти Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, ЄДРПОУ 07931813, тобто за державні кошти, то відповідно і контроль за використанням та поверненням вказаних коштів має здійснювати орган, що є розпорядником вказаних коштів.
Згідно інформації ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) заходи щодо стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 не вживались.
Вищевказане підтверджує наявності підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Крім того, є категорія справ, де Європейський суд з прав людини звертав увагу, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: «…сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави…».
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Суд приходить до висновку, що розрахунок заподіяних збитків з лікування потерпілого ОСОБА_2 в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) проведено згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою КМУ від 16 липня 1993 року № 545, оскільки сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначена виходячи з кількості ліжко-днів, проведених потерпілим ОСОБА_2 в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.
На підставі викладеного, з урахуванням ст. 13 ЦПК України, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, та стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 14578,10 грн, затрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення.
Крім того, оскільки сторона позивача звільнена від сплати судового збору, тому згідно ст. 141 ЦПК України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 142, 258, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги заступника керівника Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Шкеть Євгенія в інтересах держави в особі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (ЄДРПОУ 07931813, адреса: 61058, м.Харків, вул.Культури, 5, р/р НОМЕР_4 , МФО 820172, отримувач:ВМКЦ ПнР (в/ НОМЕР_5 )), кошти в розмірі 14578,10 грн, витрачені Військово-медичним клінічним центром Північного регіону на лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн на користь держави на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено17 вересня 2025 року.
Головуючийсуддя: В.О. Корягін