18 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10233/25 пров. № А/857/31316/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Карп'як О.О. у м. Львові у справі №380/10233/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови, -
22 травня 2025 року позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом до відповідача - до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просило скасувати постанову від 13.05.2025 ВП № 77848759.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №380/19607/24 виконано в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку, здійснено перерахунок пенсії. Оскільки зазначене рішення не містить кінцевої дати виплати пенсії у вказаному розмірі, нарахування здійснено до внесення змін у законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини. Скаржник наголошує, що державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правову оцінку змісту (суті) рішень суб'єкта владних повноважень, які прийняті на виконання рішення суду, як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження).
Відповідач та третя особа правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №380/19607/24, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21026-суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2022, № 11/21027-суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі відомостей довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21026-суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2022; з 01.02.2023 на підставі відомостей довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21027-суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2023, та без врахування при її перерахунку та виплаті будь-яких «максимальних розмірів», з урахуванням раніше проведених виплат.
07.03.2025 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі.
З примусового виконання вказаного виконавчого листа відділом примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження ВП № 77848759.
Щодо виконання судового рішення ГУ ПФУ у Львівській області, листом від 30.04.2025 №1300-5308-5/59022 повідомило Головного державного виконавця примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зокрема про наступне.
«…Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №380/19607/24 виконано. Здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі відомостей довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21026 - суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2022; з 01.02.2023 на підставі відомостей довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21027-суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2023, та без врахування при її перерахунку та виплаті будь-яких «максимальних розмірів», з урахуванням раніше проведених виплат. 3 01.03.2025 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 56115,20 грн. Доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.02.2022 по 28.02.2025 становить 551198,94 грн.
Щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі № 380/19607/24, в частині здійснення виплати доплати за період з 01.02.2022 по 28.02.2025, яка становить 551198,94 грн., повідомляємо наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.92 Nє2262-ХII пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановленим законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно статті 23, пункту 20, 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюється лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Станом на сьогодні в Головному управлінні проведено виплату заборгованості, яка виникла внаслідок виконання судових рішень, які набрали законної сили до 19.11.2020.
Таким чином, доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.02.2022 по 28.02.2025 становить 551 198, 94 грн., буде виплачена після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України….».
13.05.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайцем О.А., прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн, оскільки станом на 13.05.2025 вимог виконавчого документа не виконано.
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з вимогами про її скасвання.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 55 Конституції визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Положеннями статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини першої і другої статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу вказаних норм випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.
Апелянт зазначає, що перерахунок пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №380/19607/24 здійснено до відкриття виконавчого провадження, тобто Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області у добровільному порядку виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі № 380/19607/24 в межах покладених судом зобов'язань.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 01.03.2025 на виконання рішення суду, який наявний в матеріалах справи, позивачем було здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення суду від 01.11.2024 року № 380/19607/24.
Проте, із уже загаданого перерахунку пенсії від 01.03.2025 вбачається, що позивач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 із обмеженням максимальним розміром (підсумок пенсії з надбавками 57682,20 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії 56 115, 20 грн.).
Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що ГУ ПФУ у Львівській області не виконало рішення суду у спосіб, встановлений судом. Докази належного виконання рішення суду у встановлений виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження строк позивачем не надано.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів констатує, що на момент прийняття постанови про накладення штрафу (13.05.2025) ГУ ПФУ у Львівській області неналежно виконало судове рішення.
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення суду в справі № 380/19607/24 не виконане позивачем у спосіб, що встановлений судовим рішенням, органу державної виконавчої служби не надано доказів вжиття заходів зі сторони боржника для повного і своєчасного виконання рішення суду, тому доводи позивача про повне фактичне виконання рішення суду, зокрема, до прийняття постанови від 13.05.2025 ВП №77848759 про накладення штрафу, не знаходять підтвердження.
Відтак, оскаржувана постанову про накладення штрафу в сумі 5100 грн. державним виконавцем була винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII.
Відповідно до статті 8 Конституції України, тстатті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому, за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311, статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №380/10233/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк