18 вересня 2025 року
Київ
справа №520/30677/24
адміністративне провадження №К/990/36321/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №520/30677/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
02.09.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 01.09.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Повертаючи вперше подану касаційну скаргу ухвалою від 26.08.2025, Верховний Суд звернув увагу скаржника, що він не обґрунтував застосовності у спорах цієї категорії (нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) пункту 44.6 статті 44 ПК України, як і не зазначив ані які саме показники податкової звітності у цих правовідносинах формувалися позивачем, ані який саме первинний документ на їх підтвердження не було надано до перевірки, що мало наслідком нарахування пені. Відповідно, суд визнав, що приведені скаржником постанови Верховного Суду з питання застосування пункту 85.2 статті 85 і пункту 44.6 статті 44 ПК України у справах, предмет спору у яких не стосувався нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не можуть вважатися такими, що ухвалені в подібних правовідносинах. Правового обґрунтування можливості застосування наведених у касаційній скарзі висновків Верховного Суду у спірних правовідносинах ГУ ДПС не навело.
Також Верховний Суд звернув увагу скаржника на висновки, які стали підставою для часткового задоволення позовних вимог, і наголосив, що касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Крім того, Верховний Суд роз'яснив скаржникові обов'язкові умови, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень на відповідній підставі.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, ГУ ДПС лише змінило підставу для касаційного оскарження судових рішень з пункту 1 на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, обґрунтування ж доводів касаційної скарги залишилося без змін. Обов'язкових умов, про які зазначав Верховний Суд в ухвалі від 26.08.2025, вдруге подана касаційна скарга не містить. ГУ ДПС фактично процитувало висновки, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення і зазначило, що позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на Акт перевірки.
Зазначене унеможливлює з'ясувати, яку саме норму матеріального права ГУ ДПС вважає такою, що застосована судами неправильно, висновку щодо застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом, в чому саме це полягає. Крім того, ГУ ДПС наприкінці касаційної скарги зазначає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки суди встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі недопустимих доказів.
Однак, ані посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України і відповідний пункт частини другої та/або третьої статті 353 КАС України касаційна скарга не містить. Зі змісту доводів ГУ ДПС неможливо з'ясувати, який саме доказ скаржник вважає недопустимим, яку саме обставину суди встановили на його підставі, в чому саме полягає недопустимість такого доказу.
Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. Обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка судом встановленого факту.
Отже, наведене скаржником обґрунтування не є достатнім для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи, що Верховний Суд надавав скаржникові вичерпні роз'яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, недоцільним є їх повторне роз'яснення скаржникові.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №520/30677/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в паперовій формі скаржник має надати її копії відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко