Провадження № 33/803/1946/25 Справа № 195/867/25 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Андрійця Олександра Леонідовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце роботи: військова частина НОМЕР_1 на посаді начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , -
на постанову судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-14, ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-14, ч.2 ст. 172-15 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.).
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
У постанові суду зазначено, що відповідно до наказу № 313 від 16.12.2024 року молодший лейтенант ОСОБА_1 призначена на посаду начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу на вказаній посаді по теперішній час.
Відповідно до функціональних обов'язків начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024, молодший лейтенант ОСОБА_1 відповідає за організацію діловодства, дотримання єдиних вимог щодо підготовки документів та організацію роботи з ними із застосуванням електронного документообігу, отримання, облік, попереднє вивчення документів та доведення їх до командування військової частини, зобов'язана планувати роботу адміністративної групи штабу, контролювати виконання функціональних обов'язків підлеглим особовим складом, організовувати отримання, облік, попереднє вивчення документів та доведення їх до командування військової частини, здійснювати контроль за виконанням встановлених правил роботи з документами у військовій частині, доповідати командиру військової частини про стан роботи з документами, організовувати контроль за своєчасним розглядом та виконанням документів у військовій частині, підписувати і візувати документи в межах своєї компетенції, контролювати облік документів із використанням СЕДО.
Водночас, в порушення наведених вище вимог законодавства, чітко знаючи та розуміючи зміст покладених на неї обов'язків з військової служби, проте діючи всупереч зазначеним обов'язкам, визначеним у статутах Збройних Сил України, молодший лейтенант ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду перевищила службові повноваження, тобто умисно вчинила дії, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, при наступних обставинах.
07.03.2025 в період з 14 год. 52 хв. до 15 год. 21 хв., адміністративною групою штабу військової частини було отримано з Кадрового Центру ЗС України (вих. 40090/рп) та заресстровано за вх. 5129 в «СЕДО» матеріали щодо зміни місця служби в ЗСУ молодшим лейтенантом ОСОБА_1 , після чого зловживаючи службовим становищем з метою приховування отримання вищевказаного вхідного документу та в подальшому прийняття позитивного рішення приблизно о 14 год. 57 хв. з ключа доступу до системи «СЕДО» ст. сержанта ОСОБА_2 , внесена зміна в назву документа на «зміна місця служби», продовжуючи вчиняти протиправні дії, в цей же день змінено назву документу на: «ДОПОВІДЬ», після чого на «ЛИСТ НА ЗАПИТ», що підтверджується обліковими записами в системі «СЕДО». В подальшому з метою перевірки своїх дій та впевненості в їх реалізації 07.03.2024 приблизно о 17 год. 10 хв. було здійснено вхід та перегляд вищезазначеного документу в системі «СЕДО» з ключа доступу штаб-сержанта ОСОБА_3 . 08.03.2025 року приблизно о 14 год. 58 хв., продовжуючи вчиняти можливі протиправні дії молодший лейтенант ОСОБА_1 , достовірно знаючи про надходження матеріалів щодо зміни нею місця служби в ЗСУ, переглянула їх в СЕДО (підтверджується відповідним обліковим записом), зловживаючи своїм службовим становищем не повідомила командування військової частини про їх надходження та перевищуючи службові повноваження прийняла позитивне рішення у вищезазначеній системі щодо свого переміщення.
В подальшому протиправні дії молодшого лейтенанта ОСОБА_1 виразились у виданні наказу Начальника Генерального штабу ЗС України N?239 від 13.03.2025 року, щодо її переміщення для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
05.03.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладання обов'язків у особливий період» від 05.02.2015 № 158-VIII, яким до КУпАП внесено главу 13-Б “Військові адміністративні правопорушення», зокрема ст. 172-14 передбачена адміністративна відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинене в умовах особливого періоду.
Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог функціональних обов'язків начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024, положень ст.ст. 17, 65 Конституції України, вимог Військової присяги, ст.ст. 4, 11, 16, 35, 37, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах особливого періоду, перевищила службові повноваження, тобто умисно вчинила дії, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.
10.03.2025 приблизно о 09 год. 05 хв. адміністративною групою штабу військової частини було отримано з Кадрового Центру 3С України (вих. 41348/рп) та зареєстровано за вх. 5263 в «СЕДО» матеріали щодо зміни місця служби в ЗСУ лейтенантом ОСОБА_4 , після чого молодший лейтенант ОСОБА_1 зловживаючи службовим становищем з метою приховування отримання вищевказаного вхідного документу о 09 год. 05 хв., користуючись ключем доступу до системи «СЕДО» внесла зміни в назву документа на «заявка на речове майно» та в подальшому, недбало ставлячись до військової служби, достовірно знаючи про отримання вищезазначеного вхідного документа не довела його до командування військової частини з метою прийняття рішення.
Згідно з ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
05.03.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладання обов'язків у особливий період» від 05.02.2015 № 158-VIII, яким до КУпАП внесено главу 13-Б “Військові адміністративні правопорушення», зокрема ст. 172-14 передбачена адміністративна відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до вимог ст. 15 КУпАП військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог функціональних обов?язків начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024, положень ст.ст. 17, 65 Конституції України, вимог Військової присяги, ст.ст. 4, 11, 16, 35, 37, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах особливого періоду, допустила недбале ставлення до військової служби, а саме - 10.03.2025 року будучи відповідальною за організацію діловодства, дотримання єдиних вимог щодо підготовки документів та організацію роботи з ними із застосуванням електронного документообігу, отримання, облік, попереднє вивчення документів та доведення їх до командування військової частини, достовірно знаючи про отримання адміністративною групою штабу військової частини з Кадрового Центру 3С України (вих. 41348/рп) матеріалів щодо зміни місця служби в ЗСУ лейтенантом ОСОБА_4 , які зареєстровані за вх. 5263 в «СЕДО», не довела його до командування військової частини з метою прийняття рішення, чим вчинила військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, належить до правопорушень пов'язаних з корупцією. Згідно ч.2 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його вчинення. Інкримінована ОСОБА_1 подія, що кваліфікована за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, відбулася 07 березня 2025 року, таким чином тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення закінчився 07 червня 2025 року, отже постанова суду в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Крім того, захисник зазначає, що для кваліфікації дій за ст. 172-14 КУпАП необхідно доведення умисного вчинення дій, які явно виходять за межі наданих повноважень.
Так, в Акті службового розслідування, який є основним доказом обвинувачення, зазначено, що в діях молодшого лейтенанта ОСОБА_1 не встановлено ознак кримінального правопорушення, оскільки на встановлено фактів настання істотної шкоди.
У протоколі про адміністративне правопорушення також вказано, що правопорушенням не заподіяно матеріальної шкоди.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у своїх поясненнях, наданих під час службового розслідування зазначала, що їй невідомо хто вносив зміни в картку щодо її переміщення, та вона не пам'ятає, чи користувалася особистим ключем. Також зазначила, що ключ ОСОБА_2 був на ОКП (оперативний командний пункт) і ним могли користуватися, як вона, так і черговий адміністративної групи, а її особистий ключ перебував на ТКП (тиловий командний пункт) і вона ним не користувалась, оскільки мала ключ ОСОБА_3 .
Зі свідчень інших військовослужбовців (штаб-сержанта ОСОБА_3 та ст.солдата ОСОБА_2 ) вбачається, що ключі доступу до системи СЕЛО (система електронного документообігу) перебували у вільному користуванні та передавались іншим особам, що свідчить про системні недоліки в організації діловодства, а не про прямий умисел ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що Наказ Головнокомандувача ЗСУ від 31.01.2024 № 40 "Інструкція з діловодства у ЗСУ", а саме його п.1.15 покладає безпосередню відповідальність за організацію діловодства та контроль за його веденням на начальника штабу військової частини. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до начальника штабу з питанням низької укомплектованості та відсутності позаштатного архівного підрозділу, що значно збільшує навантаження на адміністративну групу (понад 80 000 документів на рік при чисельності 6 військовослужбовців).
На думку адвоката в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП, провадження слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, зокрема, відсутність належної форми вини (недбалості).
Зазначає, що у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначала, що не може пояснити причини не доведення до відома уповноважених осіб змісту документу та припустила, що це могло статися з технічних причин або необережності. Названа «помилка з технічних причин чи необережність» є поняттям не тотожним до «недбалості» і за потенційну «необережність» чи «технічну помилку» передбачено дисциплінарну відповідальність, яка була застосована до ОСОБА_1 у вигляді судової догани, що в свою чергу виключає наявність свідомої недбалості або умислу на приховування документа.
Захисник вказує, що зміна назви документа на "заявка на речове майно" без доведення умислу приховати саме документ про переміщення, не може бути безумовним доказом недбалого ставлення до військової служби зважаючи на те, що відповідно до алгоритму роботи програми Армія+ командир військової частини має особисто розглянути рапорт через свій додаток Армія+ і прийняти кадрове рішення, а у разі, якщо командир не прийняв рішення впродовж 24 годин з моменту отримання документу, рапорт автоматично розглядається «позитивно» на користь військовослужбовця.
Крім того судом не було встановлено та обґрунтовано, які саме шкідливі наслідки для інтересів служби або прав ОСОБА_5 мали місце внаслідок дій ОСОБА_1 , що унеможливлює притягнення останньої до відповідальності за недбале ставлення до служби.
Також матеріали службового розслідування свідчать про те, що ключі доступу до СЕДО, які є аналогом особистого підпису, не зберігалися належним чином і передавались між військовослужбовцями, що дійсно є грубим порушенням вимог законодавства щодо електронних довірчих послуг (Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги") та внутрішніх нормативних актів (Порядок отримання електронних довірчих послуг у Збройних Силах України, затверджений наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.01.2021 № 11), але за таких обставин, які прямо встановлені та відображені у матеріалах внутрішнього службового розслідування, коли, зокрема, відсутній належний контроль за використанням ключів ЕЦП, встановити особисту вину конкретної особи у вчиненні дій в системі СЕДО та довести її умисел або навіть недбалість стає неможливо без доведення належними та допустимими доказами вчинення протиправних дій конкретною людиною.
