18 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10058/25 пров. № А/857/35406/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Курильця А.Р.,
суддів - Глушка І.В., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід суддів Курильця Андрія Романовича та Глушка Ігоря Володимировича в справі № 460/10058/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 140/1237/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року про повернення зустрічної позовної заяви.
Так, Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід суддів Курильця Андрія Романовича та Глушка Ігоря Володимировича від розгляду справи №460/10058/25. Заяви мотивує тим, що головуючий суддя 05 вересня 2025 року постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, з непідтвердженим доказами визначенням розгляду справи у відповідності до статті 283 КАСУ, що позбавляє заявника можливості касаційного оскарження при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду щодо повернення зустрічної позовної заяви (відповідно до КАСУ статті 272 суд апеляційної інстанції не може повертати справу на новий розгляд) у справі № 460/10058/25 - апеляційна скарга прийнята до розгляду апеляційним судом ухвалою суду від 05(п'ятого) вересня 2025 року, а залишена без руху апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції повернеться заявнику, оскільки немає підстав для поновлення строку у відповідності до вимог статті 283 КАСУ. Таким чином заявник позбавляється у доступі до правосуддя у визначений законом порядок.
Також вказує заявник, що відповідно до службової записки та розпорядження від 02.09.2025р суддю Обрізка І. М. було замінено суддею І.В. Глушко, чим порушено порядок визначення судді для розгляду справи у відповідності до закону.
Як вбачається зі Службової записки та Розпорядження від 02.09.2025 року, відсутні обґрунтування, підтверджені доказами (таких доказів у матеріалах справи немає ) необхідності заміни судді Обрізка І.М. на іншого суддю та призначення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями. Враховуючи вище викладене, оскільки, суддю Обрізка І.М. було необгрунтовано, без доказів (доказів немає у матеріалах цієї справи) замінено іншим суддею, у даному випаку І.В. Глушко, то було порушено порядок визначення судді для розгляду справи і такий суддя підлягає відводу.
Суд зазначає, що відповідно до ч.11 ст.40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого відводу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно частини 1 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) : 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачені наступні підстави для відводу.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (абзац 1 частини 3 статті 39 КАС України).
Колегія суддів також враховує, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Статтею 10 Загальної декларації з прав людини та частиною 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права гарантовано право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Водночас, варто зазначити, що суд, який розглядає справу, має бути «безстороннім» і «незалежним» (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Заявляючи відвід головуючому судді, ФОП Галат В.В. в основу заявленого відводу фактично покладає ухвалення суддею-доповідачем процесуального рішення, яким апеляційну скаргу відповідача залишено без руху.
Тобто, із змісту заяви про відвід судді-доповідача фактично слідує, що заявник не погоджується із процесуальним рішенням судді.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху жодним чином не перешкоджає скаржнику в доступі до правосуддя.
Колегія суддів відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.
Водночас саме на апелянта покладається обов'язок з обґрунтування щодо дотримання процесуальних строків звернення із апеляційною скаргою, адже є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Із усталеною практикою Верховного Суду щодо тлумачення норм статті 44 КАС України та кореспондується із правовою позицією, що приписами вказаної статті чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Отже постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка належним чином мотивована й містить, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, не може викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Тим не менш, скаржник не позбавлений права навести свої заперечення та обґрунтування щодо дотримання строків подання апеляційної скарги, чим останній і скористався, подавши відповідну заяву.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 27.07.2006 об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться" (§ § 28-32 рішення у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15.07.2010, заява № 16695/04). Подібний підхід висловлено і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (§ § 65-66 рішення від 03.05.2007, заява № 7577/02).
Колегія суддів вважає, що наведені відповідачем в заяві про відвід доводи не підтверджують наявності обставин, які могли б за об'єктивними критеріями викликати сумнів в об'єктивності або неупередженості судді при розгляді цієї справи, як це передбачено відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, оскільки зводяться до власних припущень заявника, які не містять достатніх обґрунтувань.
При цьому фактично такі доводи свідчать саме про незгоду заявника із прийнятою ухвалою, що не може бути підставою для відводу, як це імперативно передбачено приписами частини четвертої статті 36 КАС України.
Апеляційний суд наголошує, що висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує.
Щодо доводів про відвід судді Глушка І.В., колегія суддів зазначає, що згідно п.5 ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-3 ст. 31 КАС України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.
