Справа № 643/14070/25
н/п 2/953/4055/25
"19" вересня 2025 р. Суддя Київського районного суду міста Харкова Колесник С.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про звільнення майна з-під арешту,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хоміч А.А., через систему «Електронний суд» 22.08.2025 звернувся до Салтівського районного суду м.Харкова з вищевказаним позовом, у якому просить суд зняти арешт з 1/9 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2024 року, посвідченого приватним нотраіусом ХМНО Кулієвою Л.Л. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 4837970) та покласти витрати по справі на сторону відповідача.
Ухвалою Салтівського районного суду м.Харкова від 29.08.2025 позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про звільнення майна з-під арешту - направлено до Київського районного суду м.Харкова для розгляду за підсудністю.
Справа надійшла до Київського районного суду м.Харкова 16.09.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 справу передано судді Колесник С.А.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із змісту позовної заяви, 05 травня 2015 року Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист №751/3927/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №500944292 від 30.05.2014 року.
У подальшому право вимоги за цим договором неодноразово відступалося: 21.06.2016 - ПАТ «Альфа-Банк» уклав договір факторингу з ТОВ «Кредитні ініціативи», 26.12.2018 - ТОВ «Кредитні ініціативи» уклало договір із ТОВ «ФК Веста», а 16.01.2019 останнє передало право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал». 27.10.2021 ухвалою Новозаводського суду стягувача у виконавчому провадженні було замінено на правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал».
Однак, як встановлено самим стягувачем, під час перевірки матеріалів справи в грудні 2021 року було виявлено відсутність (втрату) виконавчих листів. У зв'язку з цим ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до виконання. Проте ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.01.2022 у справі №751/3927/15-ц заяву було повністю відхилено. Суд встановив, що сторонами не надано належних доказів поважності причин пропуску строку, не доведено факту неотримання виконавчого листа, не дотримано вимог ст. 517 ЦК України щодо передачі документів, а тому суд дійшов правомірного висновку про неможливість відновлення виконавчого провадження.
Відповідно до відомостей із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 4837970) позивачка є співвласницею житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною житловою площею 67,5 кв. м та площею земельної ділянки 743 кв.м їй на праві приватної спільної часткової власності належить 1/9 частина зазначеного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2004, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кулієвою Л.Л. Саме на цю частку позивачки, поряд з іншими співвласниками, було накладено арешт постановами державних виконавців Московського та Київського відділів державної виконавчої служби м.Харкова у 2016 році, що підтверджується записами в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав.
Таким чином, арешт безпосередньо стосується майнових прав позивачки як законної власниці житла, яке є не лише об'єктом цивільних прав, але й місцем проживання її сім'ї, що надає цій справі особливого значення у контексті захисту права на житло та приватне життя.
Незважаючи на встановлену ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.01.2022 у справі №751/3927/15-ц неможливість відновлення виконавчого провадження та відсутність чинного виконавчого документа, арешт нерухомого майна, накладений у межах виконавчого провадження №48640140, досі залишається зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у спеціальних розділах відповідних реєстрів.
Як вбачається з витягів із Державного реєстру речових прав, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відносно позивачки, яка у різні періоди використовувала прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наявні записи про обтяження, внесені у 2016 році державними виконавцями Московського та Київського відділів державної виконавчої служби м. Харкова. Зокрема, 15.04.2016 державним виконавцем Московського ВДВС Потієм А.М. було зареєстровано запис №14189534 про арешт 1/9 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а 27.09.2016 державним виконавцем Київського ВДВС Манерком Д.Д. внесено запис №16591574 про арешт усього нерухомого майна позивачки. Обтяження накладалися на підставі постанов у межах виконавчого провадження №48640140, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.05.2015 про стягнення заборгованості на користь первісного кредитора - ПАТ «Альфа-Банк».
Разом із тим, згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 20.08.2025 виконавче провадження №48640140 має статус «завершене». Жодних нових виконавчих документів, які могли б слугувати підставою для повторного відкриття провадження чи продовження дії арешту, не існує. Водночас спроба правонаступника первісного кредитора - ТОВ «Вердикт Капітал» - відновити виконавче провадження шляхом видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення до виконання була правомірно відхилена ухвалою суду від 13.01.2022 через відсутність доказів поважності причин пропуску строку та порушення вимог ст. 517 ЦК України.
Отже, чинний виконавчий документ, що міг би бути підставою для існування арешту, відсутній, а відновлення строків пред'явлення є неможливим. Незважаючи на ці обставини, арешт майна досі не скасований і продовжує залишатися в державних реєстрах, що фактично блокує реалізацію права власності позивачки.
Крім того, 12.05.2025 представником позивачки було направлено до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належне клопотання про зняття арешту з нерухомого майна у межах виконавчого провадження №48640140. Попри це, станом на день подання позову зазначене клопотання залишилося без будь-якого розгляду, відповідна постанова державного виконавця про зняття арешту винесена не була, що є проявом бездіяльності органу державної виконавчої служби. Така бездіяльність органу державної виконавчої служби фактично призводить до того, що позивачка протягом тривалого часу позбавлена можливості вільно розпоряджатися своїм майном
Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому позивач визначений боржником, тобто є стороною виконавчого провадження. Позивачу лише обмежено його право розпорядження всім майном на стадії виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.
Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.
У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 642/4263/21 зроблено наступний висновок, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Залишаючи ухвалу місцевого суду в силі, Верховний Суд виходив з того, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладений арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
З огляду на наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.
Оскільки позов про скасування арешту на майно, на переконання суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про звільнення майна з-під арешту- відмовити.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст ухвали складено 19.09.2025.
Суддя С.А.Колесник