Відповідальність за належну організацію діловодства та використання електронних ключів покладається на керівництво, а не лише на виконавця, а тому за результатами службового розслідування з огляду на зібрані матеріали та пояснення з'являються обґрунтовані сумніви у зацікавленості саме керівництва в сумлінному виконанні завдань підрозділу.
Зазначає, що майор ОСОБА_6 , який проводив службове розслідування раніше перебував на посаді начальника відділення персоналу штабу (в підпорядкуванні якого була адміністративна група) та міг здійснювати тиск на військовослужбовців під час відбирання пояснень, натякаючи на продовження служби в штурмових підрозділах, що загалом ставить під сумнів об'єктивність зібраних під час службової перевірки доказів.
Крім того, суд першої інстанції належним чином не повідомив сторону захисту про дату, час та місце судового засідання. Наявність у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, у якій вказано, що судова повістка про виклик до суду була надіслана 05.06.2025 одержувачу на його електронну адресу та що документ доставлено до електронної скриньки 05.60.2025 об 11:37:49, за відсутності в матеріалах справи згоди учасника справи на отримання таких повідомлень в електронній формі - є істотним порушенням процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
На підставі наведеного, захисник просить постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2025 скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення та/або відсутністю складу адміністративного правопорушення;
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник Андрієць О.Л. не з'явилися, подавши заяву про розгляд справи без їх участі, а тому відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП апеляційний суд вважає можливим проведення апеляційний розгляд за відсутності сторони захисту.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано у повному обсязі з огляду на наступне.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-14 та ч.2 ст.172-15 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протоколи про адміністративні правопорушення від 29.05.2025; матеріали службового розслідування від 15.04.2025 з додатками.
Вказані докази були перевірені судом апеляційної інстанції.
Згідно протоколу про вчинення військового адміністративного правопорушення від 29.05.2025 (а.с.6-14) наказом № 313 від 16.12.2024 року молодший лейтенант ОСОБА_1 призначена на посаду начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу на вказаній посаді по теперішній час.
Відповідно до функціональних обов'язків начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024, молодший лейтенант ОСОБА_1 відповідає за організацію діловодства, дотримання єдиних вимог щодо підготовки документів та організацію роботи з ними із застосуванням електронного документообігу, отримання, облік, попереднє вивчення документів та доведення їх до командування військової частини, зобов'язана планувати роботу адміністративної групи штабу, контролювати виконання функціональних обов'язків підлеглим особовим складом, організовувати отримання, облік, попереднє вивчення документів та доведення їх до командування військової частини, здійснювати контроль за виконанням встановлених правил роботи з документами у військовій частині, доповідати командиру військової частини про стан роботи з документами, організовувати контроль за своєчасним розглядом та виконанням документів у військовій частині, підписувати і візувати документи в межах своєї компетенції, контролювати облік документів із використанням СЕДО.
Чітко знаючи та розуміючи зміст покладених на неї обов'язків з військової служби, проте діючи всупереч зазначеним обов'язкам, визначеним у статутах Збройних Сил України, молодший лейтенант ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду перевищила службові повноваження, тобто умисно вчинила дії, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, при наступних обставинах.
07.03.2025 в період з 14 год. 52 хв. до 15 год. 21 хв., адміністративною групою штабу військової частини було отримано з Кадрового Центру ЗС України (вих. 40090/рп) та зареєстровано за вх. 5129 в «СЕДО» матеріали щодо зміни місця служби в ЗСУ молодшим лейтенантом ОСОБА_1 , після чого зловживаючи службовим становищем з метою приховування отримання вищевказаного вхідного документу та в подальшому прийняття позитивного рішення приблизно о 14 год. 57 хв. з ключа доступу до системи «СЕДО» ст. сержанта ОСОБА_2 , внесена зміна в назву документа на «зміна місця служби», продовжуючи вчиняти протиправні дії, в цей же день змінено назву документу на: «ДОПОВІДЬ», після чого на «ЛИСТ НА ЗАПИТ», що підтверджується обліковими записами в системі «СЕДО». В подальшому з метою перевірки своїх дій та впевненості в їх реалізації 07.03.2024 приблизно о 17 год. 10 хв. було здійснено вхід та перегляд вищезазначеного документу в системі «СЕДО» з ключа доступу штаб-сержанта ОСОБА_3 . 08.03.2025 року приблизно о 14 год. 58 хв., продовжуючи вчиняти можливі протиправні дії молодший лейтенант ОСОБА_1 , достовірно знаючи про надходження матеріалів щодо зміни нею місця служби в ЗСУ, переглянула їх в СЕДО (підтверджується відповідним обліковим записом), зловживаючи своїм службовим становищем не повідомила командування військової частини про їх надходження та перевищуючи службові повноваження прийняла позитивне рішення у вищезазначеній системі щодо свого переміщення.
В подальшому протиправні дії молодшого лейтенанта ОСОБА_1 виразились у виданні наказу Начальника Генерального штабу ЗСУ № 239 від 13.03.2025 щодо її переміщення для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
05.03.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладання обов'язків у особливий період» від 05.02.2015 № 158-VIII, яким до КУпАП внесено главу 13-Б “Військові адміністративні правопорушення», зокрема ст. 172-14 передбачена адміністративна відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинене в умовах особливого періоду.
Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог функціональних обов'язків начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024, положень ст.ст. 17, 65 Конституції України, вимог Військової присяги, ст.ст. 4, 11, 16, 35, 37, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах особливого періоду, перевищила службові повноваження, тобто умисно вчинила дії, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.
У протоколі в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено “Вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнаю, свої пояснення надам у суді.
Протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія нею отримана, що підтверджується особистим підписом (а.с.6-14).
Відповідно до протоколу про вчинення військового адміністративного правопорушення від 29.05.2025, 10.03.2025 приблизно о 09 год. 05 хв. адміністративною групою штабу військової частини було отримано з Кадрового Центру 3С України (вих. 41348/рп) та зареєстровано за вх. 5263 в «СЕДО» матеріали щодо зміни місця служби в ЗСУ лейтенантом ОСОБА_4 , після чого молодший лейтенант ОСОБА_1 зловживаючи службовим становищем з метою приховування отримання вищевказаного вхідного документу о 09 год. 05 хв., користуючись ключем доступу до системи «СЕДО» внесла зміни в назву документа на «заявка на речове майно» та в подальшому, недбало ставлячись до військової служби, достовірно знаючи про отримання вищезазначеного вхідного документа не довела його до командування військової частини з метою прийняття рішення.
Згідно з ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
05.03.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладання обов'язків у особливий період» від 05.02.2015 № 158-VIII, яким до КУпАП внесено главу 13-Б “Військові адміністративні правопорушення», зокрема ст. 172-14 передбачена адміністративна відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до вимог ст. 15 КУпАП військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог функціональних обов'язків начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024, положень ст.ст. 17, 65 Конституції України, вимог Військової присяги, ст.ст. 4, 11, 16, 35, 37, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах особливого періоду, допустила недбале ставлення до військової служби, а саме - 10.03.2025 року будучи відповідальною за організацію діловодства, дотримання єдиних вимог щодо підготовки документів та організацію роботи з ними із застосуванням електронного документообігу, отримання, облік, попереднє вивчення документів та доведення їх до командування військової частини, достовірно знаючи про отримання адміністративною групою штабу військової частини з Кадрового Центру 3С України (вих. 41348/рп) матеріалів щодо зміни місця служби в ЗСУ лейтенантом ОСОБА_4 , які зареєстровані за вх. 5263 в «СЕДО», не довела його до командування військової частини з метою прийняття рішення, чим вчинила військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
У протоколі в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено “Вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнаю, свої пояснення надам у суді. Заяви та клопотання відсутні».
Протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія нею отримана, що підтверджується особистим підписом (а.с.104-111).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 183 від 20.03.2025 було проведено службове розслідування за фактом можливого зловживання ОСОБА_1 службовим становищем (а.с.16-12,113-114), а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 97 від 16.04.2025 службове розслідування завершено, начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА", залучено працівників військової служби правопорядку для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-13, ст.172-14, ст.172-15 КУпАП стосовно молодшого лейтенанта ОСОБА_1 (а.с.18-23, 115-120).
Згідно Акту службового розслідування за фактом можливого зловживання службовим становищем від 15.04.2025 встановлено вину лейтенанта ОСОБА_1 у вчиненні умисного, прямого неналежного виконання військового та службових обов'язків, перевищення службових повноважень, недбале ставлення до військової служби за займаною посадою начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 . Ознак кримінального правопорушення у діях молодшого лейтенанта ОСОБА_1 не встановлено, оскільки не встановлено настання через дії останньої істотної шкоди (а.с.24-38, 121-135 ).
Відповідно до рапорту від 15.03.2025 начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_1 просив провести службову перевірку з приводу порядку переведення начальника адміністративної групи штабу ВЧ НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_2 на посаду офіцера відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини. Рапорт про переведення молодший лейтенант ОСОБА_1 погоджений не був, листа угоди начальник штабу - заступник командира ВЧ НОМЕР_1 не бачив (а.с.41, 138).
Як убачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 16.03.2025, вона 07.03.2025 з 08.30 годин до 21.00 години перебувала на службовому місці та виконувала свої службові обов'язки.07.03.2025 ключя дотупу до СЕДО ОСОБА_2 перебував на ОКП, в цей день ОСОБА_2 перебувала на ТКП. Ключем ОСОБА_2 07.03.2025 могла користуватись ОСОБА_1 або черговий ОКП адміністративної групи.
Чи надходили її документи з приводу переведення до військової частини НОМЕР_1 - не знає. Ключ ОСОБА_2 був не у неї, а на ОКП у зв'язку із службовою необхідністю Хто вносив зміни в облікову карточку з приводу переведення ОСОБА_1 останній не відомо. Станом на 07.03.2025 ключ доступу до СЕДО зареєстрований на ОСОБА_3 , ймовірно був у ОСОБА_1 та вона могла ним скористатись.
Чи користувалась ОСОБА_1 08.03.2024 особистим ключем доступу в СЕДО - не пам'ятає. З приводу входу з її ключа СЕДО до карточки щодо її переміщення 08.03.20-25 нічного сказати не може, не має інформації.
Свій ключ доступу до СЕДО вона не втрачала, 08.03.2025 ключ перебував на ТКП, своїм ключем 08.03.2025 вона, на її думку, не користувалась, бо у неї був ключ ОСОБА_7 , який вона також користується.
Про те, що вносились зміни в карточку з приводу її переміщення 07.03.2025 повідомити нічого не може.
Про те, що карточку з приводу її переміщення переглядали з ключа ОСОБА_2 07.03.2025 о 15.21 годині, ОСОБА_3 07.03.2025 о 17.10 годин (тричі), та з її ключа 08.03.2025 о 14.58 годин - пояснити нічого не може.
Документи з приводу свого переміщення за вх. 5129 вона до управління військової частини довести не могла.(а.с.42-44, 139-141).
Згідно пояснень ОСОБА_3 від 16.03.2025, з 08.00 години 07.03.2025 до 03.00 години 08.03.2025 він перебував на службовому місці та виконував свої службові обов'язки, в якій входить збирання інформації про переміщення особового складу підпорядкованих підрозділів та підготовка документів для написання добового наказу.
Його ключ з доступом до СЕДО перебуває у його начальника - ОСОБА_1 , який вона забрала кілька місяців тому і ключ перебуває у неї до теперішнього часу.
Про те, що ОСОБА_1 має переміститись до іншого підрозділу йому стало відомо від неї 16.03.2025. Чи погоджувалось вказане переміщення з управлінням військової частини - ОСОБА_3 невідомо.
Зміни в СЕДО він не вносив, зокрема і щодо переміщення ОСОБА_1 під його ключем могла й ймовірніше за все входила ОСОБА_1 .
На думку ОСОБА_3 всі дії щодо документу в СЕДО стосовно переміщення його начальника молодшого лейтенанта ОСОБА_1 вона вчиняла особисто. Чому вона не довела до відома управління частини факт свого переміщення - ОСОБА_3 не відомо (а.с. 45-46, 142-143).
ОСОБА_2 у своїх поясненнях від 16.03.2025 повідомила, що 07.03.2025 з 08.00 години до 20.00 години перебувала на службовому місці та виконувала службові обов'язки.
У вказаний день перебувала на ТКП, у той час як її ключ доступу до СЕДО знаходиться на ОКП. Точно не пам'ятає, але ймовірно у той день оператором на ОКП був військовослужбовець на ім'я Слава.
Про переміщення ОСОБА_1 дізналась від останньої 14.03.2025, з її слів на нії надійшов наказ. Куди вона має переміститись згідно наказу - ОСОБА_2 не відомо.
ОСОБА_1 могла безперешкодно користуватись ключем доступу до СЕДО та вчиняти будь-які дії.
Будь-яких змін в СЕДО щодо переміщення ОСОБА_8 - ОСОБА_2 не вносила. На якому пристрої встановлено 07.03.2025 ключ доступу до СЕДО ОСОБА_3 останній не відомо (а.с.47-48, 144-145).
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 26.03.2025, вона 09-10 березня 2025 з 08.00 годин до 22.00 години перебувала на своєму службовому місці та виконувала свої службові обов'язки. Чи надходили документи з приводу переміщення лейтенанта ОСОБА_4 - точно сказати не може. Хто змінював назву вхідного документу - сказати не може. Причини н доведення документів з приводу переміщення ОСОБА_4 до командування військової частини пояснити не може, можливо з технічних причин або необережності. З ОСОБА_9 вона періодично спілкується, їй відомо, що ОСОБА_4 його батько. З приводу переміщення ОСОБА_4 з останнім та ОСОБА_9 вона не спілкувалась (а.с.52-53, 149 -150).
ОСОБА_2 у своїх поясненнях від 24.03.2025 вказала, що вона 09-10 березня 2025 з 08.00 години до 20.00 годин перебувала на тиловому командному пункті та виконувала свої службові обов'язки. Їй відомо, що у підпорядкованій військовій частині НОМЕР_3 проходив службу ОСОБА_9 , з яким знайома ОСОБА_1 .
Хто такий ОСОБА_4 ОСОБА_2 не відомо, про те, що він проходить службу на посаді командира інженерно-технічного взводу інженерної роти - їй не відомо.
09.03.2025 її ключ доступу до СЕДО перебував на ОКП. Про те, що в цей день з її ключа доступу до СЕДО було здійснено о 21 годині 46 хвилин перегляд вхідної кореспонденції з приводу вирішення питання про подальше проходження служби ОСОБА_4 - нічого не відомо.
Про заборону передачі ключа СЕДО - відомо.
На думку ОСОБА_2 , ОСОБА_10 скористалась її ключем доступу до СЕДО в службових та своїх особистих цілях (а.с.54-55, 151-152).
Відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 24.03.2025, з 08.00 годин до 03.00 години 10.03.2025 він перебував на службовому місці.
В цей день його ключ доступу до системи СЕДО перебував у ОСОБА_1 , який вона користувалась.
