17 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8712/24 пров. № А/857/31053/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року про закриття провадження у справі № 300/8712/24 (головуючий суддя Панікар І.В., м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач), за змістом якого просить суд: - визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а саме Рішення №926020108771 від 25.10.2024 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком згідно із пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723; - визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо непереведення з 21.11.2023 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком згідно із пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723; - зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію державного службовця з 21.11.2023 відповідно до пункту 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, здійснивши нарахування та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати ,зазначених у довідках від 20.11.2023 за № 208 та № 207 виданих Білоберізькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.07.1994 по 04.04.2002 в Білоберізькій сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 21.11.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII.
На виконання вказаного рішення пенсійним органом прийнято рішення від 25.10.2024 за №926020108771 про відмову у переведенні та перерахунку пенсії у зв'язку із не доцільністю проведення перерахунку, оскільки розмір пенсії зменшиться до 5808,32. Позивач вважає, що вказане рішення порушує його соціальні права, внаслідок чого, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року суд провадження в адміністративній справі закрив.
З такими висновками суду першої інстанції не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, яка фактично мотивована доводами адміністративного позову. Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року про закриття провадження у справі № 300/8712/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач з 01.03.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
21.11.2023 позивач звернувся із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08.12.2023 за № 0900-0205-8/63128 позивачу надіслано рішення ГУ ПФУ у Полтавській області від 30.11.2023 за №926020108771. Даним рішенням відмовлено позивачу у переведенні пенсії з одного виду пенсії на інший.
В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 по справі № 300/8883/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 926020108771 від 30.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.07.1994 по 04.04.2002 в Білоберізькій сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 21.11.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення суду - без змін.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 по справі № 300/8883/23 набрало законної сили 18.10.2024.
Не виконавши резолютивну частину вказаного вище судового рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно відмовило позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком згідно із пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 у зв'язку із недоцільністю, оскільки розмір пенсії зменшиться.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції встановив, що встановлені судом обставини дають підстави стверджувати про те, що правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з не переведенням позивача на пенсію державного службовця з 21.11.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 по справі № 300/8883/23, та, як наслідок, є неналежним виконанням відповідачем зазначеного вище судового рішення.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, не підлягають розгляду в окремому позовному провадженні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Вирішуючи можливість розгляду спору щодо неналежного виконання судового рішення Верховний Суд у постанові 17.04.2019 (справа № 355/1648/15-а) дійшов наступних висновків:
«……зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №300/8883/23, а спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення у повному обсязі.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) або ст. 383 КАС України (в діючій редакції)…».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення справ № 815/2252/16 (постанова від 12.05.2020), № 170/167/17 (постанова від 16.12.2021), № 400/822/20 (постанова від 31.01.2022), № 233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), № 345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022).
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права підлягають застосуванню і до спірних правовідносин, адже заявлені у цій справі вимоги позивача стосуються виконання судового рішення по справі № 300/8883/23.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
Аналогічних висновків в ідентичних правовідносинах дійшов Верховний Суд в постанові від 29.04.2025 по справі №520/23251/24.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року про закриття провадження у справі № 300/8712/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 18.09.25