Справа № 521/20409/24
Номер провадження № 2/521/2029/25
11 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Громіка Д.Д.,
при секретарі Котигорох Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення грошових коштів, -
19 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 , адвокат Джулай Дмитро Олександрович, звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», за яким просив розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №3.3.11.10/2020, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» 22.12.2020 року та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором грошові кошти у розмірі 451 263, 75 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 26.11.2020 року між нею та ТОВ «ХАНБЕР» було укладено договір резервування №3.3.11.10/2020, відповідно до умов якого відповідач зобов?язався закріпити (здійснити резервування) за позивачем нерухоме майно, яке буде збудовано в майбутньому, а саме: квартиру на 11 поверсі загальною площею 43,41 кв.м. в об?єкті будівництва: «будівництво житлового будинку із вбудованими громадськими приміщеннями (4 черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:51:010:0026», а позивач, в свою чергу, зобов'язався сплатити суму у розмірі 1 500 (одна тисяча п?ятсот) доларів США в гривні.
22.12.2020 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №3.3.11.10/2020. Відповідно до умов цього договору, у порядку та на умовах, передбачених цим договором, продавець (відповідач) зобов?язався передати, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти у власність майнові права квартиру на 11 поверсі загальною площею 43,41 кв.м. в об?єкті будівництва: «будівництво житлового будинку із вбудованими громадськими приміщеннями (4 черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:51:010:0026. Також позивач згідно укладеного договору зобо?язалась вчасно здійснювати платежі в залежності від рівня готовності об?єкта після відповідного повідомлення з боку відповідача; відповідач зобов?язався здійснити введення в експлуатацію визначеного договором об'єкту нерухомості не пізніше 2-го кварталу 2023 року, визначивши при цьому, що такий строк може бути змінений в односторонньому порядку, але не більше ніж на 180 днів.
Позивач добросовісно виконувала взяті на себе зобов?язання за договором, що підтверджується квитанціями про сплату відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.
Відповідач не виконав свого обов?язку у встановлений строк щодо введення об?єкта в експлуатацію та передачі за актом приймання-передачі, як того вимагають умови договору, а стан готовності на момент звернення до суду так і залишився на рівні третього поверху з початку 2022 року, чим на переконання позивача істотно порушено умови укладеного договору.
У зв'язку з наведеним, позивач звернулася з цим позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 01.01.2025 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 25.02.2025 року. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
07.04.2025 року від представника відповідача - адвоката Згоди Олексія Олександровича, надійшли письмові пояснення, за змістом яких відповідач визнав позов частково, в частині розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №3.3.11.10/2020 від 22.12.2020 року. В решті позовних вимог відповідач просив відмовити. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач послався на те, що звернення позивача до суду є формою розірвання зазначеного вище договору за ініціативою покупця (позивача), що підпадає під дію пункту 4.7. цього договору відповідно до якого, у випадку розірвання даного договору за ініціативою Покупця, Продавець утримує з Покупця кошти в розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми, рівній вартості Майнових прав, в якості неустойки за невиконання зобов'язань Покупця. При цьому, внесені Покупцем кошти за придбані Майнові права, за вирахуванням 20 % від суми, рівній вартості Майнових прав, які стягуються Продавцем в якості неустойки за невиконання обов'язків Покупця, повертаються Продавцем Покупцю після розірвання Договору протягом 6 місяців рівними частинами, шляхом сплати такої частини Покупцю 1 (один) раз на місяць. Заперечуючи проти позову, відповідач окремо послався на безпідставність вимоги про стягнення сплачених позивачем коштів у гривні, в еквіваленті долару США.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважав вимогу позивача щодо стягнення з ТОВ «ХАНБЕР» суми коштів у розмірі 451 263, 75 грн. безпідставною та заперечував проти її задоволення.
Ухвалою суду від 16.04.2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
03.09.2025 року до суду від представника відповідача адвоката Згоди О.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні по справі №521/20409/24, яке призначено на 11.09.2025 року о 13 годин 00 хвилин, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.09.2025 року у задоволенні поданого клопотання було відмовлено з підстав відсутності технічної можливості провести судове засідання в режимі відеоконференції.
09.09.2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення щодо здійснених розрахунків за спірним договором.
11.09.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі. Позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
У судове засідання сторони не з'явились, про місце та час його проведення повідомлені належним чином.
Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 26.11.2020 року між ОСОБА_1 з одного боку та ТОВ «ХАНБЕР» було укладено договір резервування №3.3.11.10/2020 (надалі за текстом - «Договір резервування»).
Згідно п. 1.1 Договору резервування відповідач зобов?язався закріпити (здійснити резервування) за позивачем нерухоме майно, яке буде збудовано в майбутньому та визначене в п. 1.2. цього договору, а відповідач зобов'язується сплатити суму, зазначену в п. 1.4. цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору резервування, за цим договором за позивачем закріплюються (резервуються) майнові права на нерухоме майно, а саме: квартиру на 11 поверсі загальною площею 43,41 кв.м. в об?єкті будівництва: «будівництво житлового будинку із вбудованими громадськими приміщеннями (4 черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:51:010:0026».