Про надходження документів в цей день з приводу вирішення питання про подальше проходження служби лейтенантом ОСОБА_4 - йому нічого не відомо. Даних документів він не бачив та жодних дій та змін до них не вносив.
На його думку всі дії з вказаним документами, можливо, вчиняла ОСОБА_1 .
Хто такий ОСОБА_4 - ОСОБА_3 не відомо, відомі лише його облікові дані.
Про те, чи спілкувалась ОСОБА_1 з ОСОБА_4 - не відомо.
Чому ОСОБА_1 вносила зміни у вхідний документ з приводу переміщення ОСОБА_4 - ОСОБА_3 не відомо.
Ключ доступу до СЕДО він передав за вказівкою (а.с.56-57, 153-154).
Згідно пояснень ОСОБА_11 від 05.04.2025, приблизно у березні 2025 року він отримав відношення для подальшого проходження служби у ВЧ НОМЕР_4 від свого сина ОСОБА_12 , який проходить службу у вказаній частині.
У подальшому дане відношення він завантажив у додаток “Армія+».
Також йому відомо, що ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 в адміністративній групі штабу. Особисто з ОСОБА_13 він не спілкується та не знайомий. З приводу того, чи спілкується його син - ОСОБА_14 з ОСОБА_15 - сказати нічого не може, син з даного приводу нічого не розказував. Також йому нічого не відомо про те, що адміністративною групою штабу було внесено зміни у вхідний документ з приводу вирішення питання його подальшого проходження служби з метою приховування (а.с.58-59, 155-156).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 № 313 від 16.12.2024 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду начальника адміністративної групи штабу цієї військової частини (а.с.60, 157).
Наказом начальника генерального штабу ЗСУ № 235 від 12.03.2025, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено офіцером відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_2 (а.с.62, 158).
Наказом начальника генерального штабу ЗСУ № 239 від 13.03.2025, лейтенанта ОСОБА_4 призначено командиром взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 (а.с.65, 162).
Відповідно до рапорта від 07.03.2025 ОСОБА_1 просила клопотання щодо її переміщення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (а.с.66, 163).
Згідно рекомендаційного листа № 1166, у військовій частині НОМЕР_2 позитивно розглянута кандидатура молодшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаду офіцера відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_2 (а.с.67, 164).
Інформацією з бази даних СЕДО підтверджуються входження 07.03.2025 у систему за допомогою особистих ключів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , перегляд, скачування та зміна назви документів щодо ОСОБА_1 (а.с.68-76, 165-179).
Відповідно до рапорту від 09.03.2025, лейтенант ОСОБА_16 просить клопотання щодо його переміщення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (а.с.85, 182).
Рекомендаційним листом № 1168 у військовій частині НОМЕР_2 позитивно розглянута кандидатура лейтенанта ОСОБА_4 на посаду командира взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 (а.с.86, 183).
Інформацією з бази даних СЕДО підтверджуються входження 10.03.2025 у систему за допомогою особистих ключів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перегляд, скачування та зміна назви документів щодо ОСОБА_4 (а.с.87-93, 184-190).
Копією Функціональних обов'язків начальника адміністративної групи штабу визначено коло функціональних обов'язків начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 (а.с.95-92, 192-193).
Перевіряючи наявні докази суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Приписи ст.247 КУпАП є імперативними, а отже вказують на те, що суд у разі закінчення строків повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань.
Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
При цьому слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Матеріали даної справи свідчать про те, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-14 КУпАП, вчинено 07 березня 2025 року та станом на день розгляду справи у суді першої інстанції 10 червня 2025 року спливли передбачені ст.38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, апеляційні вимоги захисника про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-14 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП є такими, що підлягають задоволенню.
Водночас аналізуючи доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, апеляційних суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-15 КУпАП диспозиція статті передбачає недбале ставлення військової службової особи до військової служби.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, а саме за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Суб'єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Безпосереднім об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов'язків.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
При визначенні сфери службової недбалості слід установити межі службової компетенції службової особи та конкретне коло її повноважень. Невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі. З цього випливає необхідність установлення конкретних обов'язків, які покладалися на конкретну військову службову особу та які з цих обов'язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб'єктом правопорушення.
Слід ураховувати, що відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов'язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов'язки в повному обсязі.
Наявними матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу № 313 від 16.12.2024 молодший лейтенант ОСОБА_1 призначена на посаду начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 (а.с.157).
Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено З» 2102-ІХ у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, ЗУ “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та діє по теперішній час.
Згідно функціональних обов'язків начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024, молодший лейтенант ОСОБА_1 відповідає за організацію діловодства, дотримання єдиних вимог щодо підготовки документів та організацію роботи з ними із застосуванням електронного документообігу, отримання, облік, попереднє вивчення документів та доведення їх до командування військової частини, зобов'язана планувати роботу адміністративної групи штабу, контролювати виконання функціональних обов'язків підлеглим особовим складом, організовувати отримання, облік, попереднє вивчення документів та доведення їх до командування військової частини, здійснювати контроль за виконання встановлених правил роботи з документами у військовій частині, доповідати командиру військової частини про стан роботи з документами, організовувати контроль за своєчасним розглядом та виконанням документів у військовій частині, підписувати і візувати документи в межах своєї компетенції, контролювати облік документів із використанням СЕДО (а.с.191-193).
