Справа № 746/92/25
1-кп/746/17/25
18 вересня 2025 року
Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Срібне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000001093 від 24 листопада 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ферма, Макарівського району, Київської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України,
ОСОБА_4 24 листопада 2024 року, керуючи автомобілем марки ГАЗ-330232, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався у селищі Срібне Прилуцького району Чернігівської області по вул. Незалежності у напрямку виїзду із селища до автодороги Київ-Суми-Юнаківка.
Рухаючись у вказаному напрямку, 24 листопада 2024 року, близько 17 год. 15 хв., біля будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки ГАЗ-330232, державний номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при виникненні перешкоди для руху, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які рухались по проїжджій частині дороги в попутному з автомобілем напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми: відкрита черепно-мозкова травма, численні садна та синці обличчя, крововиливи на внутрішній поверхні м'яких тканин голови, перелом луски лобної кістки справа з переходом на основу черепа в праву передню черепну ямку доходячи до пітухового гребня, де роздвоюється, одна тріщина йде дугоподібно через праву передню черепну ямку до турецького сідла, інша в ліву передню черепну ямку, далі переходить в ліву середню черепну ямку та на луску лівої скроневої кістки, де затухає, дифузно-обмежені субарахноїдальні крововиливи обох півкуль головного мозку та мозочка; закрита травма органів грудної клітки, живота та тазу: множинні двобічні прямі непрямі переломи ребер, забої обох легень, розрив міжхребцевого диска між 5-м та 6-м грудними хребцями, повний перелом хребта на рівні 11-12-го грудних хребців з уламковими переломами остистих відростків 11-12-го грудних та 1-го поперекового хребців, розрив тазово-крижового зчленувань справа та зліва, перелом лобкового симфізу, надрив вісцеральної поверхні правої долі печінки, надриви воріт селезінки та правої нирки, рідка кров в черевній порожні близько 100 мл, в правій плевральній - близько 50 мл; численні садна верхніх нижніх кінцівок, закриті переломи верхньої третини обох кісток правої та лівої гомілок, які за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення відносяться категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5 . Смерть ОСОБА_7 настала 24 листопада 2024 року на місці події унаслідок травматичного шоку, який виник в результаті вищевказаних травм.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому правої лобкової та сідничної кісток, перелом правої вертлюгової западини, багатоуламковий перелом бічних мас крижа, перелом правих поперечних відростків 1, 2, 3, 4, 5-го поперекових хребців зі зміщенням, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, осаднення лобної ділянки зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 2.3 «б» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), пункт 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що є причиною виникнення та настання даної дорожньо-транспортної події і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної події.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ( ОСОБА_5 ) та завдання потерпілій ( ОСОБА_6 ) тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
За вказане кримінальне правопорушення передбачена кримінальна відповідальність відповідно до частини другої статті 286 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив, що дійсно 24 листопада 2024 року, близько 17 год. 15 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки ГАЗ-330232, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 30 - 40 км/год, на вулиці вже було темно, була обмежена видимість, рухався у селищі Срібне по вул. Незалежності у напрямку виїзду із селища до автодороги Київ-Суми-Юнаківка. Під час керування автомобілем він проявив неуважність, на декілька секунд відволікся від дороги, глянувши у дзеркало заднього виду, коли перевів погляд на дорогу - побачив пішоходів, які раптово з'явились на проїжджій частині дороги прямо перед його автомобілем, ще за мить він їх не бачив, він намагався гальмувати, однак це йому не вдалось, враховуючи, зокрема, те, що автомобіль був з вантажем, і він допустив наїзд на пішоходів. Обвинувачений визнає, що порушив вказані в обвинувальному акті пункти правил, але він не мав наміру порушувати правила дорожнього руху та не хотів настання таких наслідків, дуже шкодує про те, що трапилось, важко переживає морально все це. Перед потерпілими, а саме перед ОСОБА_8 , чоловіком ОСОБА_5 , яка загинула внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події, та перед ОСОБА_6 , яка отримала внаслідок цієї дорожньо-транспортної події тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, вибачався неодноразово, розуміє, що дана ситуація змінила їх життя. Він надавав потерпілим посильну для нього грошову компенсацію, претензій матеріального характеру вони до нього не мають. Обвинувачений не оспорює, що його дії призвели до наїзду на пішоходів, внаслідок чого від отриманих травм ОСОБА_5 загинула на місці ДТП, а ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Ступінь ушкоджень потерпілих ОСОБА_4 не оспорює. Після наїзду він одразу зупинився, побачив, що під колесами автомобіля лежить людина без ознак життя, впав у ступор, водії інших автомобілів, які рухались у цей час вулицею Незалежності у селищі Срібному у попутному та зустрічному напрямках також зупинились, хтось із водіїв викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Йому дуже важко і шкода. Щиро кається, просить суворо його не карати. За можливості, просить не позбавляти його волі. Ще раз просить вибачення у потерпілих та висловлює їм щирі співчуття.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 , чоловік ОСОБА_5 , яка загинула внаслідок травм, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_4 , зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 , на його погляд, щиро розкаюється, він приїжджав до нього, вибачався, перерахував йому на картку кошти в якості компенсації моральної шкоди. Він сам водій у минулому, тому добре розуміє ситуацію, яка сталась, і почуття ОСОБА_4 , а також розуміє те, що ніяке надсуворе покарання винуватця дорожньо-транспортної події, вчиненої без умислу, з необережності, не поверне йому дружину, але зламає життя не тільки ОСОБА_4 , а і його родини, оскільки він знає, що обвинувачений одружений, має дітей і онуків, тому просить суворо не карати обвинуваченого, не не позбавляти його волі. Із поведінки обвинуваченого видно, що він і так вже достатньо покараний, йому і так жити з розумінням, що внаслідок його неуважності загинула людина.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що у той день вони з ОСОБА_5 зустрілись зранку, близько 10-ї години, разом відвідали кладовище, а потім зайшли до її помешкання на обід, пообідали, під час обіду вживали алкогольні напої, потім спілкувались, оскільки давно не бачились. Близько 17-ї години ОСОБА_5 зібралась йти додому і потерпіла ОСОБА_6 пішла її проводжати. Вони з ОСОБА_5 рухались по проїжджій частині дороги по вул. Незалежності у селищі Срібне у напрямку виїзду із селища до автодороги Київ-Суми-Юнаківка. Вони йшли одна біля одної. Рухались по проїжджій частині, оскільки як тротуару, так і узбіччя, по якому можна було б йти, на вказаній вулиці, принаймні саме на тому відрізку шляху, немає, узбіччя дороги на цій вулиці розташоване під значним кутом, що позбавляє можливості рухатись узбіччям дороги.
У деталях дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 плуталась, її пояснення були суперечливими, у деяких моментах йшли у розріз із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, письмовими доказам у справі, показами обвинуваченого і свідка. Потерпіла ОСОБА_6 вказала, що не бачила сам момент наїзду автомобіля, а лише відчула поштовх і, мабуть, втратила свідомість. Не заперечувала, що обвинувачений приїжджав до неї, просив вибачення, не заперечувала і того, що отримувала від обвинуваченого матеріальну компенсацію. Щодо міри покарання вказала, що хоча їй шкода і свою подругу, яка передчасно пішла з життя з вини ОСОБА_4 , і себе, оскільки отримані травми даються взнаки і стан її здоров'я значно погіршився, вважає, що обвинуваченого необхідно покарати, але вона не хоче аби він сидів у в'язниці, оскільки це ситуацію не виправить, а, на її погляд, він щиро розкаються.
Вирішуючи питання щодо обсягу доказів, які необхідно дослідити у цьому кримінальному провадженні, суд, врахувавши позицію захисту, дійшов висновку про необхідність допиту в судовому засіданні свідка, а також у необхідності дослідження письмових доказів.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , попереджена про кримінальну відповідальність та приведена до присяги, показала, що 24 листопада 2024 року, близько 17-ї години, точніше вказати час не може, керуючи автомобілем, вона рухався у селищі Срібне Прилуцького району Чернігівської області по вул. Незалежності від автодороги Київ-Суми-Юнаківка у напрямку центру селища, тобто по зустрічній смузі руху щодо автомобіля марки ГАЗ-330232. На момент наїзду на пішоходів вона ще не порівнялась із вказаним автомобілем, однак вказати на якій саме відстані від цього автомобіля вона знаходилась на момент дорожньо-транспортної пригоди вона не може, сам момент наїзду вона не бачила, враховуючи віддаленість, а також обмежену видимість. Вказала, що хоча вуличні ліхтарі вже були увімкнені, це не давало достатньо світла, видимість була погана, до того ж якраз у тому місці, де відбувся наїзд на пішоходів, лампочка вуличного ліхтаря не світилась, тобто саме це місце було неосвітленим. Вона на якусь мить у світлі своїх фар побачила пішоходів, які незрозуміло звідки з'явились на протилежній смузі руху, і відразу відбувся наїзд. Всі автомобілі на цьому відрізку дороги рухались із увімкненим ближнім світлом, зі швидкістю 30 - 40 км/год, в тому числі і автомобіль, яким керував обвинувачений. Побачивши, що сталось, вона зупинилась і викликала швидку медичну допомогу, хтось із водіїв інших автомобілів викликав поліцію. До місця наїзду вона не підходила. У неї було відібрано пояснення. У слідчих діях чи слідчих експериментах вона участі вона не приймала.
Крім того, в ході судового провадження були досліджені, ретельно перевірені на предмет належності та допустимості, зібрані в ході досудового розслідування докази, та надано їм належну оцінку, зокрема:
- рапорт інспектора-чергового ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_10 від 24 листопада 2024 року, зареєстрований за № 3169;
- рапорт інспектора-чергового ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_10 від 24 листопада 2024 року, зареєстрований за № 3172;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24 листопада 2024 року з доданими до нього схемою до протоколу огляду місця ДТП та фото таблицями;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення до реєстру 24 листорпада 2024 року відомостей про кримінальне провадження за № 12024270000001093 щодо обвинувачення ОСОБА_4 за частиною другою статті 286 КК України;
- доручення начальника відділу СУ ГУНП в Чернігівській області про проведення досудового розслідування від 24 листопада 2024 року;
- постанова начальника відділу СУ ГУНП в Чернігівській області про створення групи слідчих від 25 листопада 2024 року;
- постанова Першого заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про визначення групи прокурорів від 25 листопада 2024 року;
- постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 24 листопада
2024 року;
- висновок експерта Прилуцького відділення судово-медичної експертизи ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 292 щодо виявлених на трупі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень; встановлено середній ступінь сп'яніння ОСОБА_5 ; встановлено групу крові потерпілої; надано висновок що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5 могли утворитись , в тому числі, за обставин, викладених у описовій частині постанови слідчого від 24 листопада 2024 року;
- висновок експерта ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 778 щодо визначення групи крові ОСОБА_5 ;
- висновок експерта ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »
№ 2448 за наслідками проведення судово-токсикологічної експертизи щодо вмісту етанолу в крові у концентрації 1,5 г/л;
- постанова слідчого про визнання предмета (автомобіля марки «ГАЗ-330232», державний номерний знак НОМЕР_1 ) речовим доказом від 25 листопада 2024 року;
- клопотання прокурора про арешт майна - автомобіля марки «ГАЗ-330232», державний номерний знак НОМЕР_1 - від 25 листопада 2024 року;
- ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 листопада 2024 року про накладення арешту на майно;
- постанова слідчого про доручення проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» від 27 листопада 2024 року;
- довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні;
- висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27 грудня 2024 року № СЕ-19/125-24/15580-ІТ, згідно з яким за умови незмінної обстановки на місці пригоди, місце наїзду автомобіля марки «ГАЗ-330232», державний номерний знак НОМЕР_1 , на пішоходів розташоване перед передньою частиною кінцевого розташування вказаного автомобіля, за напрямком руху автомобіля марки «ГАЗ-330232», державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- постанова слідчого про доручення проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» від 27 листопада 2024 року;
- довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні;
- висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14 грудня 2024 року № СЕ-19/125-24/15579-ІТ, згідно з яким на момент експертного дослідження несправностей в робочій гальмівній системі автомобіля, а також технічних несправностей в системі рульового кермування автомобіля марки «ГАЗ-330232», державний номерний знак НОМЕР_1 , які б перебували у причинному зв'язку з ДТП, не виявлено;
- постанова слідчого про доручення проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП» від 20 січня 2025 року;
- довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні;
- висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14 грудня 2024 року № СЕ-19/125-24/1201-ІТ, згідно з яким в умовах дорожньої ситуації, яка вказана в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «ГАЗ-330232» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування екстреного гальмування, рухаючись зі швидкістю 40 км/год, із заданого моменту виявлення пішоходів, тобто з відстані 43 м - 45 м; при вказаних обставинах водій повинен діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 12.4, 12.5, з урахуванням пункту 1.10 ПДР; за вказаних у постанові про призначення умов, дії водія ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам пункту 12.3, з урахуванням пункту 1.10 ПДР, перебувають у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП;
- клопотання слідчого, погоджене прокурором, про тимчасовий доступ до документів від 31 січня 2025 року;
- ухвала слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 лютого 2025 року про надання тимчасового доступу до документів, що містять охоронювану законом таємницю, із можливістю вилучення таких документів, на ім'я ОСОБА_6 : медичної картки стаціонарного хворого № 9911 та інших медичних документів, що перебувають у володінні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та медичної картки стаціонарного хворого № 191068 та інших медичних документів, що перебувають у володінні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 »;
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18 лютого 2025 року;
- опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від
18 лютого 2025 року (медична картка стаціонарного хворого № 9911);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18 лютого 2025 року;
- опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від
18 лютого 2025 року (медичні картки стаціонарного хворого № 191068, № 190555,
№ 193383);
- постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 19 лютого 2025 року;
- висновок експерта Прилуцького відділення судово-медичної експертизи ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 39 (експертизу проведено протягом 19-21 лютого 2025 року) щодо виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, встановлення, що виникли ушкодження від дії тупих предметів, за механізмом удару та тертя, по давності можуть відповідати 24 листопада 2024 року; встановлення середнього ступеня тяжкості ушкоджень; встановлено, що ушкодження могли бути завдані за обставин, викладених у описовій частині постанови про призначення експертизи; травмуючи силі була направлена з права на ліво та дещо ззаду на перед, або в близькому до цього напрямку; при токсикологічному дослідженні встановлено середній ступінь сп'яніння ОСОБА_5 (концентрація етанолу в сечі 1,11г/л, в крові - 1,69 г/л;
- постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 18 лютого 2025 року;
- висновок експерта Прилуцького відділення судово-медичної експертизи ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 (додатковий до висновка № 292 від 25 листопада - 13 грудня 2024 року) щодо виявлених на трупі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень; встановлено, що такі ушкодження виникли від дії тупих предметів, за механізмом удару, тертя та тиснення, за давністю можуть відповідати 24 листопада 2024 року; встановлено, що трасуюча сила була направлена ззаду на перед, або в близькому до цього напрямку;
- пам'ятка про процесуальні права потерпілого, вручена ОСОБА_8 ;
- пам'ятка про процесуальні права потерпілого, вручена ОСОБА_6 ;
- пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, вручена ОСОБА_4 ;
- повідомлення про підозру від 26 лютого 2025 року, вручене ОСОБА_4 о 15 год. 35 хв. 26 лютого 2025 року;
- розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_4 27 лютого 2025 року;
- розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування захисником підозрюваного 27 лютого 2025 року;
- довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 ;
- копія паспорта, виданого на ім'я ОСОБА_4 ;
- копія посвідчення водія, виданого на ім'я ОСОБА_4 ;
- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого автомобіль марки «ГАЗ-330232», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_11 ;
- вимога слідчого УІАП ГУНП в Чернігівській області від 18 лютого 2025 року № 4661/124/47/2025;
- довідка УІАП ГУНП в Чернігівській області № 25049574007914491124, відповідно до якої ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався;
- довідка начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19 лютого 2025 року № 4750/124/47/2025, відповідно до якої ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не притягувався;
- довідка КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Срібнянської селищної ради Чернігівської області від 24 лютого 2025 року № 02-30/258, згідно з якою ОСОБА_4 за медичною допомогою до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » не звертався;
- довідка КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Макарівської селищної ради з додатками, відповідно до якої ОСОБА_4 за амбулаторною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався;
- характеристика на ОСОБА_4 , надана ІНФОРМАЦІЯ_10 , відповідно до якої останній громадський порядок не порушує, конфліктів із сусідами не зафіксовано, скарга та компрометуючих матеріалів щодо ОСОБА_4 до селищної ради не надходило;
- досудова доповідь
ІНФОРМАЦІЯ_11 , в якій вказано про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
Також судом досліджено надані стороною захисту:
- копію протоколу допиту потерпілої ОСОБА_6 від 21 лютого 2025 року, в якому, зокрема вказано, що у вечір ДТП вона була одягнена у бежеве пальто, а потерпіла ОСОБА_5 у чорну куртку, у протоколі також вказано, що ОСОБА_6 надала для долучення до протоколу допиту фотографію вказаного бежевого пальто;
- копію фотографії бежевого пальто з підписом слідчого, що це саме те пальто, в яке була одягнена потерпіла ОСОБА_6 у вечір ДТП, що сталась 24 листопада 2024 року.
Відповідно до вимог частини першої статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред'явленого йому обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішенням «Ірландія проти Сполучного Королівства», «Коробов проти України» зазначає, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Надаючи оцінку наявним доказам у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що учасниками судового провадження не ставиться під сумнів факт вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_4 , який, у свою чергу, повністю визнав свою вину та надав покази.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 , надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винуватості у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними у справі доказами, які судом визнаються дійсними та достовірними.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи клопотання, поданого захисником, щодо недопустимості доказів у цьому кримінальному провадженні, зокрема протоколу огляду місця події та схеми до протоколу огляду місця ДТП, не знайшли свого підтвердження під час дослідження та аналізу судом зібраних у кримінальному провадженні доказів.
Варто зауважити, що заявивши наведене клопотання, захисник не ставиться під сумнів факт вчинення ОСОБА_4 , який повністю визнав вину, інкримінованого йому правопорушення.
Таким чином, дії ОСОБА_4 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5 та завдання потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, суд кваліфікує за частиною другою статті 286 КК України.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за частиною другою статті 286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та завдання ушкоджень середньої тяжкості іншій потерпілій.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідності до статті 65 КК України, суд призначає у межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , який є пенсіонером; має сталі суспільні зв'язки - одружений, має дітей та онуків; відповідно до характеристики селищного голови за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, конфліктів із сусідами не зафіксовано, скарг та компрометуючих матеріалів щодо нього до селищної ради не надходило; відповідно до довідки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Макарівської селищної ради з додатками на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває; відповідно до довідки УІАП ГУНП в Чернігівській області - до кримінальної відповідальності не притягувався, як не притягувався і до адміністративної відповідальності (довідка начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ).
Крім того, з досудової доповіді ІНФОРМАЦІЯ_11 від 16 червня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 убачається, що ризик учинення ним повторно кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства чи окремих осіб, оцінюється як низький, що, на думку органу пробації, свідчить про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
Також при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Обвинувачений, керуючи транспортним засобом, з необережності, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, допустив порушення правил дорожнього руху, що призвело до настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої та завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості іншій потерпілій.
Обвинувачений ОСОБА_4 в темну пору доби, за обмеженої видимості, порушив вимоги пункту 2.3 «б» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну) та пункт 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди) Правил дорожнього руху. При цьому слід зазначити, що керований ОСОБА_4 автомобіль рухався з дотриманням швидкісного режиму, як встановлено судом, зі швидкістю 40 км/год при дозволеній швидкості в межах населеного пункту 50 км/год. Судом також встановлено, що ОСОБА_4 не притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі й за порушення правил дорожнього руху, що дає підстави для висновку, що ОСОБА_4 дотримувався правил дорожнього руху. Варто зазначити, що ОСОБА_4 щиро розкаюється у вчиненому, про зазначав як під час досудового розслідування так і в суді, просив вибачення у потерпілих.
Встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому.
Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування детально розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення, активно сприяв встановленню всіх обставин вчинення ним правопорушення.
Обставини, які згідно зі статтею 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , відсутні.
За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції частини другої статті 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Частиною першої статті 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_4 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, під час досудового розслідування детально повідомляв органу досудового розслідування про обставини вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має дітей і онуків, що в свою чергу свідчить про міцні соціальні зв'язки, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини першої та пунктом 2 частини третьої статті 76 КК України.
Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчинених кримінальних правопорушень і даними про особу обвинуваченого, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався і суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішити відповідно до статей 100, 124 КПК України, арешт, накладений на автомобіль як речовий доказ - скасувати згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 70, 75, 186 КК України, 2, 94, 349, 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 394, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ у справі:
автомобіль марки ГАЗ-330232, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_11 та знаходиться на зберіганні на території майданчика для тимчасового тримання транспортних засобів Срібнянського ВП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, - повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 10 376 (десять тисяч триста сімдесят шість) грн 70 коп. на користь держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 листопада 2024 року на автомобіль марки ГАЗ-330232, державний номерний знак НОМЕР_1 , - скасувати.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не застосовувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1