Справа № 2-358/2010рік
20 грудня 2010 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Поляниці М.М.
секретаря судового засідання Барабаш В.М.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача редакції Івано-Франківського обласного тижневика «Репортер» Івановича А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, редакції Івано-Франківського обласного тижневика «Репортер» «Про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації, стягнення моральної шкоди»,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом в обгрунтування якого зазначає, що відповідачка в інтерв'ю опублікованому ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» за НОМЕР_1 поширила відверто цинічну неправду, чим порушила його законні права на честь, гідність, позитивну ділову репутацію, ганьбить та принижує їх. Дискредитувала його ділову репутацію як людини, народного депутата України та керівника обласної партійної організації ВО «Батьківщина». Просить постановити рішення, яким визнати такими, що не відповідають дійсності та є неправдивими, принижують честь, гідність, ділову репутацію народного депутата України ОСОБА_3, поширені ОСОБА_4 в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» за НОМЕР_2 на 8-9 сторінках на правах передвиборчої агітації наступні відомості: « … коли відбувалися місцеві вибори 2006 року ОСОБА_3 змушував керівників штабів, коли ми формували списки кандидатів у депутати до міських і районних рад, брати із людей гроші за включення у списки»; «… 18 тисяч гривень було розписано на різні виборчі моменти. Але ці кошти кандидат мав давати не безпосередньо тим же членам комісії, а ОСОБА_3…»; «… що за депутатство в облраді треба було заплатити 50 тис. грн.» Зобов'язати ОСОБА_4 спростувати зазначені в інтерв'ю неправдиві відомості шляхом публікації в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» спростування, та стягнути з відповідачки одну гривню компенсації за завдану моральну шкоду, а також витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.
Під час судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру відшкодувавання заподіяної моральної шкоди, подавши письмову заяву в якій просить стягнути з відповідачки 10 тис. грн.
Позивач заявлений позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві додатково пояснивши, що відповідачка ОСОБА_4 у своєму інтерв'ю, опублікованому в тижневику “Репортер» напередодні виборів до поширила проти нього абсолютно неправдиві відомості. За всі роки політичної діяльності, жодних коштів з кандидатів у депутати різних рівнів не вимагалось, від них вимагалась тільки активна участь у виборчому процесі. Своїм інтерв'ю відповідачка завдала йому значної матеріальної шкоди, яка проявилась у тому, що на кожній зустрічі, він як громадянин, народний депутат України, голова обласної організації партії “ВО «Батьківщина» змушений був докладати багато зусиль щоб спростовувати не правдиву інформацію. Своєю відверто брехливою інформацією, відповідачка, з якою працював біля 10 років очорнила, його перед друзями, колегами по партії, простими виборцями. Просить позов задоволити в повному об'ємі.
Відповідачка позов не визнала та пояснила, що інтерв'ю вона давала особисто. Це була передвиборча агітація, яка не заборонена законом. Жодної неправдивої інформації вона не поширювала. Про те, що за депутатство необхідно було платити їй розказували люди. Особисто у неї інтерв'ю бралося у формі аудіозапису, також ознайомлювалась з версткою матеріалу. Просить у позові відмовити.
Представника відповідача тижневика «Репортер» позов не визнав та зазначив, що ЗМІ не несуть відповідальність за публікацію передвиборчої агітації. Інтерв'ю ОСОБА_4 було надіслано журналісткою ОСОБА_5 в електронному вигляді та опубліковано, на правах передвиборчої агітації.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що була керівником передвиборчого штабу. ВО «Батьківщина» у м. Калуші. Жодних коштів ні ОСОБА_3 ні від яких кандидатів у депутати не вимагав за включення у списки. Вона особисто була включена кандидатом у депутати до Верховної Ради України і також ніяких грошей у не ї не вимагали. Вперше чує про вимагання грошей.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що очолює районну організацію ВО «Батьківщина» з 2000 року. Брав участь у всіх виборах. Жодних грошей ОСОБА_3 за включення у списки кандидатів у депутати не вимагав.