Водночас у порушення наведених вимог, діючи всупереч обов'язкам, визначеним у статутах Збройних Сил України, молодший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду, допустила недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Так, 10.03.2025 приблизно о 09 годині 05 хвилин адміністративною групою штабу військової частини було отримано з Кадрового Центру Збройних Сила України (вих. 41348/рп) та зареєстровано за вх. 5263 в СЕДО матеріали щодо зміни місця служби в ЗСУ лейтенантом ОСОБА_4 . Після чого молодший лейтенант ОСОБА_1 , зловживаючи службовим становищем, з метою приховування отримання вищевказаного вхідного документу о 09 годині 05 хвилин, користуючись ключем доступу до системи СЕДО, внесла зміни в назву документа на «заявка на речове майно» та в подальшому, недбало ставлячись до військової служби, достовірно знаючи про отримання вищезазначеного вхідного документа не довела його до командування військової частини з метою прийняття рішення, що призвело до автоматичного погодження рапорта лейтенанта ОСОБА_4 щодо його переміщення для подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 та включення до Наказу НГШ ЗСУ № 239 від 13.03.2025.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , наданими нею під час проведення службової перевірки від 16.03.2025, де вона вказала, що 09-10 березня 2025 з 08.00 до 22.00 години вона перебувала на службовому місці та виконувала свої службові обов'язки; чи надходили документи за приводу переміщення лейтенанта ОСОБА_4 та хто змінював назву вхідного документи - вона точно сказати не може; причини недоведення документів щодо переміщення ОСОБА_4 до керівництва військової частини пояснити не змогла та додала, що таке могло трапитись з технічних причин або необережності (а.с.139-141, 149-150).
Військовослужбовець штаб-сержант ОСОБА_3 у своїх поясненнях від 24.03.2025 повідомив, що з 08.00 10.03.2025 годин до 03.00 години 11.03.2025 перебував на службовому місці. В цей день його ключ доступу до СЕДО перебував у його начальника - молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який вона користувалась. Про надходження в цей документів щодо переміщення лейтенанта ОСОБА_4 йому нічого не відомо, цих документів він не бачив, жодних дій та змін не вчиняв. На його думку, можливо всі дії із вказаними документами вчиняла ОСОБА_1 . Свій ключ доступу до СЕДО він передав ОСОБА_1 декілька місяців тому за вказівкою (а.с.142-145, 153-156).
Військовослужбовець старший солдат ОСОБА_2 у своїх поясненнях від 07.03.2025 та від 24.03.2025 зазначила, що проходить службу під керівництвом начальника адміністративної групи штабу - молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , яка могла безпосередньо користуватись ключем доступу до СЕДО ОСОБА_2 та вчиняти там будь-які дії. 09-10 березня 2025 року з 08.00 години до 20.00 години ОСОБА_2 перебувала на тиловому командному пункті та виконувала свої службові обов'язки. В цей день ОСОБА_1 перебувала на своєму службовому місці. Їй відомо, що у підпорядкованій військовій частин НОМЕР_3 проходив військову службу ОСОБА_9 , з яким була знайома ОСОБА_1 . Хто такий ОСОБА_4 - їй не відомо. 09.03.2025 її ключ доступу до СЕДО перебував на ОКП. Про те, що в цей день з її ключа доступу до СЕДО о 21.46 годин було здійснено перегляд вхідної кореспонденції з приводу вирішення питання про подальше проходження служби ОСОБА_4 - їй не відомо (а.с. 144-145,151-152).
Лейтенант ОСОБА_4 під час проведення службової перевірки вказав, що приблизно в березні 2025 року він отримав відношення для подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 від свого сина ОСОБА_12 , який проходить службу у зазначеній частині. В подальшому він це відношення завантажив в додаток “Армія+». Йому відомо, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де і він, в адміністративній групі штабу. Особисто з ОСОБА_15 він не спілкується та не знайомий. Йому на відомо нічого про те, що адміністративною групою штабу були внесені зміни у вхідний документ з приводу вирішення питання щодо його подальшого проходження служби, з метою їх приховування (а.с.155-156).
Долученими до матеріалів провадження роздруківками з автоматизованої “Системи електронного документообігу» підтверджується, що о 21 годині 46 хвилин 16 секунд було здійснено скасування/перегляд файлу картки вих. № 4148/рп від ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зміни місця служби в ЗСУ ОСОБА_4 (з ключа досутупу до СЕДО ОСОБА_2 )
10.03.2025 о 09 годині 05 хвилин 12 секунд картку вих. № 41348/рп від ГУП ГШ ЗСУ/Кадровий центр ЗСУ щодо зміни місця служби в ЗСУ ОСОБА_4 змінено назву вхідного документі зі “зміна місця служби в ЗСУ лейтенант ОСОБА_4 » на значення “порожнє» (з ключа доступу до СЕДО ОСОБА_3 ).