Суд зауважує, що саме на заявника покладається обов'язок з доведення порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України. Однак жодних доказів безпідставності здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи 02 вересня 2025 року заявник не наводить.
Отже, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що заяви про відвід суддів є необґрунтованою, оскільки наведені заявником доводи та фактичні обставини справи не свідчать про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України та відсутні обставин, які б викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Більше того судом встановлено, що відповідно до наказу голови Восьмого апеляційного адміністративного суду №605/к/тм від 26.08.2025 року, суддя Обрізко І.М. з 30 серпня 2025 по 11 вересня 2025 року перебував у відпустці, що є об'єктивною підставою для заміни судді, оскільки відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу у Восьмому апеляційному адміністративному суді, в редакції, затвердженій рішенням зборів суддів від 03 лютого 2025 року № 1/3 , у разі неможливості одним із визначених АСДС суддів-членів колегії взяти участь у розгляді судової справи або у прийнятті відповідного процесуального рішення (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка тощо), що може перешкодити розгляду конкретної судової справи або прийняттю відповідного процесуального рішення у строки, встановлені процесуальним законом, заміна судді-члена колегії здійснюється АСДС на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі.
Станом на момент подання та вирішення заяви відповідача про відвід, до завершення перебування у відпустці судді Обрізка І.М., згідно з наказу голови Восьмого апеляційного адміністративного суду №605/к/тм від 26.08.2025 року, залишалось ще 10 днів.
Водночас питання про відвід вирішується невідкладно (перше речення частини одинадцятої статті 40 КАС України). До вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим процесуальним рухом справи, тобто не може вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.
Відтак на підставі службової записки судді-доповідача у справі №460/10058/25 (апеляційне провадження №А/857/33510,35406/25) від 02 вересня 2025 року, розпорядженням заступника керівника апарату суду № 5314/25, призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/10058/25 (апеляційне провадження №А/857/33510,35406/25) з метою заміни відсутнього судді-члена колегії - судді Обрізка І.М., за наслідком якого визначено колегію суддів у складі: Іщук Лариса Петрівна - головуючий суддя, Пліш Михайло Антонович та Глушко Ігор Володимирович.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що зміст заяви про відвід, наведені в їх обґрунтування обставини та подані докази, не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід. Також, заява про відвід не містить даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, вказували на їх заінтересованість в результаті розгляду справи, тобто при здійсненні правосуддя у цій справі.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14.05.2004, заява № 67208/01; «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04.02.2003, заяви № 61164/00 і № 18589/02; «Guntis Apinis проти Латвії» від 20.09.2011, заява № 46549/06).
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, взявши до уваги, також, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що свобода вираження поглядів сторонами не є необмеженою і певні інтереси, такі як авторитет суду, є достатньо важливими для виправдання обмежень цього права (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маріапорі проти Фінляндії», заява № 37751/07, § 62, від 06.07.2010).
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волкова О. проти України» від 09.01.2013 (остаточне 27.05.2013), «Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності…».
На неупередженість судді, як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».
Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Відвід судді від участі в розгляді справи повинен мати місце також в тому випадку, коли у спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Аналіз наведених правових норм та норм КАС України дає підстави для висновку, що підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з зазначеними нормами, унеможливлюється участь судді у розгляді справи коли в учасника справи могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (суддів).
На підставі вище викладеного, задля усунення сумнівів щодо безсторонності та неупередженості суддів, які згідно протоколу автоматизованого розподілу визначена складом суду, для розгляду цієї справи, для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи доброчесним, безстороннім та неупередженим судом, а також заради уникнення в подальшому атмосфери конфліктності, несприйняття, неспокою, надмірного хвилювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відвід, з урахуванням мотивів суду апеляційної інстанції викладених вище.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Отже, справу слід передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів.
Заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід суддів Курильця Андрія Романовича та Глушка Ігоря Володимировича задовольнити частково, з урахуванням мотивів викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Відвести суддів Курильця Андрія Романовича та Глушка Ігоря Володимировича від розгляду справи № 460/10058/25 (апеляційне провадження А/857/33510/25, А/857/35406/25).
Адміністративну справу № 460/10058/25 (апеляційне провадження А/857/33510/25, А/857/35406/25) передати для повторного автоматизованого розподілу в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді І. В. Глушко
С. М. Кузьмич