Справа № 128/4134/24
Провадження № 22-ц/801/2075/2025
Категорія: 20
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач:Береговий О. Ю.
18 вересня 2025 рокуСправа № 128/4134/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О. Ю. (судді - доповідача),
суддів: Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
за участю секретаря судового засідання: Куленко О. В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентина Василівна
розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., про визнання недійсним договору дарування із застосуванням наслідків недійсності правочину, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року, постановлену місцевим судом за головування судді Саєнко О. Б.,
встановив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., про визнання недійсним договору дарування із застосуванням наслідків недійсності правочину та просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0800 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682800:02:003:1084, укладений 04 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстрований за № 04; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0800 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682800:02:003:1084; повернути у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0800 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682800:02:003:1084.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року прийнято та долучено до матеріалів цивільної справи: відзив на позов, поданий 28 листопада 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бездітною Т. В. та відповідь на відзив, подану 13 лютого 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Герасимчуком О. О. Відмовлено у задоволенні письмового клопотання представника відповідача про виклик свідків. Відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача про зобов'язання позивачу вчинити певні дії та застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Частково задоволено клопотання представника позивача про призначення комплексної судової земельно-технічної експертизи. Призначено по справі №128/4134/24 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Порика, 8, м. Вінниця).
На вирішення експертів поставлено питання:
1. Чи розміщено на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0800 га, кадастровий номер 0520682800:02:003:1084, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_1 (відобразити графічно на плані), станом на дату укладення договору дарування земельної ділянки від 04.01.2022?
В інший частині клопотання - відмовлено. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384, 385 КК України та встановлено строк проведення експертизи. У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 128/4134/24. Оплату за проведення експертизи покладено на позивача.
Зупинено провадження у даній цивільній справі на час проведення експертизи.
Частково непогодившись із зазначеною ухвалою суду, зокрема, в частині призначення судової земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бездітна Т. В. подала апеляційну скаргу та просить її скасувати в частині призначення експертизи, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи скарги адвокат вказує на порушення норм процесуального права, не дослідження усіх обставин справи. Вважає, що проведення експертизи не стосується розгляду справи по суті, а його метою є затягування розгляду справи. Крім того, адвокат вказує, що представником позивача до клопотання про призначення експертизи не надано жодних документів щодо ліцензії, свідоцтв чи будь-яких інших документів відносно запропонованої ним експертної установи.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У абз. 3 п. 15 вказаної постанови зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині призначення судової земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі, тому в іншій частині ухвала суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає цим вимогам.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується, зокрема, за допомогою доказування - одного із основоположних елементів правосуддя.
За приписами до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Серед джерел доказів, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є висновок експерта.
Висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 1, 3 ст. 102 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Так, згідно ст. 143 ЦПК України, суд призначає експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.
Статтею 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.
Недопустимим є порушення перед експертом питань, рішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як наголошено в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов'язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об'єктивної істини та об'єктивного вирішення справи.
Із аналізу вказаних норм вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (рішення ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00 від 01 червня 2006 року).
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», з метою усунення недоліків і роз'яснення питань, що виникають у судовій практиці при призначенні та проведенні експертиз, вказано судам на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності чи недієздатності особи тощо).
Звертаючись до суду із позовом позивач як на підставу своїх вимог вказує, що спірна земельна ділянка виникла внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,1600 га. Під час вчинення оспорюваного правочину позивач діяв під впливом помилки, яка полягає у тому, що він був переконаний, що спірна земельна ділянка вільна від будь-якої забудови і на ній відсутні будь-які об'єкти нерухомості, належні йому на праві власності, про що вказується і у п. 1.5 оспорюваного договору. До того ж із технічної документації із землеустрою, а також витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку на ній відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна. Проте у 2024 році під час обмірів земельної ділянки було виявлено, що на спірній земельній ділянці розміщено об'єкти нерухомого майна, що належать йому на праві власності, зокрема, криниця, частина господарської будівлі та навіс, що підтверджується збірним кадастровим планом земельних ділянок від 24 вересня 2024 року.
Разом із тим, стороною відповідача не заперечувалася наявність споруд на спірній земельній ділянці, а навпаки стверджувалося, що їх наявність на момент укладення оспорюваного договору підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
З огляду на зміст позовних вимог, обставини, якими позивач їх обґрунтовує, та докази, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що призначення судової земельно-технічної експертизи не є доцільним, оскільки вона не матиме правового значення для вирішення справи.
Оскільки судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.
Колегія суддів наголошує на тому, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В даному ж випадку необхідності у її проведенні не має.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 725/4748/20.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, що їх регулює, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі постановлена судом першої інстанції без належного обґрунтування необхідності призначення експертизи, у зв'язку з цим вона підлягає безумовному скасуванню.
Стосовно зупинення провадження у справі на час проведення експертизи, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.
З урахуванням того, що призначення судом першої інстанції експертизи є безпідставним, то безпідставним є і зупинення провадження у справі, а отже в цій частині ухвала також підлягає скасуванню.
Відповідно ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, оскаржувану ухвалу, відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, в оскаржуваній частині належить скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни задовольнити.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року в частині призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді О. С. Панасюк
Т. Б. Сало