Справа № 161/18850/25 Провадження №11-сс/802/501/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 (ЄРДР №120250305800002402),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року в задоволенні клопотання про застосування підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.11.2025 року включно, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим та прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому прийшов до висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме - цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись із таким судовим рішення прокурор подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судове рішення винесено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою безпідставно відхилено. Судом не прийнято до уваги те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Більше того, на думку прокурора під час цілодобового домашнього арешту ОСОБА_9 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, схиляючи їх давати неправдиві показання чи відмовитись їх надавати органу досудового розслідування шляхом вмовляння, погроз чи підкупу, оскільки одними із вагомих доказів його причетності є показання свідків та потерпілого. Разом з тим, просить взяти до уваги, ступінь міцності соціальних зв'язків підозрюваного за місцем свого проживання, а саме перебування у цивільному шлюбі та наявність двох малолітніх дітей, не запобіг вчиненню останнім кримінального правопорушення, оскільки у день вчинення злочину ОСОБА_9 не перебував біля своїх дітей, не допомагав своїй дружині по догляду за дітьми, а поїхав на базар, де відкрито, незаконно заволодів велосипедом потерпілого, лише з метою, як стверджує сторона захисту - «довести, що він гідний кататись на такому велосипеді».
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримала апеляцію з викладених в ній підстав, підозрюваного та його захисника, які, кожен зокрема, заперечили скаргу прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про те, що прокурор не довів, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не може запобігти вказаним ризикам, а тому відмовив в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосував більш м'який запобіжний захід.
Твердження сторони обвинувачення про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуючи санкцію покарання, а також те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, на думку суду, з огляду на цілодобовий домашній арешт, не заслуговують на увагу.
При цьому, посилання прокурора в апеляції, щодо тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 , не може слугувати підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші доводи апеляції прокурора є недоведеним припущенням щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного та того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього обов'язків.
При цьому слідчим суддею вірно враховані дані про особу підозрюваного, який не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.11.2025 року включно, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді