Справа №766/14255/25
н/п 1-кс/766/7170/25
19.09.2025 року Слідча суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання слідчого СВ ВП №1 ХРУП ГУНП у Херсонській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025231030002057 від 02.09.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Херсон, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст. 185 КК України,
Слідчий СВ ВП №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025231030002057 від 02.09.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в межах строку досудового розслідування, а саме до 15.11.2025 року.
Обґрунтування клопотання
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Підтвердженням вказаного ризику можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжкого та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від п'яти до восьми років позбавлення волі), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності від кримінальної відповідальності.
Крім цього, відносно підозрюваного ОСОБА_5 . Херсонським міським судом розглядається кримінальне провадження № 12024231030001723 (справа 766/20393/24), однак на даний час відносно останнього винесено ухвалу про привід обвинуваченого ОСОБА_5 з підстав неявки без поважних причин у судове засідання.
Також у ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв'язки, не має офіційного джерела доходу та постійного місця проживання.
Додатково до вказаних обставин встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше перебував у розшуку у зв'язку з переховуванням від явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що дає додаткові підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Враховуючи вищевикладене, за вказаних обставин є дійсні підстави вважати, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України знаходить своє підтвердження.
- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що на даному етапі досудового розслідування, не встановлено місце знаходження та не вилучено деякі предмети, які мають важливе значення для досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та потерпілу ОСОБА_10 , шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню, так як, усі показання на котрих повинне ґрунтуватися судове рішення досліджується безпосередньо судом, що може зашкодити розгляду кримінального провадження.
Відносно впливу на потерпілу такий вплив може мати на меті поліпшення свого становища, з підстав того, що шкода викраденого майна не відшкодовано та з метою зміни показань в частині відшкодування майна може на неї тиснути шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин.
Відносно свідків вони є знайомі, ОСОБА_5 відповідно до матеріалів кримінального провадження з метою приховування вчинення ним кримінального правопорушення у якому підозрюється, так як, відповідно до матеріалів кримінального провадження мобільний телефон був реалізований через третіх осіб, тому може намагатися шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусу змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів, що може вплинути на вказаних свідків під час надання показань безпосередньо в суді.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підтвердженням вказаного ризику можливого вчинення кримінального правопорушення є те, що ОСОБА_5 маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 186 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України, 27.06.2024 вчинив нове кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, з кваліфікуючою ознакою «проникнення у інше сховище», яке на даний час розглядається Херсонським міським судом (кримінальне провадження № 12024231030001723, справа 766/20393/24).
У подальшому під час розгляду кримінального провадження № 12024231030001723, останній на шлях виправлення не став та вчинив нове корисливе кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Також у ОСОБА_5 не має офіційного джерела доходу, що спонукає його вчиняти корисливі кримінальні правопорушення.
Вищевказане свідчить про систематичність вчинення корисливих злочинів з метою свого незаконного збагачення за чужий рахунок та як наслідком має суспільну небезпечну поведінку, що зашкоджує суспільним відносинам.
Також, відносно ОСОБА_5 у Херсонському міському суді перебували на розгляді обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12019230030002641 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та № 12023231030002290 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, однак Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024 року, статтю 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що потягнула закриття вказаних кримінальних проваджень за ч. 4 - 1 ст. 284 КПК України, з підстав втрати чинністю закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Разом з цим, закриття по вказаним нормам закону кримінальних проваджень, не є реабілітуючим рішенням.
Тому за вказаними обставинами є підтвердження ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжкого та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від п'яти до восьми років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що під час перебування підозрюваним, навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає можливості здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні, як безпосередньо так і за допомогою інших осіб, зокрема за рахунок того, що він проживає поблизу місця проживання свідків у вказаному кримінальному проваджені, а саме: підозрюваний особисто знайомий зі свідками: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також опізнаний про їх та потерпілу ОСОБА_10 місце проживання, що надає підозрюваному можливість впливати на свідків та потерпілу.
Доводи учасників провадження у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав просив його задовольнити, з підстав зазначених в ньому, при визначенні розміру застави покладався на розсуд суду.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечуючи обґрунтованості підозри, просив застосувати більш м'який запобіжний захід відносно нього у виді домашнього арешту.
Захисник в судовому засіданні також просив застосувати більш м'який запобіжний захід відносно його підзахисного у виді домашнього арешту у нічний час доби.
