Справа № 167/590/25 Провадження №33/802/597/25 Головуючий у 1 інстанції:Шептицька Н. В.
Доповідач: Денісов В. П.
17 вересня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Токарчука В.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 03.06.2025 о 22 год 10 хв в м. Рожище по вул. Гетьмана Мазепи, 117 керуючи автомобілем Peugeot, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та звукового сигналу, і був зупинений шляхом блокування службовим автомобілем Skoda, н.з. НОМЕР_2 , чим порушив п.2.4. ПДР - невиконання водіями вимог про зупинку.
В своїй апеляційній скарзі захисник Токарчук В.М. вважає постанову судді необґрунтованою. Вказує на те, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу повідомив поліцейського, що не бачив за собою жодного патрульного автомобіля, а як тільки побачив проблискові маячки та сприйняв це як вимогу про зупинку саме його, він здійснив зупинку в передбаченому правилами дорожнього руху місці, йому не було надано доказів для підтвердження того, що він не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували вимоги апеляційної скарги та просили постанову судді скасувати та закрити справу, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до приписів ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Згідно п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;
в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до п. 8.9б ПДР України, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
На переконання апеляційного суду, вказаних вимог закону судом першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП дотримано та вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання, зокрема, про наявність в діях останнього складу зазначеного адміністративного правопорушення, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 350543 від 03.06.2025 (а.с.3), рапортом інспектора взводу №2 роти №1 батальйону УПП у Волинській області ДПП ст. лейтенанта поліції В. Шимчука від 03.06.2025 року (а.с.4), постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАД №520482 від 03.06.2025 (а.с.5), трекінгом руху службового автомобіля Skoda, н.з. НОМЕР_2 , з додатками (а.с.35-42), а також іншими матеріалами справи.
Крім того, вина ОСОБА_1 доводиться й показаннями свідка ОСОБА_3 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, прийняв Присягу свідка, в судовому засіданні місцевого суду та дав показання, згідно яких, 03.06.2025 він та його напарник ОСОБА_4 патрулювали в м.Луцьку на службовому автомобілі Skoda, н.з. НОМЕР_2 . При виїзді з м. Луцька близько 22 год 07 хв помітили автомобіль Peugeot, н.з. НОМЕР_1 , який їхав без увімкненого світла ближніх фар. Враховуючи дану обставину, на службовому автомобілі були увімкнені проблискові маячки синього і червоного та спеціальний звуковий сигнал, і вони поїхали за автомобілем Peugeot, н.з. НОМЕР_1 , з метою його зупинки. Проте, водій даного автомобіля на законну вимогу про зупинку не відреагував, поступово збільшивши швидкість, намагався «відірватися» від службового автомобіля Skoda, н.з. НОМЕР_2 , по автомобільній дорозі Т1802 в сторону м.Рожище. При цьому, швидкість автомобіля Peugeot, н.з. НОМЕР_1 , була більше ніж 180 км/год, тому даний автомобіль вдалося зупинити лише в м.Рожище на вул. Гетьмана Мазепи шляхом блокування. На відрізку шляху с. Копачівка - м.Рожище між службовим автомобілем Skoda, н.з. НОМЕР_2 , і автомобілем Peugeot, н.з. НОМЕР_1 , інших транспортних засобів не було, тому водій автомобіля Peugeot, н.з. НОМЕР_1 , чітко розумів, що вимога про зупинку стосується саме його, а не будь-якого іншого транспортного засобу.
Таким чином, показання свідка ОСОБА_3 повністю узгоджуються з показниками трекінгу руху службового автомобіля Skoda, н.з. НОМЕР_2 , 03.06.2025 року в період часу з 22 год 06 хв по 22 год 14 хв та іншими письмовими доказами у справі.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не бачив за собою жодного патрульного автомобіля є голослівними та не беруться апеляційним судом до уваги, а невизнання останнім своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, а тому оскаржена постанова судді є законною та мотивованою.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується і з видом адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на таке.
Так, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці, місцевим судом були враховані характер та обставини вчиненого правопорушення та те, що при дозволеній швидкості руху на ділянці дороги Луцьк-Рожище не більше 90 км/год, водій ОСОБА_1 , цинічно та зухвало ігноруючи вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, рухався зі швидкістю більше 180 км/год, чим наражав на небезпеку не тільки себе, а й інших учасників дорожнього руху, дані про особу порушника, який 03.06.2025 також був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 (Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами), ч.2 ст.122 (Перевищення встановлених обмежень швидкості руху), ч.1 ст.126 КУпАП (Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки), вину у вчиненому правопорушенні не визнав, а також відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення.
Отже, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд обґрунтовано застосував адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці, саме такий вид адміністративного стягнення буде необхідним і достатнім для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень, зокрема в сфері безпеки дорожнього руху.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Підстав для скасування судового рішення та закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Токарчука В.М. - залишити без задоволення, а постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов