Справа № 161/7663/25 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.
Провадження № 22-ц/802/917/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
17 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2025 року
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 11 листопада 2007 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 15 червня 2012 року між ними розірвано. У шлюбі народилася дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначала, що судовим наказом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2021 року у справі № 161/5680/21, з врахуванням ухвали про виправлення описки, ухвалено стягувати на її користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 березня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ перебуває на виконанні в органах ДВС, ВП № 65177058.Розмір аліментів, які стягуються щомісячно, становить 1 600 грн.
Позивач вказувала, що потреби дитини зросли у зв'язку з її дорослішанням, також збільшився мінімальний рекомендований розмір аліментів. Дитина навчається у Луцькому вищому професійному училищі будівництва та архітектури, самостійних доходів не має.
Дочка ОСОБА_3 має проблеми із захворюванням зубів, проходить та потребує в подальшому дороговартісного лікування.
Позивач сплатила 20 000 грн за встановлення дитині брекетів у лікаря-ортодонта, а подальше лікування потребує ще 23 500грн.
Крім того, вона придбала для дитини диван, крісло-ліжко, стілець барний загальною вартістю 24 431 грн. Зазначала, що її доходів недостатньо для покриття всіх витрат на дитину. Загальна сума понесених нею додаткових витрат на лікування, утримання та оздоровлення дитини становить 67 931 грн, а тому вважає, що відповідач як батько дитини повинен сплатити їй половину зазначених витрат, що становить 33 965 грн 50 коп.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово, у розмірі 33 965 грн 50 коп.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові у цій справі. Суд безпідставно відмовив у стягненні витрат на ортодонтичне лікування дитини, вважаючи, що встановлення брекет-системи носить більш естетичний характер і особливими обставинами у житті дитини не зумовлено, чим вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не є експертом у медичній галузі. Суд не звернув уваги на те, що у доданій до позовної заяви довідці зазначено про те, що лікарем ОСОБА_5 проводилися саме медичні, а не естетичні процедури та здійснювалося саме лікування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на придбання для дочки меблів, суд обмежився твердженням, що в матеріалах справи відсутні докази, що вони викликані особливими обставинами, що не відповідає ч. 1 ст. 185 СК України, яка не встановлює вичерпний перелік особливих обставин.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довела понесення додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 17 вересня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі з 11 листопада 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 15 червня 2012 року між ними розірвано.
У шлюбі народилася дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 червня 2009 року (а.с.6).
На підставі судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2021 року у справі № 161/5680/21, з врахуванням ухвали про виправлення описки, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 березня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ перебуває на виконанні в органах ДВС, ВП №65177058 (а.с.10).
З 01 вересня 2024 року ОСОБА_4 навчається на І курсі у Луцькому вищому професійному училищі будівництва та архітектури на денній формі навчання за державним замовленням. Дата закінчення навчання 30 червня 2027 року (а.с.13).
Дитина зареєстрована та проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Судом також встановлено, що 22 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Епіцентр К» меблі, а саме: диван прямий «Лейпциг 20», крісло-ліжко «Ельба», стілець барний «Платан». Загальна вартість меблів з їх доставкою становить 24 431 грн (а.с.11).
Як вбачається з довідки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 31 березня 2025 року, ОСОБА_4 згідно з медичним оглядом встановлено металеву лігатурну брекет-систему на верхню щелепу. Вартість проведеної ортодонтичної послуги становить 20 000 грн, які сплатила мати пацієнта (позивач). Вартість подальшого лікування становить 23 500 грн (а.с.15).
Згідно з довідкою про доходи від 20 березня 2025 року, яка видана ТОВ «Петрол Контракт», позивач ОСОБА_1 отримує заробітну плату від 22 до 24 тис. грн щомісячно (а.с.17).
ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом у своїх вимогах вказувала, що понесла додаткові витрати на дитину, а саме на придбання меблів, лікування, утримання та оздоровлення дитини на загальну суму 67 931 грн, а тому відповідач як батько дитини зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, у зв'язку з чим половина понесених нею додаткових витрат у розмірі 33 965 грн 50 коп. підлягають стягненню з нього на її користь.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу (далі - СК) України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції відмовляючи у позові ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела наявності особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат.
Установивши, що позивач віднесла до додаткових витрати, пов'язані з придбанням меблів для дитини, суд обґрунтовано виходив з того, що такі додаткові витрати не були викликані особливими обставинами. Позивач у своїх позовних вимогах не зазначила для розвитку яких здібностей дитини, чи у зв'язку з якою хворобою чи каліцтвом, або іншими обставинами були придбані меблі. Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що придбання меблів для дитини має враховуватися як особлива обставина, що потребує додаткових матеріальних витрат, є необґрунтованими, оскільки не стосується розвитку особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності придбання меблів.
Позивач також не довела, що проведення ортодонтичного лікування дитини у розмірі 20 000 грн, а саме встановлення брекет-системи, та подальше лікування на суму 23 500 грн, визначено медичним висновком лікарів. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів понесення таких витрат, а надана позивачем довідка вказаних обставин не підтверджує, оскільки не є фіскальним документом про оплату медичних послуг. Зазначена довідка також не містить відомостей про те, якою установою вона видана, у ній відсутні дані лікаря, наявний лише підпис невідомої особи, а також відсутня печатка медичної установи. Долучений до позовної заяви разом з довідкою Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з яким фізична особа-підприємець ОСОБА_5 має право займатися стоматологічною практикою, не підтверджує взаємозв'язку із згаданою довідкою.
Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не довела та не надала суду будь-яких доказів, які б підтверджували понесення додаткових витрат на дитину, тому суд дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 червня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: