17 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 298/525/24 пров. № А/857/14647/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Глушка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2025 року, прийняте суддею Тарасевичем П.П. о 16 годині 12 хвилині у с. Великому Березному, повний текст складено 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАТ №8100069 від 08 листопада 2023 з притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2025 позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова, однак остання є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ. Відтак, за відсутності доказів того, що під час керування позивач не був пристебнутий ременем безпеки, унеможливлює його притягнення до адміністративної відповідальності за таке правопорушення.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ НП в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у заяві про залишення позову без розгляду, позаяк з відеофіксації підтверджується вручення постанови позивачу 08 листопада 2023, а з позовом він звернувся 12 березня 2024.
Також, відеодоказом з нагрудної камери поліцейського підтверджується факт керування позивачем транспортним засобом та після зупинки зафіксовано, що він не був пристебнутий паском безпеки.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Стороною позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому спростовуються доводи останньої та підтримується позиція суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього року, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8100069 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, за порушення п. 2.3 «в» ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 08.11.2023 о 11 год. 07 хв. в с. Волосянка по вул. Центральна, 38 керував автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний № НОМЕР_1 , обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки чим порушив п. 2.3 «в» ПДР України.
Вирішуючи справу по суті, суд апеляційної інстанції звертає увагу на процесуальні вимоги, а саме щодо дотримання позивачем строків звернення до суду.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані статтею 122 КАС України.
Так, відповідно до частини першої вищенаведеної статті Кодексу позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Приписами частини другої статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відтак, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.
Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до суду із даним позовом, слугувала незгода позивача із постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №8100069 від 08.11.2023, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги зміст заявлених позивачем вимог, колегія суддів дійшла висновку, що для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду із даним позовом, необхідно встановити факт, коли позивачу стало відомо про існування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього.
З матеріалів справи, зокрема, із оскаржуваної постанови (а.с.7) вбачається, що позивач власноручно засвідчив своїм підписом ознайомлення з постановою яка приймалась в його присутності, правами та строком оскарження (ст.ст. 268, 289 КУпАП), тобто 08.11.2023, відтак, саме з цієї дати слід обраховувати десятиденний строк звернення до суду.
Судом встановлено, що із даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 12.03.2024, тобто зі значним пропуском строку звернення до суду.
Суд першої інстанції ухвалою від 02 грудня 2024 відмовляючи в задоволенні заяви про залишення без розгляду позовної заяви, мотивував таку єдиним доказом, а саме переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з матеріалів справи, який в оскаржуваному судовому рішенні відкинув як неналежний доказ. Тому вказана ухвала не відповідає вимогам обґрунтованості.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем вчинено передбачені законом дії щодо вручення позивачу оскаржуваної постанови від 08 листопада 2023 шляхом надання її під час складання, та якщо допускати не отримання такої позивачем, то таке відбулось з незалежних від відповідача причин.
За таких фактичних обставин, коли відповідачем вчинено усі передбачені процесуальні дії щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, в частині оголошення змісту постанови та її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватись правом отримувати цю постанову чи ні залежить лише від волевиявлення цієї особи.
Подібне висловлено Верховним Судом в постанові від 30 квітня 2024 у справі №536/455/23.
Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 знав про існування оскаржуваної постанови 08 листопада 2023, а також те, що останнім не доведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, апеляційний суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи (питання), а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити частково.
Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2025 року в справі №298/525/24 скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
І. В. Глушко
Повне судове рішення складено 18.09.2025