Допитаний свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що є депутатом двох скликань Івано-Франківської обласної ради від ВО «Батьківщина», жодних грошей у нього за включення у списки не вимагали, ні у 2006 році ні у 2010 році, коли він вдруге став депутатом.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, давши їм правову оцінку, прийшов до наступного.
Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.32 Конституції кожному гарантується судовий захист спростувати недостовірну інформацію про себе, членів сім'ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої поширенням такої недостовірної інформації.
Нормами ч.5 ст.55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч.1 ст.20 ЦК України).
Нормами ЦК кожному гарантується право на повагу до його гідності й честі (ч.1 ст.297); гідність і честь фізичної особи є недоторканими (ч.2 цієї ж статті). У разі порушення права фізичної особи на честь і гідність вона вправі особисто звернутися до суду з відповідним позовом (ч.3 ст.297 ЦК). Згідно ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення проти неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Статтею 280 ЦК України передбачено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню
Нормами статті 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним.
Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» за НОМЕР_1 на 8-9 сторінках було опубліковано інтерв'ю ОСОБА_4 під заголовком “ІНФОРМАЦІЯ_2. В зазначеному інтерв'ю надруковано наступне: « … коли відбувалися місцеві вибори 2006 року ОСОБА_3 змушував керівників штабів, коли ми формували списки кандидатів у депутати до міських і районних рад, брати із людей гроші за включення у списки»; «… 18 тисяч гривень було розписано на різні виборчі моменти. Але ці кошти кандидат мав давати не безпосередньо тим же членам комісії, а ОСОБА_3…»; «… що за депутатство в облраді треба було заплатити 50 тис. грн.» (а.с.15-16).
В ході судового розгляду в повному обсязі було спростовано надруковану у зазначеному вище тижневику інформацію, про вимагання ОСОБА_3, коштів за включення у списки кандидатів у депутати до рад різних рівнів. Відповідачкою не надано жодного доказу на заперечення позовних вимог ОСОБА_3
Не заслуговують на увагу і є такими, що не спростовують вимог позивача, твердження відповідачки, що її вислови вирвані з контексту статті, що інформацію про вимагання грошей у кандидатів в депутати вона отримала з розмов громадян, оскільки вона особисто очолювала Болехівську міську організацію ВО «Батьківщина», була депутатом Івано-Франківської обласної ради від вказаної партії.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення.
Підставою для часткового задоволення позову, є сукупність обставин, які були встановлені у ході судового розгляду: ОСОБА_4 поширила інформацію через тижневик «Репортер», тобто довела її до відома читачам; поширена нею інформація стосується ОСОБА_3, як фізичної особи, тобто позивача, є недостовірною, та такою, яка не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права ОСОБА_3, завдала шкоди його особистим немайновим благам.
Суд приходить до висновку, що слід визнати такими, що не відповідають дійсності та є неправдивими, принижують честь, гідність, ділову репутацію народного депутата України ОСОБА_3 поширені відповідачкою ОСОБА_4 в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» за НОМЕР_2 на 8-9 сторінках на правах передвиборчої агітації наступні відомості: « … коли відбувалися місцеві вибори 2006 року ОСОБА_3 змушував керівників штабів, коли ми формували списки кандидатів у депутати до міських і районних рад, брати із людей гроші за включення у списки»; «… 18 тисяч гривень було розписано на різні виборчі моменти. Але ці кошти кандидат мав давати не безпосередньо тим же членам комісії, а ОСОБА_3…»; «… що за депутатство в облраді треба було заплатити 50 тис. грн.».
Зобов'язати ОСОБА_4 спростувати зазначені в інтерв'ю відомості шляхом публікації в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» спростування у наступному вигляді «ОСОБА_4. Спростування. Спростовую поширену мною неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності і була опублікована в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року за НОМЕР_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2. Зокрема, є неправдивою інформація про те, що : « … коли відбувалися місцеві вибори 2006 року ОСОБА_3 змушував керівників штабів, коли ми формували списки кандидатів у депутати до міських і районних рад, брати із людей гроші за включення у списки»; «… 18 тисяч гривень було розписано на різні виборчі моменти. Але ці кошти кандидат мав давати не безпосередньо тим же членам комісії, а ОСОБА_3…»; «… що за депутатство в облраді треба було заплатити 50 тис. грн.» Приношу ОСОБА_3 за це свої вибачення». Спростування слід опублікувати на протязі 14 після набрання рішенням законної сили.
Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
ОСОБА_4 зазначивши у своєму інтерв'ю, поширеному через засіб масової інформації, відомості, які не відповідають дійсності, заподіяла останньому моральну шкоду.
Суд визнає, що недостовірна (неправдива) інформація, яка опублікована відповідачкою у тижневику «Репортер» призвела до приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації ОСОБА_3, як фізичної особи, громадянина та народного депутата України. Дана інформація також призвела до моральних переживань позивача у зв'язку з порушенням можливості вести активну професійну діяльність, як народного депутата через необхідність тривалий час виправдовуватись за не вчинені діяння перед виборцями, колегами, друзями. Необхідності, спростування опублікованих неправдивих відомостей.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань, яких позивач зазнав в зв'язку з поширенням неправдивої, недостовірної інформації та враховує те, що сам факт визнання порушеного права є частковим відшкодуванням заподіяної моральної шкоди.
Відповідачка працює на посаді першого заступника начальника головного управління праці і соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації, має постійний заробіток.
За таких обставин з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 5001 грн. заподіяної моральної шкоди. В решті позову на суму 4999 грн. відмовити.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та які документально підтверджено: судовий збір (державне мито) - 255 грн, витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи - 75 грн. та 15 грн. витрат по оплаті послуг банку.
На підставі наведеного, ст.ст. 3,32,55,68,124 Конституції України, ст.ст.20,23,277,280,297, ЦК України, Постанови Пленум Верховного Суду України, від 27.02.2009, № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. (у редакції від 25 травня 2005 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 3,10,11,60,61,79,87,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, редакції Івано-Франківсь-кого обласного тижневика «Репортер» «Про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації, стягнення моральної шкоди»,- задоволити частково.
Визнати такими, що не відповідають дійсності та є неправдивими, принижують честь, гідність, ділову репутацію народного депутата України ОСОБА_3 поширені ОСОБА_4 в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» за НОМЕР_2 на 8-9 сторінках на правах передвиборчої агітації наступні відомості: « … коли відбувалися місцеві вибори 2006 року ОСОБА_3 змушував керівників штабів, коли ми формували списки кандидатів у депутати до міських і районних рад, брати із людей гроші за включення у списки»; «… 18 тисяч гривень було розписано на різні виборчі моменти. Але ці кошти кандидат мав давати не безпосередньо тим же членам комісії, а ОСОБА_3…»; «… що за депутатство в облраді треба було заплатити 50 тис. грн.».
Зобов'язати ОСОБА_4 спростувати зазначені в інтерв'ю відомості шляхом публікації в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» спростування у наступному вигляді «ОСОБА_4. Спростування. Спростовую поширену мною неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності і була опублікована в Івано-Франківському обласному тижневику «Репортер» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року за НОМЕР_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2. Зокрема, є неправдивою інформація про те, що : « … коли відбувалися місцеві вибори 2006 року ОСОБА_3 змушував керівників штабів, коли ми формували списки кандидатів у депутати до міських і районних рад, брати із людей гроші за включення у списки»; «… 18 тисяч гривень було розписано на різні виборчі моменти. Але ці кошти кандидат мав давати не безпосередньо тим же членам комісії, а ОСОБА_3…»; «… що за депутатство в облраді треба було заплатити 50 тис. грн.» Приношу ОСОБА_3 за це свої вибачення». Спростування опублікувати на протязі 14 (чотирнадцяти днів) після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5001 (п'ять тисяч одну) грн. заподіяної моральної шкоди, 340 (триста сорок) грн. сплачених судових витрат.
В частині стягнення моральної шкоди на суму 4 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.М.Поляниця