Справа №:755/11942/23
Провадження №: 1-кп/755/616/25
"04" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002710 від 21.09.2021 та № 12021100030002216 від 21.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
ОСОБА_17 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_18 ,
представника потерпілих ОСОБА_19 ,
перекладачів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002710 від 21.09.2021 та № 12021100030002216 від 21.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Позиція і клопотання учасників судового провадження
01.09.2025 до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_12 про скасування запобіжного заходу та повернення заставодавцю ОСОБА_22 грошових коштів, внесених ним в якості застави.
Клопотання мотивує тим, що станом на теперішній час у вказаному кримінальному провадженні до ОСОБА_3 застосований запобіжний захід - застава, а саме, обрана застава суддею ОСОБА_23 13.10.2023 у провадженні № 12021100030002216 (справа № 755/12106/23). Оскільки 18.10.2023 за ОСОБА_3 внесені грошові кошти в якості застави у розмірі 2 254 560,00 грн, заставодавцем ОСОБА_22 , з покладанням додаткових обов'язків визначених ст. 194 КПК України.
21.08.2024 Дніпровським районним судом м. Києва відмовлено в задоволенні клопотання прокурора щодо доцільності продовження застосування до ОСОБА_3 додаткових обов'язків, що є безумовним визнанням зменшення ризиків неправомірної поведінки ОСОБА_3 та є підставою для перегляду даного запобіжного заходу.
15.10.2024 Дніпровським районним судом м. Києва частково задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про зменшення розміру застави з 2 254 560,00 грн. на 1 816 800, 00 грн, тобто на 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Щодо зменшення ризиків, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_3 такого виду та розміру запобіжного заходу, та можливості скасування заходу через призму виправданості не розумності строків судового розгляду та його прогресу.
Обґрунтуванням необхідності застосування до ОСОБА_3 застави, при наявності діючого домашнього арешту зі зразковим його виконанням, у іншому кримінальному провадженні, слугувало твердження про існування ризику переховування та впливу останнього на інших учасників кримінального провадження.
Однак, з плином процесуального часу, за збігом 1,5 року з моменту застосування застави до ОСОБА_3 , визначений судом на підготовчому засідання, та 6 місячного строку з моменту зменшення застави, процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 продемонстрована як зразкова та бездоганна, виконуючи останнім обов'язок визначений КПК України - явки до суду, демонструючи суду законну слухняність та правову свідомість без будь- яких допоміжних заходів впливу чи примусу, як спростування тези існування ризику переховування від суду. Доказів порушення раніше покладених на нього обов'язків чи не належного їх виконання матеріали судової справи не містять як мірило оцінки перспективи поведінки на теперішній та майбутній час обвинуваченого.
Зокрема, обвинувачений, не маючи обов'язку отримувати дозвіл для вільного пересування на території України та за її межами, який було судом скасовано разом з іншими, при черговому його продовженні, не вживав жодних дій направлених на зміну проживання, чи спробу виїхати за кордон, маючи таку безперешкодну можливість, враховуючи, що останній звільнений від призову для проходження військової служби за призивом під час мобілізації, так як має на утриманні 3-х дітей і дружину. Дієва конструктивна і законослухняна поведінка є найкращим індикатором та маркером адекватного сприйняття обвинуваченими реалій його існування, через призму не державного примусу, а усвідомлення наслідків своїх дій, як елемент цивілізаційного процесу і розвитку (правосвідомість).
Крім того, на фоні максимально виваженої поведінки та процесуальної дисципліни ОСОБА_3 останній має все ще невиправдано найбільш суворий запобіжний захід з поміж інших обвинувачених у даному провадженні, незважаючи на не бездоганну процесуальну поведінку останніх учасників. А ускладнена динаміка прогресу судового розгляду у розумні розумність строків, зважаючи на багато епізодичність, чисельність учасників, об'ємність документів, не добропорядність потерпілого та прокурора, відбувається не по вині ОСОБА_3 , що не може бути передумовою подальшого застосування невиправдано суворої процесуальної процедури обмежень щодо нього. Відтак, подальше покладання на останнього максимального процесуального фінансового обов'язку на фоні більш м'якого ставлення до інших обвинувачених, та регулярного пом'якшення застосованих до них запобіжних заходів, на фоні їх процесуальної шорсткості, є невиправдано обтяжливим та не справедливим заходом, що явно не відповідає меті і завданню кримінального провадження.
Крім того, обвинувачений виконує обов'язок не здійснювати спілкування з потерпілими особами та свідками у кримінальному провадженні. Та продовжує це робити і без додаткових обов'язків. Про що свідчить відсутність заяв, скарг чи повідомлень до органів правопорядку, суду про вчинення щодо останніх будь-яких протиправних дій направлених на їх зміну чи відмову. Більше того, сама поведінка потерпілої особи, як учасника кримінального провадження, говорить про зворотне, перешкоджання здійсненню судового розгляду та встановленню обставин, які слугували підставами для висунутого обвинувачення.