Мотивація суду
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділенням Відділу поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025231030002057 від 02.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
За версією обвинувачення, 12.07.2025 в період часу з 16:30 години до 17:00 години ОСОБА_5 , перебуваючи в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, таємно, з метою особистої наживи, повторно, діючи в умовах воєнного стану, та цілком усвідомлюючи цю обставину, непомітно для оточуючих, шляхом вільного доступу рукою взяв з поверхні ліжка, належний потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобільний телефон марки «Realme» моделі «Note 60» з об'ємами оперативної пам'яті 6 ГБ та вбудованої пам'яті 128 ГБ, SN:0E64904|241016C6, IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 в корпусі чорного кольору, який згідно висновку експерта №СЕ-19/122-25/5081-ТВ від 10.09.2025 вартістю 3334 гривень, та поклав до своєї кишені тим самим таємно для оточуючих, викрав вказаний мобільний телефон та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріалі збитки на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення(злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
15.09.2025 о 17 годині 15 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування та наявними в матеріалах кримінального провадження:
1.Протоколом прийняття заяви від 01.09.2025, від гр. ОСОБА_10 , про вчинення, щодо неї злочину, а саме крадіжки майна;
2.Проведеним оглядом від 01.09.2025, за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого було оглянуто місце вчинення злочину, під час якого було виявлено пошкодження характерні наслідкам обстрілу;
3.Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 від 02.09.2025 та протоколом додаткового допиту потерпілого від 05.09.2025, в яких вона зазначила, що 12.07.2025 вона попрохала допомоги у ОСОБА_5 у відкритті міжкімнатних дверей після того як їх було пошкоджено внаслідок ворожого обстрілу, після допомоги якого потерпіла виявила зникнення її мобільного телефону «Realme Note 60», після цього вона телефонувала за своїм номером телефону їй відповідав чоловік, по голосу схожий на ОСОБА_5 .. Через 10 діб потерпіла зустріла ОСОБА_11 , який повернув їй сім-карту, та пообіцяв повернути викрадений ним телефон, через тиждень, але ОСОБА_5 його не повернув;
4.Проведеним зі потерпілою ОСОБА_10 від 05.09.2025, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого потерпіла впізнала гр. ОСОБА_5 , який допомагав їй відчинити двері у її квартирі, та того кого вона підозрює у вчинені крадіжки;
5.Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02.07.2025, який пояснив наступне: його син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у другій половині дня прийшов додому, та повідомив свідку, про те що на вул. Миру поблизу АТБ, придбав мобільний телефон у свого знайомого ОСОБА_12 за 400 гривень. Після цього близько двох тижнів, його син користувався вказаним мобільним телефоном, але потрібно грошові кошти для того, щоб заплатити за арендну плату, та попрохав свідка продати вказаний мобільний телефон. І свідок разом з сином пішли до ломбарду «Капітал» де свідок заклав вказаний мобільний телефон, та отримав за нього кошти в сумі 2120 гривень;
6.Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.09.2025, який пояснив наступне: 12.07.2025 в другій половині дня він зустрів свого знайомого ОСОБА_12 , котрий запропонував придбати в нього мобільний телефон марки «Realme» за 500 гривень, свідок відповів, що в нього є лише 400 гривень, на шо ОСОБА_12 погодився, витягнув з телефона сім-карту, віддав мобільний телефон свідку. Після цього свідок повернувся до себе додому де почав користуватися мобільним телефоном. 30.07.2025 потрібно було сплачувати арендну плату, і потрібні були грошові кошти, свідок попрохав батька закласти вказаний мобільний телефон до ломбарду, вони разом пішли до ломбарду «Капітал» по вул. І. Кулика, де батько ОСОБА_7 заклав його та отримав кошти в сумі 2120 гривень;
7.Проведеним зі свідком ОСОБА_8 від 09.09.2025, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок впізнав гр. ОСОБА_5 , який продав йому мобільний телефон поблизу АТБ по вул. Миру в м. Херсон;
8.Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 10.09.2025, який повідомив, що є працівником ломбарду «Капітал», 30.07.2025 до нього на роботу підійшло 2 невідомих чоловіка, 1 з яких простягнув мобільний телефон «Realme Note 60», після огляду повідомив, що їм ціну його в 2120 гривень, чоловік який надавав телефон простягнув паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , він підписав договір отримав кошти та вийшов разом з іншим чоловіком з приміщення ломбарду;
9.Проведеним зі свідком ОСОБА_13 від 10.09.2025, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок впізнав ОСОБА_7 , який 30.07.2025 заклав в ломбард «Капітал» мобільний телефон «Realme Note 60» на суму 2120 гривень;
10.Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.09.2025, який є колишнім співмешканцем потерпілої ОСОБА_10 , та 12.07.2025 перебував разом з потерпілою, в ході допиту підтвердив показання потерпілої;
11.Проведено за участі свідка ОСОБА_9 впізнання за фотознімками під час якого свідок впізнав ОСОБА_5 який допомагав потерпілій відчинити двері у її квартирі, та того кого він підозрює у вчинені крадіжки мобільного телефона ОСОБА_10 ;
12.Висновком експерта № СЕ-19/122-25/5081-ТВ від 10.09.2025, яким встановлено, ринкову вартість мобільного телефона торгівельної марки «Realme» моделі «Note 60» з об'ємами оперативної пам'яті 6 ГБ та вбудованої пам'яті 128 ГБ, без комплектуючих пристроїв, який був у використані з 05.01.2025, знаходився у справному стані та без пошкоджень, станом на 12.07.2025 становила 3334 гривень.;
13.Протоколом огляду від 05.09.2025 в ході, якого було оглянуто надану потерпілою сім-карту, встановлено, що вищевказаний предмет при під'єднанні до телефону має номер НОМЕР_3 ;
14.Протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 11.09.2025, в ході якого було вилучено оптичний диск «DVD-R» з написом «Ломбард» до паперового пакунку та опечатано печаткою «Для пакетів 36.1»
15.Протоколом огляду від 11.09.2025, в ході якого було оглянуто оптичний диск «DVD-R» з написом «Ломбард», а саме наявний відеофайл, в ході огляду якого було встановлено, що 30.07.2025 в приміщенні ломбарду «Капітал»
16.Повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 15.09.2025 о 17:15 годині;
17.Проведеним слідчим експериментом за участі підозрюваного ОСОБА_5 , від 15.09.2025, в ході якого підозрюваний показав, як саме він вчинив крадіжку мобільного телефону;
18.Інші матеріалами кримінального провадження.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 4 чт. 185 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , є тяжкими, передбачає можливість реального позбавлення волі на строк до 8 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також наявний ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та потерпілу. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілу, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 4 ст. 185 КК України, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, раніше судимий за корисні злочини, що, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, свідчить про можливість, у разі не застосування відповідних обмежень, продовження та повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
Належного обґрунтування та конкретизації ризику, передбаченого п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України, подане клопотання не містить та прокурором не обґрунтовано в судовому засіданні, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає їх недоведеними.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 1988 році; перебуває на обліку за станом здоров'я у лікаря нарколога, з діагнозом розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіатів, синдром залежності, інвалідність не встановлювалась, відомості про потребу у стаціонарному лікуванні відсутні. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 , з його слів, має середню спеціальну освіту, неодружений, утриманців немає, офіційно не працевлаштований, раніше судимий за користі злочини проти власності. Крім того, в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області знаходиться обвинувальний акт відносно нього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Таким чином, у ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки останній офіційно не працевлаштований, схильний до протиправної діяльності, раніше судимий за злочини проти власності, на теперішній час в провадженні суду перебуває обвинувальний акт про вчинення останнім аналогічного інкримінованому кримінального правопорушення проти власності, що свідчить про систематичність вчинення корисливих злочинів з метою свого незаконного збагачення та, як наслідком, має суспільну небезпечну поведінку, що зашкоджує суспільним відносинам.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати повідомлення про підозру, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права останнього на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. За вказаних вище обставин запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на чому наголошував сам підозрюваний, на даній стадії кримінального провадження відсутні та не підтвердженні відповідними доказами. В матеріалах клопотання відсутні та не надані в судовому засіданні відомості про місце реєстрації підозрюваного, власника такого житла та його згоди на знаходження підозрюваного у такому житлі при застосуванні домашнього арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного ОСОБА_5 , даних про його особу, розміру збитків, завданих потерпілому та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього, застава в даному розмірі здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; здійснення дій, спрямованих на незаконне збагачення, в період воєнного стану.
Наявність виключних випадків, які б свідчили про те, що застава у визначеному розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, стороною обвинувачення, згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, не доведена та слідчим суддею, в ході розгляду клопотання, не встановлена.
У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб в межах строку досудового слідства строком до 15.11.2025 року (включно).
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту взяття підозрюваного під варту.
Визначити розмір застави - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, в провадженні яких перебуває кримінальне провадження № 12025231030002057 та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 15.11.2025 року (включно).
Роз'яснити та попередити підозрюваного, що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1