17 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 456/2273/25 пров. № А/857/34392/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
за участю:
позивач - ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2025 року (головуючий суддя Бучківська В.Л., м. Стрий) у справі №456/2273/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
28.04.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову № 583/25 від 29 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; зобов'язати відповідача виключити відповідні дані з обліку адміністративних правопорушень.
Позов обґрунтовує тим, що 23 квітня 2025 року він виявив в поштовій скриньці конверт з постановою від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 583/25 від 29 березня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 25500 грн за нібито вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - у зв'язку з неявкою за повісткою ТЦК для уточнення даних. Зазначену постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 583/25 від 29 березня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн. скасовано та направлено справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що запис у ЄДР про «неприбуття» внесено 24.02.2025, тоді як сама повістка датована 25.02.2025, а явка призначена на 07.03.2025. Це, на думку апелянта означає, що запис зроблено до виникнення формальної підстави для притягнення до відповідальності. Вказує, що повістка та «опис вкладення» датовані пізніше, ніж дата поштового відправлення (24.02.2025), що підтверджується документами Укрпошти та самим відповідачем. Вважає, що такі суперечності свідчать про фальсифікацію та роблять докази неналежними і недопустимими. Також, вважає, що заява про уточнення позовних вимог повернуто судом першої інстанції без розгляду протиправно.
01.09.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області було виконано, а тому вважає, що немає предмету спору.
02.09.2025 позивач подав заяву щодо невідповідності відзиву предмету апеляційного розгляду.
04.09.2025 ОСОБА_1 подав заяву про долучення нових доказів та додаткові пояснення до апеляційної скарги.
09.09.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про нові обставини, що мають значення для розгляду апеляційної скарги.
17.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 подав клопотання про долучення до позову додаткових матеріалів. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до постанови №583/25 від 29.03.2025, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25500,00 грн., згідно з якою, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 не уточнював свої персональні дані протягом 60 днів, починаючи з 16 травня 2024 року по 16 липня 2024 року.
24 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , на зареєстровану поштову адресу: АДРЕСА_1 , був скерований рекомендований лист № 0610233904859 з описом вкладення та повідомленням про вручення, в якому знаходилась повістка №2685535 про виклик ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) о 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року для уточнення даних.
07 березня 2025 року рекомендований лист № 0610233904859 з повісткою № 2685535 був повернутий поштовим оператором на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причина повернення листа №0610233904859 вказана у довідці поштового оператора, з формулюванням: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, починаючи з 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року ОСОБА_1 , не з'явився за викликом (повісткою № 2685535) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом 3 діб та не повідомив причини неявки, а в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування постанови відповідача та направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на наступне.
Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Положеннями п. 1 ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Ця норма чинна з 04 квітня 2024 року.
Частиною 1 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Згідно з ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Колегія суддів зазначає, що повісткою №2685535 від 25.02.2025, ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , 07 березня 2025 року о 09:00 год., для уточнення облікових даних, яку було направлено останньому поштовим підправленням. Вказане відправлення із повісткою про виклик повернулося в ІНФОРМАЦІЯ_6 , з довідкою Укрпошти, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з поштовим відправленням (конвертом) Укрпошти, повістка №2685535 від 25.02.2025 скерована позивачу ОСОБА_1 24.02.2025 на його адресу: АДРЕСА_1 , тобто за один день до формування самої повістки про виклик. Одночасно в описі вкладення зазначена дата - 25.02.2025.
Апеляційний суд звертає увагу, що повістка про виклик позивача сформована 25.02.2025, тобто на наступний день після її відправлення 24.02.2025, одночасно в постанові №583/25 від 29.03.2025, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , зазначено, що 24 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , на зареєстровану поштову адресу АДРЕСА_1 , був скерований рекомендований лист № 0610233904859 з описом вкладення та повідомленням про вручення, в якому знаходилась повістка №2685535 про виклик ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) о 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року для уточнення даних. Наведене викликає сумніви в тому, що саме було відправлено позивачу 24.02.2025.
Зазначені обставини залишились поза увагою як суб'єкта владних повноважень, який вирішував питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Такі обставини залишились поза межами оцінки і суду першої інстанції.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Оскільки позивач заперечує факт належного поінформування його щодо прибуття до ТЦК, а відповідач належними та допустимими доказами такий факт перед судом не довів, а відтак відсутні підстави вважати про порушення позивачем, як військовозобов'язаним, правил військового обліку, що і визначає склад адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідач не довів дотримання ним порядку притягнення особи до відповідальності, відтак відсутні правові підстави для визнання позивача таким, що скоїв адміністративне правопорушення, що має наслідком оскаржувану постанову №583/25 від 29 березня 2025 скасувати як таку, що не відповідає вимогам КУпАП України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Щодо доводів апелянта в частині протиправної відмови суду першої інстанції у задоволенні уточнених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 2, 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В даному випадку, справа в суді першої інстанції розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (у письмовому провадженні). За таких обставин, зважаючи на вимоги ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження почався 02.06.2025, тобто з моменту відкриття першого судового засідання.
В свою чергу, заяви про уточнення позовних вимог та доповнення до уточнених позовних вимог були подані до суду першої інстанції 09.06.2025, 03.07.2025, 04.08.2025, тобто без дотримання вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки подані поза межами передбаченого нормами Кодексу адміністративного судочинства України строку для їх подання, тобто після початку розгляду справи по суті.
Інші вимоги апеляційної скарги - щодо вилучення запису, скасування повісток, скасування повідомлень про відмову в надані відстрочки не були предметом розгляду судом першої інстанції, відтак не є предметом перегляду таких в апеляційній інстанції.
Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн за подання адміністративного позову, а 908,40 грн. (605,60*1,5) за подання апеляційної скарги на рішення суду. Оскільки, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, то таким чином на користь позивача слід стягнути 908,40 сплаченого судового збору.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст.243, 268, 272,286, 310, 313, 315, 317, 321, 322,325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2025 року у справі №456/2273/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 583/25 від 29 березня 2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 17.09.25