Справа № 161/3897/25 Провадження №11-кп/802/540/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року,
Даним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Слобідка-Рихтівська, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, українку, громадянку України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючу, неодружену, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судиму:
24.10.2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 4 ст. 185 КК України до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із іспитовим строком тривалістю 2 роки,
25.02.2025 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 309, 71 КК України до п'яти років трьох місяців позбавлення волі, засуджено:
- за ч.4 ст.185 КК України та призначено їй покарання у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання, а саме: за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.02.2025 року, за яким вона засуджена за ч.1 ст.309, 71, 72 КК України до п'яти років трьох місяців позбавлення волі, та остаточно призначено покарання у вигляді 5 (п'ять) років шести місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з 24 лютого 2025 року, тобто з моменту її затримання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою залишено до вступу вироку в законну силу.
Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат за проведення експертизи.
Згідно з даним вироком суду ОСОБА_9 визнано винною та засуджено за те, що вона 11 лютого 2025 року о 18 годині 40 хвилин, перебуваючи у приміщенні АТ КБ "Акорд Банк", що за адресою: м. Луцьк, Київський Майдан, 1, діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, неодноразово продовженого у встановленому законом порядку, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №26/2025 від 15.01.2025, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №4220-ІХ від 15.01.2025, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрала зі столу, який знаходився у вказаному вище приміщенні, мобільний телефон марки Redmi Note 13 IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/103-25/2415-ТВ від 18.02.2025 року станом на 11.02.2025 року складає 5 575 гривень 33 копійки, чим спричинила потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вказану суму.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_9 , оскаржує судове рішення з мотивів невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості. Зазначає, що вона щиро розкаюється у вчиненому, а тому просить призначити їй більш м'яке покарання.
Разом з тим, не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду, захисник ОСОБА_8 у поданій апеляційній скарзі не оспорюючи доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_9 та правильності кваліфікації її дій, оскаржує судове рішення з мотивів невідповідності призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості. Вказує, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 належним чином не було враховано тих обставин, що обвинувачена є особою молодого віку, бажає стати на шлях виправлення, щиро розкаялася та усвідомила в повній мірі всі негативні наслідки, а також те, що на її утриманні знаходяться троє малолітніх дітей. Посилаючись на це, просить оскаржуваний вирок змінити, призначивши ОСОБА_9 більш м'яке покарання, а саме - у вигляді 5 (п'яти ) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Водночас, на адресу Волинського апеляційного суду від прокурора надійшли заперечення на апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника, в яких остання вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін.
Апеляційні скарги розглядаються за відсутності потерпілого ОСОБА_10 , з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає їх розгляду. При цьому береться до уваги те, що вказана особа повідомлялася належним чином про час і місце розгляду справи у відповідності до положень КПК України й будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційних скарг на інший день та відомості про поважність причин його неявки від нього не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційних скарг, доводи обвинуваченої та її захисника, які апеляційні скарги підтримали з підстав викладених у них, думку прокурора, яка вважає скарги безпідставними, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч.4 ст.185 КК України є правильною.
При цьому у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.
Діям ОСОБА_9 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
За положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обвинувачена та її захисникв апеляційних скаргах вказують про невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості.
Проте такі їх твердження до уваги судом не приймаються з врахуванням наступного.
Так, відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з вимогами ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинене нею кримінальне правопорушення, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вказані вимоги законодавства та роз'яснення Пленуму ВСУ, були повністю дотримані судом першої інстанції.
Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, місцевий суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та дані про її особу. При цьому, судом наведено переконливі доводи про неможливість виправлення та перевиховання обвинуваченої без ізоляції від суспільства.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд правильно відніс щире каяття, повне визнання своєї провини, активне сприяння розкриттю злочину, а обтяжуючі покарання обставини, як правильно встановлено місцевим судом відсутні.
Крім того, місцевий суд призначаючи покарання обвинуваченій врахував, що вчинене нею кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України, згідно із ст.12 цього ж Кодексу відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про її особу, зокрема те, що вона в установах міста на обліку не перебуває, однак раніше неодноразово судима, неодружена, не працює, що як правильно зазначив суд першої інстанції, вказує про її небажання стати на шлях виправлення.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримуючись вимог ст.ст.50, 65 КК України обґрунтовано дійшов висновку про призначення обвинуваченій покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України - у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі, і на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання, а саме: за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.02.2025 року, за яким вона засуджена за ч.1 ст. 309, 71, 72 КК України до 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі, остаточно визначив їй до відбуття покарання у вигляді 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Призначене покарання на думку апеляційного суду, повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_9 , попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційних скаргах обвинуваченої та її захисника.
Таким чином, підстав для зміни вироку та пом'якшення обвинуваченій призначеного покарання шляхом призначення покарання у меншому розмірі, з мотивів наведених в її та її захисника апеляційних скаргах, апеляційний суд не знаходить.
Усі доводи обвинуваченої та її захисника, викладені в апеляційних скаргах і наведені під час апеляційного розгляду провадження щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, колегія суддів вважає голослівними та до уваги не приймає, оскільки вони повністю були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та відповідно не спростовують висновків місцевого суду і не дають жодних підстав для зміни оскаржуваного вироку, як про це просять апелянти.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника на підставі п.1 ч.1 ст.407 КПК України слід залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 , - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скаргу обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 , - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а обвинуваченою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Головуючий
Судді