Справа № 168/255/25 Провадження №11-кп/802/476/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12024030570000458 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Старовижівського районного суду Волинскої області від 01 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Грудки Камінь-Каширського району, Волинської області, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працює, не судимий в порядку ст. 89 КК України,
засуджений за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 вирішено обчислювати з 11.12.2024 - з моменту затримання.
До набрання вироком законної сили залишено щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою..
Вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він 11.12.2024 близько 05.00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в кімнаті-кухні, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті ревнощів та тривалих неприязних сімейних відносин, в ході словесного конфлікту, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно наніс численні удари руками та ногами по тулубу та голові своїй дружині ОСОБА_10 .
У результаті умисних дій ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми органів грудної клітки, численних прямих та непрямих зламів ребер з обох сторін із крововиливами під вісцеральну плевру та пошкодженням парієтальної плеври, перелому грудини, перелому лівої ключиці, забою та розривів легень, двостороннього травматичного гемотораксу, синців передньої-бокових поверхонь грудної клітки, крововиливів в підшкірно-жировій клітковині грудної клітки, закритої черепно-мозкової травми, субарахноїдальних крововиливів під оболонки великих півкуль в лівій скроневій та в правій тім'яно-скроневій ділянці, крововиливу під апоневроз в лівій лобно-скроневій ділянці, синців та саден голови.
Згідно з «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 17 січня 1995 року, наказ МОЗ № 6 п. 2.1.3 тілесні ушкодження, відносно живої особи, у вигляді закритої тупої травми органів грудної клітки, численних прямих та непрямих зламів ребер з обох сторін із крововиливами під вісцеральну плевру та пошкодженням парієтальної плеври, перелому грудини, перелому лівої ключиці, забою та розривів легень, двостороннього травматичного гемотораксу, синців передньої-бокових поверхонь грудної клітки, крововиливів в підшкірно-жировій клітковині грудної клітки належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілої ОСОБА_10 та перебувають в прямому причинному зв'язку з причиною настання смерті та є безпосереднім чинником її настання.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, захисник подав апеляційну скаргу у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його суворості. Посилається на те, що вину у вчиненому ОСОБА_8 визнав повністю, щиро розкаявся, висловив критичну оцінку своєї протиправної поведінки, жаль з приводу вчиненого та готовність нести покарання, запевнив, що не бажав таких наслідків своїй дружині, адже вони багато років прожили разом і мали спільних дітей. Зазначає, що ОСОБА_8 жодних дій спрямованих на затягування досудового розслідування та створення перешкод у встановленні істини з його боку зафіксовано не було, що дало можливість стороні обвинувачення в короткі строки досудового розслідування скерувати справу до суду. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, у якому визначити більш м'яку міру покарання ОСОБА_8 , зокрема позбавлення волі строком 7 років 6 місяців.
Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримували та просили змінити вироку суду в частині призначеного покарання, думку прокурора, яка апеляційну скаргу заперечувала і просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України, правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, підстави для перегляду вироку, в цій частині - відсутні.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого, про можливість пом'якшення йому покарання, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_8 , місцевим судом дотримані.
Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_8 вид та розмір покарання, суд першої інстанції, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, належним чином урахував усі обставини кримінального провадження, у тому числі ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин, обставини його вчинення, непоправні наслідки, що настали внаслідок злочину, а саме смерть дружини, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, в порядку ст.89 КК не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо свого сина та дружини ОСОБА_10 .. Судом враховано і позицію потерпілого, який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_8 суворе покарання.
Апеляційний суд зазначає, що позиція потерпілої сторони у судових засіданнях щодо обрання заходу примусу не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України.
При цьому також враховано і наявність пом'якшуючої покарання ОСОБА_8 обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність обтяжуючих покарання обставин - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі чого місцевий суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, і тому призначив обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що врахувавши сукупність зазначених обставин, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, у зв'язку із чим апеляційний суд не знаходить підстав для пом'якшення покарання.
Призначене судом ОСОБА_8 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Таке покарання, на думку суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 01 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_8 , який утримується під вартою, в той самий строк з дня отримання копії даної ухвали.
Головуючий
Судді: