Провадження № 22-ц/803/6563/25 Справа № 201/11892/24 Суддя у 1-й інстанції - Куць О. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
16 вересня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зосименко С. Г. на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Релігійної організації «Дніпропетровська єврейська релігійна громада», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рябих Вероніка Михайлівна про визнання незаконними та скасування рішень, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду із зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої з урахуванням доводів виправленої позовної заяви посилалась на те, що на підставі договорів купівлі-продажу від 25 травня 2018 року вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв. м у її фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятої ділянки площею 285 кв. м. Продавцем за цими договорами була ОСОБА_2 ..
Судовими рішеннями у справах № 201/12789/17, №201/7122/18 встановлено доцільним відновлення житлового будинку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , ушкодженого пожежею. Крім того, своїм же рішенням від 21 листопада 2008 року № 884 «Про доцільність відновлення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 » виконавчий комітет Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради підтвердив наявність житлового будинку за зазначеною адресою, вказуючи при цьому, що воно ушкоджене пожежею.
Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 15 лютого 2017 року № 257/18 Дніпропетровській єврейській релігійній громаді надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_1 та вул. Поля.
Вважала, що вказане рішення Дніпровської міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки воно є актом одноразового застосування
Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 земельну ділянку у районі АДРЕСА_3 передано у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді та зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,2623 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0043.
Позивач вказувала, що рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 порушує її права та інтереси, оскільки вона володіє на законних підставах земельною ділянкою та набула право користування нею. На зазначеній земельній ділянці розташоване домоволодіння, яке їй належить на праві приватної власності. Разом з тим, будучи власником домоволодіння АДРЕСА_1 , вона має першочергове право користування земельною ділянкою, що відповідає положенням ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України. Зокрема, постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у справі № 200/5094/19 встановлено, що ані на момент укладання нею договорів купівлі-продажу від 25 травня 2018 року за реєстровими № 416, № 418, ані станом на момент прийняття Дніпровською міською радою вищевказаних рішень щодо спірної земельної ділянки, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не було внесено запису про знищення даного нерухомого майна, а тому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 мало статус об'єкта нерухомого майна.
Просила визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки в районі АДРЕСА_3 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва і обслуговування культових та інших будівель», а також скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Рябих В.М. Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) індексний номер 37284977 від 27 вересня 2017 року про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:336:0043 площею 0,2623 га у районі АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 136290421260), передану у постійне користування Дніпровській єврейській релігійній громаді для будівництва та обслуговування культових та інших будівель в районі вул. Ливарна та вул. Поля, код цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.04 (для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій).
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне й не вмотивоване та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи.
З посиланням на доводи, аналогічні доводам позовної заяви, зазначала, що позивачка набула право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу 25.05.2018 року, а тому відповідно до положень ст. 120 ЗК України (в редакції яка діяла на час спірних правовідносин) до неї, як нового власника житлової будівлі переходить право користування земельною ділянкою , на якій будівля розміщена на тих самих умовах та в тому ж обсязі, який був у попереднього землекористувача. З посиланням на практику Верховного Суду зазначає, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто, крім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, яка зайнята об'єктом нерухомого майна.
Також зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що ще у січні 2015 року ОСОБА_2 , як користувач спірної земельної ділянки, замовила та виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а у лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Держгеокадастру із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , однак отримала відмову.
Суд першої інстанції, зазначаючи в оскаржуваному рішенні, що у договорах купівлі-продажу від 25 травня 2018 року відсутня істотна умова договору, а саме: не вказано кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, не встановлює факт нікчемності даних договорів не звернув увагу на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 201/7122/18, яка залишена без змін Верховним Судом відмовлено у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу від 25 травня 2018 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсними та скасування реєстрації.
Також посилається на те, що судом першої інстанції надано перевагу доказам поданим стороною відповідача без оцінки доказів наданих позивачем, зокрема і судових рішень у справах № 201/7122/18, №201/12789/17
З приводу надання Дніпровською міською радою спірної земельної ділянки у постійне
користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що під час прийняття таких рішень рада достовірно знала, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , а тому незаконно припинило її право користування земельною спірною земельною ділянкою.
Також не погоджується із твердженням суду першої інстанції з приводу того, що рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24 вичерпало свою дію шляхом його виконання внаслідок державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:336:0043, оскільки позивач як фактичний користувач земельної ділянки, на якій знаходиться її домоволодіння, має право вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання відповідного рішення ради незаконним.
Також зазначає, що після укладання договорів купівлі-продажу домоволодіння (ушкодженого пожежею) 25.02.2018 року позивачка звернулася до Дніпровської міської ради з приводу передачі їй у власність земельної ділянки, на якій розташоване дане домоволодіння, і саме тоді їй стало відомо про наявність рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки в районі АДРЕСА_3 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва та обслуговування культових та інших будівель», відповідно до якого земельна ділянка, на якій розташований належний позивачці будинок (ушкоджений пожежею), була передана у користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді.
Представником Релігійної організації «Дніпропетровська єврейська релігійна громада» та представником Дніпровської міської ради надано відзиви на апеляційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 07.04.2025 року без змін, як законне та обґрунтоване.
Від представника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.
Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку повісток до Електронних кабінетів позивача, його представника, Дніпровської міської ради, довідка про доставку судової повістки на електронну пошту приватного нотаріуса, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення у вигляді судової повістки РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада».
В судове засідання з'явилися представники ОСОБА_1 -адвокати Шахов Д.А. та Шпиганович Є.А., представник Дніпровської міської ради- Марінеско А.В. та представник Релігійної організації «Дніпропетровська єврейська релігійна громада»-адвокат Трегуб Ю.Є..
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент набуття ОСОБА_1 права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 ) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
При цьому договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку із набуттям права власності на ці об'єкти. Укладенню ж договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, передує виділення цієї частини в окрему земельну ділянку (абзаци перший та другий частини шостої статті 120 ЗК України у чинній редакції).
У статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до зазначених правових норм власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Одночасно користування будинком, спорудою неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування цього майна.
Таким чином, для переходу права користування земельною ділянкою до нового власника об'єкта нерухомості необхідними умовами є: наявність права користування у колишнього власника об'єкта нерухомості та присвоєння земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, окремого кадастрового номера. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 341/1358/16-ц.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 15 лютого 2017 року №257/18 було надано Дніпропетровській єврейській релігійній громаді дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_3 .
Рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24 земельну ділянку площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у районі вул. Ливарної та вул. Поля передано у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва і обслуговування культових та інших будівель за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.04 (для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій) (п.3 Рішення) (т.1, а.с. 76-78).
ОСОБА_1 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Право власності набуте на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.05.2018 року, укладеного із ОСОБА_3 , на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , та на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.05.2018 року, укладеного із ОСОБА_3 , на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , літ. А -16 цоколь будинку ушкоджений пожежею, на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того самовільно зайнятої ділянки 285 кв.м.
Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.05.2018 року, що підтверджене відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125354158 та № 125357544.
Оспорюючи рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24, яким земельну ділянку площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у районі АДРЕСА_1 . Поля передано у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, позивач посилалася на те, що зазначеним рішенням порушуються її права як власника домоволодіння по АДРЕСА_1 , оскільки виділена в користування земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у її користуванні згідно договору купівлі-продажу від 25.05.2018 року, укладеного із ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
На підтвердження позовних вимог позивачем надано нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 25.05.2018 року, укладений із ОСОБА_3 , на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 25.05.2018 року, укладений із ОСОБА_3 , на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , літ. А -16 цоколь будинку ушкоджений пожежею, на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того самовільно зайнятої ділянки 285 кв.м.
Надані договори купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 містять вказівку про те, що домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того самовільно зайнятої ділянки 285 кв.м.. Договори не містять посилання на присвоєння земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, окремого кадастрового номера.
Рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24 земельну ділянку площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у районі АДРЕСА_1 . Поля передано у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва і обслуговування культових та інших будівель за рахунок земель, не переданих у власність або користування. Зазначеним рішенням вирішено питання щодо передачі у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва і обслуговування культових та інших будівель земельної ділянки площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у районі АДРЕСА_3 за рахунок земель, не переданих у власність або користування. Тобто Дніпропетровській єврейській релігійній громаді передано у постійне користування земельну ділянку із земель, які не були передані у власність або користування у встановленому законом порядку.
Текст зазначеного рішення не вказує на те, що воно стосується земельної ділянки під домоволодінням, розташованим по АДРЕСА_1 . Навпаки у рішенні зазначено, що земельна ділянка передається у користування за рахунок земель, не переданих у власність або користування. Розмір переданої земельної ділянки значно менший від розміру земельної ділянки, яка зазначена в договорах купівлі-продажу (площею 635 кв.м.). Зазначеним рішенням не припинено право користування позивача земельною ділянкою, на якій знаходиться домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Що стосується самозахвату земельної ділянки площею 285 кв.м., то у позивача не виникло законних підстав для захисту порушеного права користування зазначеною земельною ділянкою.
Таким чином позивачем не надано достатніх та достовірних доказів того, що рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24 про передачу земельної ділянки площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у районі АДРЕСА_3 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва і обслуговування культових та інших будівель за рахунок земель, не переданих у власність або користування порушуються її права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Доводи про те, що виділена рішенням міської ради в користування земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у її користуванні згідно договору купівлі-продажу від 25.05.2018 року, укладеного із ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження.
Позивачем не надано доказів того, що передана в користування рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24 земельна ділянка площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у районі АДРЕСА_1 та вул. Поля знаходиться під домоволодінням по АДРЕСА_1 .
Посилання на те, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що ще у січні 2015 року ОСОБА_2 , як користувач спірної земельної ділянки, замовила та виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а у лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Держгеокадастру із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , однак отримала відмову не може бути прийнятим до уваги, оскільки така відмова в межах заявлених вимог не була предметом судового розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів наявності права користування спірною земельною ділянкою у колишніх власників зазначеного об'єкту нерухомості, позивачем не доведено переходу права користування земельною ділянкою за наслідками придбання домоволодіння та в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, так як позивач придбала у власність домоволодіння після того, як Дніпропетровська єврейська релігійна громада здійснила реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою.
При цьому судом першої інстанції помилково не враховано, що договори купівлі-продажу від 25.05.2018 року домоволодіння по АДРЕСА_1 містять посилання на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості, що не потребує надавати інші докази переходу права користування земельною ділянкою за наслідками придбання домоволодіння.
Крім того, придбання у власність позивачем домоволодіння після того, як Дніпропетровська єврейська релігійна громада здійснила реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою в даному випадку не має правового значення, оскільки не надано доказів того, що рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24 передано земельну ділянку площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у районі АДРЕСА_3 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, яка знаходиться в постійному користуванні позивача і на якій знаходиться домоволодіння по АДРЕСА_1 та позивач позбавлена права користування земельною ділянкою, на якій розміщене зазначене домоволодіння.
Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 301/24, то відсутні підстави для задоволення похідних вимог про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію земельної ділянки, переданої у користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За встановлених обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, однак при ухваленні судового рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, про те це не призвело до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст. ст.368, 376, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зосименко С. Г. задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2025 року.
Судді: