Справа № 521/15634/25
Номер провадження:1-кс/521/3360/25
18 вересня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025162470001147 від 02.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
Старший слідчий СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025162470001147 від 02.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме за фактом повідомлення від начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, щодо осіб на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в умовах правового режиму воєнного стану, з корисливих мотивів, налагодили схему незаконного переправлення через державний кордон України осіб мобілізаційного віку, яким тимчасово заборонено перетин державного кордону.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.08.2025 до ВП №1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення від начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, щодо осіб на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в умовах правового режиму воєнного стану, з корисливих мотивів, налагодили схему незаконного переправлення через державний кордон України осіб мобілізаційного віку, яким тимчасово заборонено перетин державного кордону
В період часу з 18:27 10.09.2025 по 19:28 10.09.2025 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в ході проведення якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi» чорного кольору в чохлі коричневого кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який поміщено до сейф-пакету №RIC2011757 та грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 16 купюр з наступними номерами LB65688998F, PK76322210B, QC53114047A, QE32240668A, QC53114046A, QI29832693A, PB20319804B, PF78851037C, PB28660354M, PC34729758B, QL30513770A, LE40894127D, ME92153360A, PB38419084S, KB39308031M, KB70907022J, які поміщено до сейф-пакету №RIC2011758.
Враховуючи, що вказані речі є доказами кримінального правопорушення, існує реальна загроза їх знищення.
Постановою слідчого від 11.09.2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України є збереження речових доказів.
Враховуючи викладене слідчий просить накласти арешт на вилучене майно та після проведення всіх необхідних слідчих дій передати його до камери зберігання речових доказів Відділу поліції №1 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області.
Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити його в частині накладення арешту на мобільний телефон, зазначивши, що постановою слідчого вказане майно визнано речовим доказом, телефон підлягає огляду з метою виявлення інформації, яка стосується злочину. Стосовно арешту грошових коштів зазначив, що грошові кошти на цей час бул оглянуті та за своїми номерами та серіями не є тими грошовими коштами, які були залучені у кримінальному провадженні, тому не мають будь-якого відношення до даного кримінального правопорушення, просив в цій частини залишити без розгляду.
Адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, доводі сторін, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.п.1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.2 ст. 73 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Слідчим суддею встановлено, що СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП України в Одеській області проводиться досудове розслідування, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2025 року були внесені відомості за №12025162470001147 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У період часу з 18:27 10.09.2025 по 19:28 10.09.2025 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в ході проведення якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi» чорного кольору в чохлі коричневого кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який поміщено до сейф-пакету №RIC2011757 та грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 16 купюр з наступними номерами LB65688998F, PK76322210B, QC53114047A, QE32240668A, QC53114046A, QI29832693A, PB20319804B, PF78851037C, PB28660354M, PC34729758B, QL30513770A, LE40894127D, ME92153360A, PB38419084S, KB39308031M, KB70907022J, які поміщено до сейф-пакету №RIC2011758. Постановою слідчого від 11.09.2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Вимогами ст.170 КПК України передбачені підстави для арешту майна. При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно вказане в клопотанні, враховуючи обставини злочинів, які на цей час розслідуються органом досудового розслідування.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт речового доказу, який має тимчасовий характер, з метою його збереження слідчий суддя не вбачає, адже під час судового розгляду докази оцінюються безпосередньо судом. Мобільний телефон визнаний речовим доказом та потребує проведення його огляду з метою отримання інформації, яка може бути використана у кримінальному провадженні як доказ, тому потреби слідства виправдовують таке втручання у право власності власника мобільного телефону. При цьому арешт є тимчасовим.
Відповідно до вимог ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання слідчий просив йогогклопотання в частині накладення арешту на грошові кошти залишити без розгляду, оскільки у наслідок проведення слідчих дій - огляду грошових коштів з'ясовано, що вони мають інші номери та серії, ніж ті, які були залучені у кримінальному провадженні та підлагали відшуканню.
Слідчий суддя прихолдить до висновку, що в цій частині клопотання слідчого підлягає залишенню без розгляду.
У свою чергу залишення без розгляду клопотання в цій частині не утворює будь-яких наслідків для подальшого утримання грошових коштів.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Таким чином, враховуючи, що клопотання слідчого в часттині арешту грошщових коштів залишено без розгляду, суд приходить до висновку про повернення грошових коштів номіналом 100 доларів США у кількості 16 купюр з наступними номерами LB65688998F, PK76322210B, QC53114047A, QE32240668A, QC53114046A, QI29832693A, PB20319804B, PF78851037C, PB28660354M, PC34729758B, QL30513770A, LE40894127D, ME92153360A, PB38419084S, KB39308031M, KB70907022J, які поміщено до сейф-пакету №RIC2011758 їх власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зазначені грошові кошти не мають відношення до даного кримінального правопорушення.
На підставі викладеного та враховуючи, що слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, необхідності проведення судових експертиз, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого, проте часткового з наведених вище підстав.
Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов'язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке 10.09.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено, а саме:
- мобільний телефон марки «Xiaomi» чорного кольору в чохлі коричневого кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який поміщено до сейф-пакету №RIC2011757.
Заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Клопотання слідчого в частині накладення арешту на грошові кошти - залишити без розгляду.
Грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 16 купюр з наступними номерами LB65688998F, PK76322210B, QC53114047A, QE32240668A, QC53114046A, QI29832693A, PB20319804B, PF78851037C, PB28660354M, PC34729758B, QL30513770A, LE40894127D, ME92153360A, PB38419084S, KB39308031M, KB70907022J, які поміщено до сейф-пакету №RIC2011758 - повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчого та прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1