18 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 308/6932/25 пров. № А/857/26793/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Галамби Марини Василівни на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Наумовою Н.В. у м. Ужгороді у справі №308/6932/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
20 травня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Галамба Марина Василівна подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга містить доводи про те, що зазначена постанова не була вручена ОСОБА_1 ні в день її складання, ні направлена поштою, а також у видачі копії постанови відмовлено на запит адвоката. Згідно поданої 06.06.2025 заяви про усунення недоліків представник позивача наголосила на тому, що позивач не отримував в порядку ч.2 ст.286 КУпАП копії спірної постанови відповідача.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями160, 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачено можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду не лише цим Кодексом, а також іншими законами, які мають перевагу в застосуванні порівняно із строками, визначеними в ч. 2 та ч. 5 ст. 122 цього Кодексу.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює, зокрема можливість оскарження постанов про притягнення до адміністративної, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Положеннями ст. 287 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «PerezdeRadaCavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. theUnitedKingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивача, вказав на неповажність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду з означеними позовними вимогами.
При перевірці поважності підстав для поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції надав оцінку лише тому, що 11.04.2025 адвокатом Галамбою М.В. до ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено адвокатський запит на видачу копії протоколів та постанов щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції виснував, що вже станом на час звернення із запитом представник позивача була обізнаною з існування оскаржуваної постанови.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що згідно фактичних обставин справи спірна постанова винесена відповідачем 08.01.2025 за відсутності позивача; докази скерування копії такої постанови на адресу позивача в матеріалах справи є відсутніми. Оскаржувана постанова не була вручена позивачу ні в день її складання, ні направлена поштою, а також у видачі копії постанови відмовлено на запит адвоката.
Отже, відповідач не виконав вимоги ст.285 КУпАП і не скерував копію спірної постанови на адресу позивача.
Натомість, суд першої інстанції не дослідив зазначені докази та помилково дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника, що позивачем в стислий строк здійснено всі необхідні дії для подання у найкоротші строки обґрунтованого адміністративного позову та позивачем не допущеного тривалого пропуску строку звернення до суду з означеними позовними вимогами.
Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо поважності пропуску позивачем строку дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Постановивши ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, враховуючи обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строк, встановлений статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Галамби Марини Василівни задовольнити, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену у справі №308/6932/25, - скасувати.
Направити справу №308/6932/25 для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк