Іменем України
18 вересня 2025 року
м. Київ
справа №990/216/25
адміністративне провадження №П/990/216/25
Верховний Суд як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за його позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Верховний Суд рішенням від 1 вересня 2025 року задовольнив частково позов ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не пройшов перший етап «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, який був оголошений рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року №94/зп-23.
Зобов'язав ВККС повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з кримінальної спеціалізації, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії №228/зп-24 від 17 липня 2024 року.
В іншій частині у задоволенні позову відмовив.
5 вересня 2025 року через Електронний суд надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення, у якій заявник просить вирішити питання про стягнення з ВККС на користь ОСОБА_1 судових витрат, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41 500,00 грн. До заяви долучено додатки: копія рахунку №348 від 13 травня 2025 року, копія платіжного доручення №d7b9923d-92cd-4cc7-c4fd-96ffd82c607d від 15 травня 2025 року, копія акта №501 від 2 вересня 2025 року, копія договору про надання правничої допомоги.
На обґрунтування заяви позивач посилається на те, що на виконання умов Договору про надання правничої допомоги від 7 лютого 2025 року №92 Адвокатським об'єднанням було надано заявнику правничу допомогу, а саме:
Підготовка позовної заяви;
Підготовка заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу;
Підготовка клопотання про розгляд справи за участю сторін;
Участь в судовому засіданні 1 вересня 2025 року.
15 вересня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить зменшити розмір витрат до співмірної суми, яка відповідає реальному обсягу наданих послуг.
На обґрунтування заяви представник відповідача зазначає, що у цій справі та інших, де представником є представник позивача Кравець Р.Ю. підготовлені однакові, ідентичні клопотання і заяви про розгляд справи за участю сторін та/або про відшкодування витрат на правничу допомогу. Вирішення зазначених процедурних питань є типовим, а їх виконання потребує більш технічного підходу та не залежить від предмету та суті позову або професійного досвіду виконавця.
Зазначає, що на засіданні, яке відбулося 1 вересня 2025 року, виступи представників позивача Кравця Р.Ю. та Мартиненко А.В., загалом тривали не більше 10 хв.
До того ж матеріали додані до заяви містять загальне формулювання «Супроводження проєкту в цілому від 13 травня 2025 року», без конкретизації найменування послуг, їх вартості (у співвідношенні з виставленою сумою), витраченого часу чи іншого розрахунку, що робить неможливим встановлення співмірності витрат. Тому вважає, що обсяг зазначених вище дій не може обґрунтовувати суму понад 40 000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076- VI).
Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Аналіз вимог частин п'ятої, шостої та сьомої статті 134 КАС України дозволяє зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони.
При цьому сторона, яка заперечує зазначений іншою стороною розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.
Як убачається із заяви, поданої представником відповідача, на його думку заявлені позовні вимоги неспівмірні заявленим судовим витратам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
До заяви від 5 вересня 2025 року представник позивача додав копію рахунку №348 від 13 травня 2025 року, копію платіжного доручення №d7b9923d-92cd-4cc7-c4fd-96ffd82c607d від 15 травня 2025 року, копію акта №501 від 2 вересня 2025 року, копію договору про надання правничої допомоги. Вартість наданих послуг визначена у сумі 41 500 грн.
Як убачається з акта наданих послуг від 2 вересня 2025 року він містить загальне формулювання «Супроводження проєкту в цілому від 13 травня 2025 року», без конкретизації найменування послуг, їх вартості (у співвідношенні з виставленою сумою), витраченого часу чи іншого розрахунку, що робить неможливим встановлення співмірності витрат.
Суд, оцінивши надані позивачем документи та складність розглянутої справи вважає, що вони не містять інформації, яка б підтверджувала заявлений розмір витрат, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт.
Заявлена у розмірі 41500,00 грн сума є завищеною та неспівмірною зі складністю цієї адміністративної справи та часом витраченим на надання правової допомоги.
Враховуючи, що адвокатом були надані послуги з підготовки та подачі позовної заяви, заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, клопотання про розгляд справи за участі сторін та останній брав участь в судовому засіданні, яке відбулось 1 вересня 2025 року, заявлені вимоги щодо витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Так, згідно додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 7 лютого 2025 року №92 вартість за підготовку та подачу позовної заяви - складає 6 000 грн, за участь в судовому засіданні (виїзд на судове засідання) на території м. Києва 4 300 грн, підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку - 1 000 грн.
Тобто загальна сума наданих послуг складає 12 300, 00 грн.
Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач заявив дві позовні вимоги:
про визнання протиправним рішення ВККС від 17 квітня 2025 року №89/зп-25 в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не пройшов перший етап «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, який був оголошений рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року №94/зп-23;
про зобов'язання ВККС допустити ОСОБА_1 до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, який був оголошений рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року №94/зп-23.
Проте суд позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не пройшов перший етап «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, який був оголошений рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року №94/зп-23.
Зобов'язав ВККС повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з кримінальної спеціалізації, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії №228/зп-24 від 17 липня 2024 року.
У іншій частині позову відмовив.
Так, з урахуванням доводів відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, співмірності витрат на правову (правничу) допомогу із обсягом складених адвокатом в межах цієї адміністративної справи документів, складністю справи, ціни позову та значення справи для сторони, та того факту, що позовні вимоги заявлені позивачем - задоволені частково, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, надану під час розгляду цієї справи у Верховному Суді у загальній сумі 6 150,00 грн.
Згідно частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (03110, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9, ЄДРПОУ 37316378) судові витрати у сумі 6 150 грн (шість тисяч сто п'ятдесят грн 00 коп.).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді В.М. Бевзенко
Я.О. Берназюк
А.А. Єзеров
С.Г. Стеценко