Справа № 509/4936/24
15 вересня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Багнюк І.В.,
представників позивача Канікаєва Ю.О., Зайцева М.С.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу № 509/4936/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМУНСЕРВІС» про захист прав споживачів,
22 серпня 2024 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до суду в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник адвокат Канікаєв Ю.О. з позовом до ТОВ «Комунсервіс», в якому просив визнати недійсним борг позивачки перед ТОВ «Комунсервіс» за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визнати незаконними та зобов'язати ТОВ «Комунсервіс» скасувати нарахування плати ОСОБА_1 за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 40579,56 грн., стягнути з ТОВ «Комунсервіс» моральну шкоду в сумі 100000 грн. та безпідставно отримані кошти в сумі 13656,42 грн.
В позовній заяві зазначив, що ТОВ «Комунсервіс» відключив будинок позивачки від послуги з водопостачання, вимагаючи від неї сплати неіснуючого боргу ще з 2018 року в сумі 26923,13 грн. без будь-якого підтвердження та посилань на підстави формування цієї суми.
В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що за адресою позивачки немає вузла обліку води, жодного разу вона не запрошувалась та не була присутня під час зняття показань лічильника води, а тому згідно п.2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» має право на визначення обсягів споживання питної води за нормами споживання в розмірі 4,6 куб.м холодної води на одну особу на місяць, встановленими Таїровською селищною радою, а також зазначив про невідповідність нарахувань ТОВ «Комунсервіс» фактичним тарифам на централізоване водопостачання та водовідведення, оскільки тарифи, вказані в розрахунках ТОВ «Комунсервіс», скасовані в судовому порядку.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.08.2024 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.10.2024 року, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
23.09.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «Комунсервіс» заперечувало проти вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, в позові просило відмовити, посилаючись на наявність лічильника, за допомогою якого відбувається облік спожитих позивачкою послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що надаються ТОВ «Комунсервіс», на відсутність рішення органу місцевого самоврядування про встановлення нормативів споживання води та на дійсність тарифів, вказаних в розрахунках ТОВ «Комунсервіс».
10.10.2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Канікаєва Ю.О. до суду надійшла відповідь на відзив.
11.11.2024 року ТОВ «Комунсервіс» надало до суду заперечення на відповідь на відзив.
Представники позивача Канікаєв Ю.О. та Зайцев М.С. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання 15.09.2025 року не прибула, подала заяву про проведення даного судового засідання у відсутність представника відповідача, просить в позові відмовити з підстав, зазначених в заявах по суті справи.
Під час судового розгляду даної судової справи, також було допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Так, ОСОБА_2 надала наступні показання. Вона проживає в одному масиві (ж/м «Совіньйон») з позивачем ОСОБА_1 . Свідку відомо, що на території будинку садибного типу ОСОБА_1 лічильник води ніколи не встановлювався. Яким чином здійснюється облік води та хто надає показання лічильника свідку не відомо, але це не споживач ОСОБА_1 , оскільки такого вузла обліку води вона не бачила. Також повідомила, що з боку обслуговуючої організації ТОВ «Комунсервіс» були наявні неодноразові порушення законодавства щодо відключення споживача ОСОБА_1 від водопостачання та є підтверджені факти подачі води із заниженим тиском.
Свідок ОСОБА_3 надав суду показання, що йому відомо, що у 2024 році ОСОБА_1 було відключено водопостачання через те, що вона сплачувала за надання даної послуги по нормам, встановленим законодавством, а не тарифам, встановленим ТОВ «Комунсервіс». Він також має проблеми з водопостачанням, оскільки у лютому 2024 року його як споживача також було відключено від водопостачання. В той час він дізнався місце розташування його лічильника води. Встановив свій лічильник води на території свого домоволодіння, однак ТОВ «Комунсервіс» відмовились його підключати. З 2015 року веде облік води за своїм лічильником та сплачує згідно його показань.
Суд, вислухавши учасників судового проваження, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VII, введеного в дію 01.05.2019 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Статтею 2 Закону №2189-VII встановлено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно зі ст. 5 Закону №2189-VII до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг. Виконавцями послуг з централізованого водопостачання є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом (ст. 6 Закону №2189-VII).
Згідно зі ст. 7 Закону №2189-VII індивідуальний споживач зокрема зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Статтею 9 Закону №2189-VII встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Навіть факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Схожі за змістом норми містив і Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, який відносив до комунальних послуг послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Статтею 32 Закону №1875-IV встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Комунсервіс» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на території Таїровської селищної ради Об'єднаної територіальної громади, а саме на територіях АДРЕСА_1 , що підтверджується виданою Одеською обласною державною адміністрацією ліцензією від 26.06.2020 року №423/од-2020.
ОСОБА_1 є індивідуальним споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що надаються ТОВ «Комунсервіс» за адресою: АДРЕСА_2 , о/р НОМЕР_1 .
Позивачці на праві власності належить житловий будинок під АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,08 га за цією ж адресою під кадастровим номером 5123755800:02:008:1445, на якій цей будинок розташований. Право власності ОСОБА_1 на указану земельну ділянку зареєстровано 01.12.2015 року, право власності на житловий будинок зареєстровано 22.03.2016 року.
09 лютого 2016 року ОСОБА_1 подала заяву на ім'я директора ТОВ «Комунсервіс» на виконання робіт з монтажу водомірного вузла для водопостачання її ділянки.
22 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Комунсервіс» укладено Договір №131В/С-2 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, згідно з умовами якого позивачка зобов'язалася забезпечити належний санітарний стан водомірної камери, збереження та цілісність водомірного вузла (приладів обліку, штуцерних та фланцевих з'єднань, обвідних мереж, пломб тощо) (п.2.4.3. договору) та відповідати за цілісність та збереження водолічильників, пломб і з'єднань водолічильника, запірної арматури, манометра та іншого обладнання водомірного вузла незалежно від місця його знаходження (п.2.4.8. договору).
Згідно з п.3.1. договору №131В/С-2 від 22.02.2016 року вартість послуг з водопостачання та водовідведення визначається на основі даних показань індивідуального лічильника води замовника, розташованого у водомірній камері.
З матеріалів справи також вбачається, що з лютого 2016 року за ОСОБА_1 обліковується засіб обліку води Qn-2,5 Sensus заводський номер НОМЕР_2 , який під час встановлення та до 26.03.2024 року був опломбований пломбою обслуговуючої організації ТОВ «Комунсервіс» №13072780, що підтверджується складеними відповідачем, в тому числі у присутності ОСОБА_1 , актами контрольного огляду засобу обліку води від 27.07.2018 року №17, від 04.07.2019 року №60, від 22.11.2019 року №62 С2, від 14.08.2021 року №3-С2 з зазначенням в указаних актах показників засобу обліку води станом на день складання відповідного акту.
26 березня 2024 року ТОВ «Комунсервіс» було складено Акт №26/03-2 про демонтаж засобу обліку водопостачання, згідно з яким у зв'язку з заборгованістю було виконано демонтаж встановленого за адресою: АДРЕСА_3 засобу обліку води марки Gross Qn-2,5 заводський номер НОМЕР_2 , розташованого у вуличному колодязі, який був у візуально робочому стані без пошкоджень з показниками 02170 з пломбою на штуцерному з'єднанні № НОМЕР_3 . Копію указаного акту 29.03.2024 року було вручено ОСОБА_1 під розписку.
23.05.2024 року ТОВ «Еталон-АСП» здійснено повірку засобу обліку води заводський номер 1501002053, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ИИ-00801230524030, згідно з яким указаний засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 Лічильники холодної та гарячої води крильчасті. Загальні технічні вимоги.
23.05.2024 року ТОВ «Комунсервіс» складено Акт №23/05-1 про монтаж у вуличному колодязі указаного засобу обліку водопостачання після повірки.
Наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій підтверджують, що ОСОБА_1 здійснювала оплати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до показників вищезазначеного засобу обліку, зазначаючи в платіжних інструкціях поточні та попередні показники засобу обліку води та кількість спожитих нею у оплачуваному місяці кубометрів питної води.
Викладене у своїй сукупності підтверджує доведеність наявності засобу обліку води за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , а також проведення нарахування та оплати за спожиті позивачкою послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до показників зазначеного засобу обліку, який є технічно справним та придатним до використання.
З урахуванням викладеного, доводи позивачки щодо її права на визначення обсягів споживання питної води за нормами споживання в розмірі 4,6 куб.м холодної води на одну особу на місяць, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяги питної води визначаються за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, виключно у разі відсутності засобу обліку води, тоді як у ОСОБА_1 такий засіб обліку є.
Так, відповідно до ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.
Згідно з п.п. 9, 30, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли до 13 серпня 2019 року, квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до пункту 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання централізованого постачання холодної води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства (пункт 21 Правил № 630).
Згідно з п. 19 Правил №630 справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Плата за послуги з водопостачання споживачем, у будинку якого встановлений засіб обліку холодної води, вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (абзац п'ятий пункту 16 Правил № 630).
05 липня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України №690 були затверджені Правила, які є діючими і на цей час (надалі - Правила № 690).
Згідно з п. 11 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690, ведення комерційного обліку послуги здійснюється вузлами обліку, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями засобів вимірювальної техніки.
Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води (п. 14 Правил №690).
Згідно з п. 14 Правил №690 надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуг, якщо такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку).
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України “Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 01.08.2022 року ОСОБА_1 отримує від ТОВ «Комунсервіс» послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, на підставі публічного договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, розміщеного на веб-сайті відповідача.
Указаний договір є публічним договором приєднання та укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.
Згідно з п. 5.1. указаного договору, споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №690, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 року №85, та Методики розподвлу, що розраховується, виходячи з розмірів, затверджених уповноваженим органом тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та обсягу спожитих послуг або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» нормативи питного водопостачання - розрахункова кількість питної води, яка необхідна для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб однієї людини протягом доби у конкретному населеному пункті, на окремому об'єкті або транспортному засобі при нормальному функціонуванні систем питного водопостачання, при їх порушенні та при надзвичайних ситуаціях техногенного або природного характеру.
Згідно ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлення нормативів (норм) споживання комунальних послуг у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Проте в матеріалах справи відсутнє рішення виконкому Таїровської селищної ради про встановлення на території с. Лиманка нормативів питного водопостачання, які у відповідності до діючих нормативно-правових актів можуть бути застосовані для встановлення об'єму споживання питної води.
Застосування нормативів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів від 06.08.2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», у даних правовідносинах також є неможливим.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», норми споживання комунальних послуг - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством.
В той же час соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій ( стаття 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Таким чином, поняття «норми споживання» та «державні соціальні стандарти» не є тотожними.
Постанова «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» була прийнята відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг за результатами проведеного аналізу до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
Виходячи з цього, необхідно врахувати сферу застосування норм споживання комунальних послуг та сферу застосування соціальних норм.
В матеріалах справи відсутні докази наявності у позивачки пільг чи права на субсидії у відповідності до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», таким чином застосування соціальних нормативів при здійсненні розрахунків за спожиті ОСОБА_1 послуги водопостачання не можуть бути застосовані в будь-якому вигляді.
Що стосується місця встановлення засобу обліку, суд зазначає наступне.
Станом на дату укладання договору №131В/С-2 від 22.02.2016 року правовідносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення, встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів регулювалися, зокрема Законами України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, у відповідній редакції, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, у відповідній редакції, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 року №30, у відповідній редакції, існуючими на той час державними стандартами, іншими нормативними актами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.
Статтею 19 вказаного Закону в редакції, яка діяла на дату укладання договору №131В/С-2, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» у відповідній редакції підприємства питного водопостачання незалежно від форми власності ведуть первинний облік якості та кількості питної води, безстроково зберігають первинні дані та безоплатно надають їх центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері житлово-комунального господарства, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених законами України.
Облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.
Введення в експлуатацію нових чи реконструйованих житлових будинків, об'єктів соціально-культурного, комунально-побутового, виробничого та іншого призначення, не обладнаних засобами обліку питної води та системами водовідведення, забороняється.
Згідно з розділом 1 Правил №30 ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України.
Ці Правила є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники).
За невиконання цих Правил відповідальними є виробники.
Згідно з п. 10.3.1. Правил №30 систематичний облік витрат води за допомогою відповідних приладів обліку, які повірені в установленому порядку, повинен бути організований. Засобом обліку, за показаннями якого проводяться розрахунки з виробником, є засіб обліку встановлений на мережі споживача.
Як визначено пунктом 11.2.2 Правил № 30 у відповідній редакції, водомірні вузли та приміщення, де вони встановлені, повинні відповідати вимогам розділу V Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України.
Тобто Правила №30, які є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, до яких відноситься і відповідач, містять відсильну норму на Правила №190, згідно з п.5.2. яких вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника, в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.
З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги доводи позивачки щодо нерозповсюдження на спірні правовідносини Правил №190.
Водночас, згідно з пунктом 1.2. Правил № 190 (у редакції, чинній на час укладення договору) терміни, що вживаються в цих Правилах у такому значенні, зокрема: 1) межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами; 2) водопровідний ввід - трубопровід від розподільчої (внутрішньоквартальної або вуличної) мережі до зовнішньої стіни будинку або межі території об'єкта з колодязем і запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі; 3) вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів.
В пункті 1.9. Правил №190 зазначено, що межею вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує виробник, є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової
мережі водовідведення - перший від будинку колодязь включно.
У випадку відсутності контрольного колодязя на випуску водовідведення межею будинкової мережі є її приєднання до вуличної мережі.
Проаналізувавши в контексті спірних правовідносин вказані норми чинного законодавства в їх ієрархічній послідовності та сукупності норм, суд дійшов висновків, що положення діючого на час укладення договору №131В/С-2 про надання послуг з водопостачання та водовідведення дозволяли встановлення вузлів обліку у вуличних колодязях (водомірних камерах) на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, проте за згодою виробника допускали встановлення таких вузлів обліку в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.
При цьому слід зазначити, що починаючи з 02.08.2017 року (дата набрання чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання») вимоги до місця встановлення засобів обліку води змінилися.
Так, згідно зі статтею 23 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Разом з цим, підпунктом 19 пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 року № 307, передбачено, що при провадженні господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення ліцензіат повинен надавати послуги з централізованого водопостачання за наявності встановлених приладів обліку в кожній точці розподілу послуг, які відповідають вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 року № 163.
При цьому відповідно до статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил.
Водночас, згідно з пунктом 13 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 № 206, вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.
При цьому суд зазначає, що ні Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ні Порядок №206 не містять вимог щодо необхідності перенесення вже встановлених на момент набрання вказаним Законом чинності вузлів обліку води.
18.03.2019 року аналогічні роз'яснення щодо місця встановлення вузлів (засобів обліку) води надано також Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189- VII від ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс», згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлюються виконавчим комітетом Таїровської селищної ради.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачкою, нарахування за спожиті нею послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснювались ТОВ «Комунсервіс» за наступними тарифами: у період з 01.01.2018 року по 01.08.2018 року на підставі рішення Таїровської селищної ради №859-VII від 22.12.2017 року, згідно з яким тариф на централізоване водопостачання складав 13,80 грн., на водовідведення 11,20 грн., всього 25 грн. за 1 куб.м.; у період з 02.08.2019 року по 09.05.2019 року на підставі рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради №180 від 17.07.2018 року, згідно з яким тариф на централізоване водопостачання складав 14,02 грн., на водовідведення 11,31 грн., всього 25,33 грн. за 1 куб.м.; у період з 10.05.2019 року по 30.09.2022 року на підставі рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради №93 від 26.04.2019 року, згідно з яким тариф на централізоване водопостачання складав 14,91 грн., на водовідведення 12,57 грн., всього 27,48 грн. за 1 куб.м.; у період з 01.10.2022 року по 09.06.2023 року на підставі рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради №177 від 05.09.2022 року, згідно з яким тариф на централізоване водопостачання складав 16,35 грн., на водовідведення 14,75 грн., всього 31,10 грн. за 1 куб.м.; у період з 10.06.2023 року по 14.07.2024 року на підставі рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради №127 від 22.05.2023 року, згідно з яким тариф на централізоване водопостачання складав 19,98 грн., на водовідведення 19,32 грн., всього 39,30 грн. за 1 куб.м.; у період з 15.07.2024 року до цього часу на підставі рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради №235 від 25.06.2024 року, згідно з яким тариф на централізоване водопостачання складає 21,24 грн., на водовідведення 20,52 грн., всього 41,76 грн. за 1 куб.м.
Посилання позивачки на відсутність у ТОВ «Комунсервіс» законних підстав для здійснення нарахувань за спожиті нею послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за указаними тарифами в повній мірі спростовуються матеріалами справи, а тому не приймаються судом до уваги.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року у справі №420/3134/19 визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради №93 від 26.04.2019 року №93 «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «КОМУНСЕРВІС» (тариф 27,48 грн. за 1 куб.м.).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №430/3134/19 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року залишено без змін.
Проте постановою Верховного Суду від 19.06.2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №430/3134/19 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №420/3134/19 у задоволенні позову відмовлено повністю, а постановою ПААС від 25.01.2023 року рішення суду першої інстанції від 03.10.2022 року у справі №420/3134/19 скасовано, провадження у справі закрито.
Наслідками скасування судового рішення є втрата таким судовим рішенням законної сили з моменту його прийняття/постановлення. Оскільки порушення, внаслідок яких судове рішення було визнане незаконним і скасовано, мали місце вже на час прийняття такого судового акту, рішення виконкому Таїровської селищної ради №93 від 26.04.2019 року №93 залишалося чинним протягом всього часу його дії, а саме з 10.05.2019 року по 30.09.2022 року. Тому у вказаний період оплата за спожиті ОСОБА_1 послуги з централізованого водопостачання та водовідведення мала здійснюватися нею саме виходячи з тарифів, встановлених рішенням виконкому №93 від 26.04.2019 року.
У період з 02.08.2018 року по 09.05.2019 року на підставі рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради №180 від 17.07.2018 року тариф на централізоване водопостачання складав 14,02 грн., на водовідведення 11,31 грн., всього 25,33 грн. за 1 куб.м.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року у справі №1540/3828/18 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 180 від 17.07.2018 року «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі №1540/3828/18 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 180 від 17.07.2018 року «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс».
Постановою Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №1540/3828/18 касаційна скарга ТОВ «Комунсервіс» задоволено частково.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року змінено. Мотивувальну частину постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року викладено з урахуванням мотивів, наведених у постанові Верховного суду.
Абзац 4 резолютивної частини цього рішення викладено у такій редакції:
«Визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 180 від 17.07.2018 року «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс».
При цьому Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги ТОВ «Комунсервіс» про те, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 640/6699/20, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.
З огляду на вищевказане імперативне положення Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності (п.п. 37, 38 указаної постанови).
З урахуванням викладеного, єдиним можливим способом припинення дії незаконного нормативно-правового акту є визнання його нечинним. При цьому згідно зі ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З урахуванням викладених обставин, рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 180 від 17.07.2018 року «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс» стало нечинним в день ухвалення П'ятим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №1540/3828/18, тобто 07 жовтня 2020 року, коли вже діяли інші тарифи, і тільки на майбутнє.
Таким чином, у період з 02.08.2018 року по 09.05.2019 року оплата за спожиті ОСОБА_1 послуги з централізованого водопостачання та водовідведення мала здійснюватися саме виходячи з тарифів, встановлених рішенням виконкому №180 від 17.07.2018 року.
З урахуванням викладеного, вимоги про визнання недійним боргу ОСОБА_1 за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, скасування нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 40579,56 грн., стягнення з ТОВ «Комунсервіс» на користь позивачки 13656,42 грн. яе безпідставно отримані кошти, задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку діям ТОВ «Комунсервіс» з відключення позивачки від водопостачання, суд зазначає наступне.
Пунктом 52 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690, встановлено, що обмеження (припинення) надання послуг здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавець комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії та природного газу) має право обмежити (припинити) надання відповідної комунальної послуги її споживачу незалежно від обраної моделі організації договірних відносин у разі непогашення в повному обсязі заборгованості за спожиті комунальні послуги протягом 30 днів з дня отримання споживачем попередження від виконавця. Таке попередження надсилається споживачу не раніше наступного робочого дня після спливу граничного строку оплати комунальної послуги, визначеного законодавством та/або договором про надання відповідної комунальної послуги.
Постачання комунальної послуги відновлюється в повному обсязі протягом наступного дня з дати повного погашення заборгованості за фактично спожиті послуги чи з дати укладення угоди про реструктуризацію заборгованості.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Комунсервіс» неодноразово попереджало ОСОБА_1 як про наявну у неї заборгованість за надані ТОВ «Комунсервіс» послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, так і про припинення надання їй послуг у разі несплати цієї заборгованості.
З урахуванням викладеного, припиняючи надання ОСОБА_1 послуг з централізованого водопостачання відповідач діяв виключно в межах діючого законодавства.
При цьому посилання позивачки на Порядок обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 року №119, не приймається судом до уваги, оскільки указана постанова суперечить нормативному акту вищої юридичної сили, а саме Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому не застосовується.
Окрім того, як вже було зазначено судом, право постачальника послуги обмежити (припинити) надання послуг з централізованого водопостачання передбачено Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690.
У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим
нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть
якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
Виходячи з викладеного, постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 року №119, на яку посилається ОСОБА_1 , до спірних правовідносин не застосовується.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Комунсервіс» моральної шкоди є похідними від вимоги про визнання незаконними нарахувань плати ОСОБА_1 за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 40579,56 грн., зважаючи на відмову у задоволенні основної вимоги, похідні вимоги (про стягнення з відповідача моральної шкоди) також задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 265, ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМУНСЕРВІС» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 19.09.2025 року.
Головуючий: Є. М. Панасенко