Провадження № 11-кп/803/2818/25 Справа № 188/2397/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025041530000048, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший лейтенант», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_8
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у умовах гауптвахти обвинуваченому ОСОБА_6 строком до 02 жовтня 2025 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що продовження існування передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, зокрема те, що перебуваючи на волі, обвинувачений зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
В той же час суд дійшов висновку, що наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
В апеляційній скарзі:
- захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги вказує, що прокурором не доведено і судом не встановлено визначених ризиків та доказів наявності цих ризиків до клопотання додано не було.
Також вказує, що суд, без наведення виключності випадку, застосував відносно ОСОБА_6 заставу, що виходить за межі розміру, встановленого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. При цьому визначена застава є завідомо непомірною для обвинуваченого.
При цьому захисник звертає увагу, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, що дає підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши та обговоривши доводи і вимоги апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання останнього під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, а також продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Приймаючи до уваги характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Враховується, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні в тому числі тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна, що дає підстави для висновку, що обвинувачений, усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує в разі визнання винуватим, може здійснити спроби переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінується останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому ОСОБА_6 , є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі кримінального провадження зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Визначення обвинуваченому ОСОБА_6 застави в сумі 242 240 гривень, з огляду на обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та наявних ризиків, в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та завданням кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначених судом ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_6 , не вбачається, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою, як на це посилається захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції обвинуваченого від суспільства.
При цьому не є слушними слушними зауваження захисника в тій частині, що суд застосував відносно ОСОБА_6 заставу, що виходить за межі розміру, встановленого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а тому, у відповідності до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, застава у виді вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначена в межах, передбачених цією статтею.
Що стосується посилання захисника на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, то ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025041530000048, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4