За п. 1.4. Договору резервування сума, що підлягає сплаті згідно з умовами цього договору становить 1 500 (одна тисяча п?ятсот) доларів США в гривні, згідно курсу продажу долара США в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на день здійснення платежу і входить у вартість майнових прав при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 1.7. Договору резервування відповідач зобов'язався укласти з позивачем основний договір купівлі-продажу майнових прав на визначений договором нерухоме майно, відповідно до умов договору резервування.
27.11.2020 року, на виконання умов укладеного Договору резервування, позивач сплатила на користь відповідача грошові кошті у сумі 42 900 (сорок дві тисячі дев?ятсот) гривень, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 1 500 (одній тисячі п'ятисот) доларів США згідно курсу продажу долара США в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на день здійснення платежу, що підтверджується квитанцією №151210020 від 27.11.2020 року.
22.12.2020 року між сторонами справи укладено основний договір - договір купівлі-продажу майнових прав № 3.3.11.10/2020 (надалі за текстом - Договір).
Відповідно п. 3.1. Договору у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, продавець (відповідач) зобов?язується передати, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти у власність Майнові права та сплатити їхню вартість.
Пунктом 3.2. Договору визначено параметри та технічні характеристики об'єкту майнових прав - квартири на 11 поверсі загальною площею 43,41 кв.м. в житловому будинку із вбудованими громадськими приміщеннями (4 черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:51:010:0026.
Пунктом 3.4. Договору визначено орієнтовний строк введення в експлуатацію об?єкта - 2 квартал 2023 року. При цьому, такий строк, відповідно Договору, може бути змінений в односторонньому порядку, але не більше ніж на 180 днів.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, вартість одного квадратного метра загальної площі Об?єкта майнових прав складає гривневий еквівалент суми у розмірі 830 (вісімсот тридцять) доларів США 00 центів. Загальна вартість Об'єкта майнових прав складає гривневий еквівалент суми у розмірі 36 030 (тридцять шість тисяч тридцять) доларів США. На момент укладання цього Договору, загальна вартість Об'єкта майнових прав, згідно з курсом продажу долара США на валютному ринку України, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (поточна назва банку - АТ «Райффайзен Банк»), становить у гривні суму рівну 1 016 766, 60 (один мільйон шістнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 60 копійок.
Згідно пункту 4.2. Договору, оплата здійснюється у строки та у розмірах, визначених у Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору, сторони визначили наступний порядок та внесення платежів: гривневий еквівалент суми у доларах США відповідно до встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» курсу продажу на дату здійснення платежу. Сторонами погоджено, що перший платіж у сумі 1 500 доларів США здійснюється на момент укладення Договору згідно з договором резервування учасника клубу попередніх продажів. Другий платіж у сумі 3904 доларів США здійснюються протягом п'яти календарних днів з моменту підписання Договору. Третій платіж у сумі 5 404,5 доларів США має бути здійснений протягом п'яти календарних днів, з моменту отримання повідомлення про готовність котловану із пальовим полем і ростверком. Наступний платіж має бути здійснений протягом п'яти календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність каркасу будівлі на рівні п?ятого поверху. Ще три наступні платежі, відповідно до додатку, мають бути здійснені покупцем після отримання повідомлення про завершення певних стадій будівництва житлового будинку.
Судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що на виконання покладених зобов'язань, позивачем було здійснено наступні платежі:
27.11.2020 року позивач сплатила на користь відповідача грошові кошти у сумі 42 900 (сорок дві тисячі дев'ятсот) гривень, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 1 500 (одній тисячі п'ятисот) доларам США відповідно до курсу, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (1 долар США - 28,60 грн.), що підтверджується квитанцією №151210020 від 27.11.2020 року відповідає порядку здійснення розрахунків, передбаченому пунктом 1 Додатку № 1 до Договору №3.3.11.10/2020 від 22.12.2020 року.
28.12.2020 року позивач сплатила на користь відповідача грошові кошти у сумі 111 146 (сто одинадцять тисяч сто сорок шість) гривень 90 копійок, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 3 904 (трьом тисячам дев'ятистам чотирьом) доларам США відповідно до курсу, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (1 долар США - 28,47 грн.), що підтверджується квитанцією №151210003 від 28.12.2020 року та відповідає порядку здійснення розрахунків, передбаченому пунктом 2 Додатку № 1 до Договору №3.3.11.10/2020 від 22.12.2020 року.
17.02.2022 року позивач сплатила на користь відповідача грошові кошти у сумі 153 920 (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 20 копійок, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 5 404, 50 (п'ятьом тисячам чотириста чотирьом) доларам США п'ятдесят центів відповідно до курсу, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (1 долар США - 28,48 грн.), що підтверджується квитанцією №0151210029 від 17.02.2022 року та повністю відповідає порядку здійснення розрахунків, передбаченому пунктом 3 Додатку № 1 до Договору №3.3.11.10/2020 від 22.12.2020 року.
Підсумовуючи, на виконання умов Договору, згідно здійснених судом розрахунків на підставі наданих суду квитанцій, за період з 27.11.2020 року по 17.02.2022 року позивач здійснила платежі на користь відповідача на загальну суму у гривні, яка станом на дату внесення таких платежів складала 10 808, 50 доларів США відповідно до курсу, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про повне та належне виконання позивачем умов укладених між сторонами угод. При цьому судом враховується відсутність заперечень сторони відповідача щодо повного та належного виконання позивачем умов укладених угод.
Враховуючи пряме визнання представником відповідача в судовому засіданні факту порушення Договору №3.3.11.10/2020 від 22.12.2020 року стороною відповідача в частині строків будівництва та введення в експлуатацію передбаченого договором об?єкту нерухомості, а також враховуючи відсутність письмових заперечень сторони відповідача з цього приводу, суд вважає встановленим та таким, що не підлягає доказуванню факт порушення відповідачем умов договору в цій частині відповідно до ч. 1. ст. 82 ЦПК України.
Враховуючи встановлення судом порушення відповідачем умов договору, при вирішенні позовної вимоги про розірвання договору суд керується наступним.
Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, а вразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на то вона розраховувала при укладенні договору.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 року у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.
Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що порушення ТОВ «ХАНБЕР» визначеного договором обов?язку дотримання строку будівництва, визначеного пунктом 3.4 Договору, є істотним в розумінні ст. 651 ЦК України, а отже договір підлягає розірванню з підстав, викладених позивачем в позовній заяві.
Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «ХАНБЕР» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, суд зазначає таке.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Згідно ч. 1-3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відтак, беручи до уваги те, що у спірних правовідносинах сторони погоджували ціну Договору в обов'язковому еквіваленті доларів США, погодження сторонами у Додатку №1 до Договору обов'язку позивача вносити платежі в національній валюті України - гривні, виходячи з еквіваленту у доларах США, який було розраховано враховуючи комерційний курс долара США АТ «Райффайзен Банк Аваль» на дату проведення платежу, суд приходить до переконання, що сторонами було визначено вартість майнових прав саме у доларах США.
Сума передбачених платежів, що сплачувались позивачем у національній валюті, за домовленістю сторін не була чітко визначена та обов'язково мала відповідати визначеному у договорі еквіваленту в доларах США, що не заперечувалось відповідачем.
У своїй постанові від 11.09.2024 року у справі № 500/5194/16 Великою Палатою Верховного Суду висловлено, що формулюючи висновок щодо застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте, в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз'яснює існуючі умови угоди.
Тобто, суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов'язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.
У цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов'язанням є долар США (валюта зобов'язання).
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов'язання та обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14).
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Тому, стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 10 808, 50 доларів США, має бути здійснено на момент платежу, що відповідає дню виконання судового рішення.
Встановивши, обґрунтованість вимог позивача про стягнення грошових коштів, суд враховує, що в поданому позові позивач вимагає стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 451 263,75 грн., що перевищує встановлену судом суму сплачених позивачем коштів - 10 808,50 доларів США із врахуванням офіційного курсу долару США, встановленого НБУ на день постановлення рішення - 1 долар США/41,21 грн. З цих підстав суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині.
Щодо судових витрат.
Позивачем при подачі позовної заяви до суду сплачено судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 969,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року, зазначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору.
Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги в частині розірвання Договору, суд вважає за необхідне повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого нею при поданні позову та стягнути з відповідача інші 50% - в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Також, при зверненні до суду сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 3610,11 грн.
Зважаючи, що судом задоволено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача грошових коштів, судовий збір, сплачений за вимоги майнового характеру підлягає стягненню з відповідача на користь Позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись, ст.ст. 13, 141, 142, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про розірвання договору та стягнення коштів - задовільнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №3.3.11.10/2020, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» 22.12.2020 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (Код ЄДРПОУ: 33311711, місцезнаходження юридичної особи: 65009, Україна, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) збитки у розмірі 10 808, 50 доларів США (десять тисяч вісімсот вісім доларів США 50 центів) за курсом НБУ на день виконання рішення суду.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (Код ЄДРПОУ: 33311711, місцезнаходження юридичної особи: 65009, Україна, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4 094 (чотири тисячі дев'яносто чотири) грн. 61 коп.
Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: 65001, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 484, 50 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 50 коп., що становить 50% від сплаченого нею судового збору за позовні вимоги немайнового характеру, які були визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», Код ЄДРПОУ: 33311711, місцезнаходження юридичної особи: 65009, Україна, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, 6.
Суддя: Д. Д. Громік