10.03.2025 о 09 годині 05 хвилин 15 секунд прийнято картку вих. № НОМЕР_6 /рп від ГУП ГШ ЗСУ/кадровий центр ЗСУ щодо зміни місця служби в ЗСУ ОСОБА_4 та зареєстровано за вх. № 5263 (з ключа доступу до СЕДО ОСОБА_3 )
10.03.2025 о 09 годині 05 хвилин 54 секунди в картці вх.№5263 було змінено назву зі значення “порожнє» на “Заявка на речове майно» (з ключа доступу до СЕДО ОСОБА_3 ) (а.с.165-190).
Згідно рекомендаційного листа № 1168 у військовій частині НОМЕР_2 позитивно розглянута кандидатура лейтенанта ОСОБА_4 на посаду командира взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 (а.с.183).
За результатами проведення службового розслідування за фактом можливого зловживання службовим становищем встановлено вину лейтенанта ОСОБА_1 у вчиненні умисного, прямого неналежного виконання військового та службових обов'язків, перевищення службових повноважень, недбале ставлення до військової служби за займаною посадою начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 . Ознак кримінального правопорушення у діях молодшого лейтенанта ОСОБА_1 не встановлено, оскільки не встановлено настання через дії останньої істотної шкоди (а.с. 121-135).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , 10.03.2025 після отримання адміністративною групою штабу військової частини було отримано з Кадрового Центру Збройних Сила України (вих. 41348/рп) та зареєстровано за вх. 5263 в СЕДО матеріалів щодо зміни місця служби в ЗСУ лейтенантом ОСОБА_4 , зловживаючи службовим становищем з метою приховування отримання вищевказаного вхідного документу о 09 годині 05 хвилин, користуючись ключем доступу до системи СЕДО, внесла зміни в назву документа на «заявка на речове майно» та в подальшому, недбало ставлячись до військової служби, достовірно знаючи про отримання вищезазначеного вхідного документа не довела його до командування військової частини з метою прийняття рішення, що призвело до автоматичного погодження рапорта лейтенанта ОСОБА_4 щодо його переміщення для подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 та включення до Наказу НГШ ЗСУ № 239 від 13.03.2025.
Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останньої складу зазначеного військового адміністративного правопорушення, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні обставин даної справи.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел приховати саме документи про переміщення ОСОБА_4 , оскільки за поясненнями останньої така ситуація могла статися з необережності або з технічних причин, є неспроможними та не спростовують висновків суду, оскільки суб'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
До такого ж висновку дійшов апеляційний суді і щодо доводів апелянта про те, що судом не було встановлено, які саме шкідливі наслідки для інтересів служби або прав ОСОБА_4 мали місце внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , що також унеможливлює притягнення останньої до відповідальності за недбале ставлення до служби. Слід зазнгачити, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП належить до правопорушень з формальним складом, для якого закон вимагає лише встановлення факту діяння, тобто відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби настає незалежно від того, чи призвело це діяння до негативних наслідків та завдання шкоди матеріального характеру.
Апеляційні доводи захисника про те, що відповідальність за належну організацію діловодства та використання електронних ключів покладається на керівництво; що у сторони захисту наявні сумніви у зацікавленості саме керівництва військової частини в сумлінному виконання завдань підрозділу; що майор ОСОБА_17 , який проводив службове розслідування міг здійснювати тиск на військовослужбовців під час збирання пояснень, на переконання апеляційного суду є неспроможними, оскільки вони не спростовують наявних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП. Крім того будь-яких доказів оскарження дій військовослужбовців щодо допущених ними процесуальних порушень, зокрема і щодо результатів проведеного службового розслідування, стороною захисту суду надано не було.
Отже апеляційний суд дійшов висновку, що досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини молодшого лейтенанта ОСОБА_1 у недбалому ставленні до військової служби при обставинах встановлених постановою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року, тобто ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.1172-15 КУпАП.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Таким чином апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Щодо доводів сторони захисту про порушення місцевим судом вимог ст.268 КУпАП, у зв'язку із розглядом справи за відсутності ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає, що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судому першої інстанції за допомогою електронного листа, який вона отримала 05.06.2025 об 11:27:59 годин (а.с.196). Тому, враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП; що ОСОБА_1 була належна чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи; жодних клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило, а також враховуючи перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість провести судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Відсутність в матеріалах справи згоди ОСОБА_1 на отримання електронних повідомлень суду, враховуючи відсутність у суду іншої технічної можливості повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - військовослужбовця ОСОБА_1 , яка до теперішнього часу проходить військову службу, не є істотним порушенням та не може слугувати самостійною підставою для скасування судового рішення в цілому.
При цьому слід зауважити на тому, що ані сама ОСОБА_1 , ані її захисник в судове засідання апеляційної інстанції для доведення перед судом своєї версії подій та своїх аргументів щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй правопорушень не з'явилися.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.
Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Андрійця О.Л. підлягають частковому задоволенню, постанову судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року підлягає зміні в частині необхідності закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-14 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
На підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Андрійця Олександра Леонідовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року про визнання винною і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-14, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - змінити.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-14 КУпАП - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Вважати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, з накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО