справа № 208/4106/25
провадження № 1-кп/208/1080/25
16 вересня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024040000001484 від 06.12.2024 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, -
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, та ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора і просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.
Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».
Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення».
Отже, судом встановлено, що повідомлена ОСОБА_4 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей продовження запобіжного заходу, а не для його засудження.
На думку суду, ризиками, визначеними ст.177 КПК України та доведеними прокурором у даному кримінальному провадженню є ризики:
- переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення, а також враховуючи, що одразу після ДТП обвинувачений покинув місце пригоди та переховувався деякий час від органів досудового розслідування, суд вважає, що наразі існує суттєва вірогідність переховування ОСОБА_4 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, зважаючи на суворість можливого покарання у цьому кримінальному провадженні, у разі визнання його винуватим.
- вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений упродовж останніх 2 років притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП одинадцять разів, в тому числі, вже будучи позбавленим права керування транспортними засобами, а тому, хоча інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ч.3 ст. 286-1 КК України і не є умисним, але систематичність, характер, кількість та умисність вчинених обвинуваченим адміністративним правопорушень вказують на велику ймовірність вчинення аналогічного кримінального правопорушення.
- незаконно впливати на потерпілих, свідків, оскільки ОСОБА_4 може чинити тиск на допитаних в ході досудового слідства свідків та потерпілих з метою викривлення показань на свою користь під час судового розгляду, і наразі вказані свідки та потерпіла ОСОБА_6 ще недопитані під час судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про продовження до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам.
Згідно ч.3,4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом з цим, з урахуванням тривалості перебування обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Сума застави повинна відповідати реальному майновому стану особи та тяжкості злочину.
Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини - це не покарання. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов'язків на час досудового розслідування чи судового розгляду.
Високі застави створюють бар'єри для осіб, порушуючи рівність і справедливість. Менш заможні люди можуть не мати змоги ефективно захищатися, необґрунтовано перебуваючи під вартою.
Встановлення надто великого розміру застави відсуває на другий план досягнення його мети - забезпечення процесуальної поведінки особи, зокрема забезпечення явки підозрюваного чи обвинуваченого.
Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: “Суд повторює, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому його суму необхідно оцінювати головним чином «з огляду на обвинуваченого, його активи та його стосунки з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, залежно від можливого ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення або дії проти поручителів у разі його неявки на судовий розгляд буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку сховатися».
Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: “Сума застави повинна бути визначена, враховуючи характеристику обвинуваченого, його активи та взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку порушення процесуального обов'язку, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. Водночас має враховуватися наявність грошових засобів у обвинуваченого».
З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Викладене у сукупності дає підстави для визначенням обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у максимальному розмірі - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з одночасним покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, а саме з 16.09.2025 року по 14.11.2025 року включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп., зобов'язавши обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , 04.11.1986 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- не відлучатися з місця служби у ВЧ НОМЕР_1 без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про місце служби та зміну місця служби;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити строком на 2 місяці до 16 листопада 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
На ухвалу, в частині продовження строку тримання під вартою, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено о 08 год. 00 хв. 17.09.2025 року.
Суддя ОСОБА_1