Наразі, судове провадження з розгляду обвинувальних актів перебуває на початковій стадії - допиту потерпілого ОСОБА_24 , що за ініціативи сторони захисту встановлено як первинний елемент обсягу та послідовності дослідження доказів сторони обвинувачення. Такий крок зумовлено з метою нівелювання /спростування/ притлумлені ефемерного ризику впливу на потерпілих, через незавершеність допиту останніх в судовому засіданні. Притім, що процесуальна поведінка самого потерпілого є такою, що направлена на затягування судового розгляду, через зловживання розумністю часу виділеного для допиту останнього та відтермінування у такий спосіб допиту його цивільної дружини.
Зокрема, обман потерпілим суду щодо володіння українською мовою та її розуміння, невизначеність з мовою якою володіє та в якому ступені (мірі) на стадії допиту потерпілого захисниками, ініціювання залучення перекладача за рахунок держави, як зловживання своїми права та матеріальними можливостями для задоволення власних забаганок власним коштом, тривалого пошуку судом компетентного перекладача для останнього, котрий являється громадянином України, що не можливо отримати без підтвердження володіння української мовою. Як наслідок повідомлення суду суттєво відмінних показань від наданих останнім українською мовою органу досудового розслідування. В цілому така поведінка потерпілого є неприхованим процесуальним хамством та глумом останнього над судом та системою правосуддя, стадія допиту якого, за подачі останнього, триває вже понад 6 місяці, що не може не впливати на розумність строків судового розгляду через призму пропорційності та розумності запобіжного заходу по відношенню швидкості, якості та прогресу провадження.
Отже, стороною обвинувачення доказів порушення ОСОБА_3 умов даного запобіжного заходу за 2 роки під його перебуванням під ним не здобуту та до суду не надано, крім того з клопотанням про застосування більш жорстких заходів прокурор до суду не звертався, а судом відмовлено прокурору у його черговому клопотанні про продовження дії попередніх обов'язків; прокурор, який заявляв дані клопотання відведений від у часті у даному провадженні, що свідчить про зменшення ступеню актуальності тих ризиків, що були покладені основу для застосування нині діючого заходу забезпечення та зміни процесуальної обстановки на користь обвинуваченого.
Відтак, даний запобіжний захід грошова застава, сам по собі, з часом вичерпався, є недоцільним та надмірним.
При тому, що тягар застави не може покладатися на родичів, третіх осіб чи підприємства, які мають власну волю і не повинні відповідати за дії інших осіб. Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням майнового і сімейного стану обвинуваченого, належної йому власності, якою він може без шкоди для інших людей розпоряджатися для внесення застави. Крім цього, коли суд не враховує витрати, необхідні для життя родини, він спотворює інформацію щодо можливого обґрунтування розміру застави, як ознака необ'єктивності.
Перебування ОСОБА_3 тривалий час під заставними коштами сторонньої особи свідчить про його складний матеріальний стан, про існування заборгованості перед позичальником цих коштів, про сплату за користування коштами, про антирепутаційний фактор в соціальному аспекті, що в цілому не може не впливати на майновий та сімейний стан.
Відтак, на думка захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_12 , існуючий запобіжний захід у вигляді застави є не актуальним та не релевантним обставинам справи та особі обвинуваченого, поведінці інших сторін та учасників провадження, ефективності судового розгляду, і головне, є надмірним грошовим тягарем для обвинуваченого та заставодавця, відтак, має бути переглянутий в частині його скасування з метою забезпечення принципу верховенства права, рівності учасників перед законом та судом, поваги до людської гідності, недоторканості права власності, що є елементом справедливого правосуддя.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_12 підтримала доводи викладені у клопотанні, просила його задовольнити, скасувати запобіжний захід та повернути внесену заставодавцем заставу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_11 просив задовольнити клопотання захисника ОСОБА_12 та повернути внесену заставодавцем заставу.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав своїх захисників, просив задовольнити клопотання та повернути заставу заставодавцю.
Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважає, що встановлений на даний час розмір застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також виконання ним покладених процесуальних обов'язків у межах даного кримінального провадження.
Інші учасники судового провадження зі сторони захисту підтримали позицію захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
Положення закону, якими керувався суд
Згідно з ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ч. 1-3, 6, 8, 11 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом (ст. 203 КПК України).
Висновки та мотиви суду
Щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, то ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, серед іншого, встановлена наявність обґрунтованість підозри обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та доведена наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та впливу на свідків.
Суд, відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України, враховує узагальнені відомості щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме, згідно даних обвинувального акта та наданих стороною захисту документів, з'ясовано, що: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України, уродженець м. Києва, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є приватним підприємцем, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2007 р.н., 2009 р.н. та 2018 р.н., є раніше не судимим.
Разом з тим, суд враховує позитивні характеристики обвинуваченого, надані ТОВ «ДЕЛЬТА-ЩИТ» та Добровольчим формуванням № 7 територіальної оборони м. Києва «Легіон Д», а також надані стороною захисту копії нагород та подяк обвинуваченого.
Оцінюючи доводи зазначені в клопотаннях, суд приходить до такого висновку.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_23 від 13.10.2023 у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № 12021100030002216, обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 840 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 254 560 (два мільйони двісті п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_25 , ОСОБА_18 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Згідно матеріалів судового провадження, ОСОБА_22 внесено заставу за обвинуваченого ОСОБА_3 , відтак до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покладено зазначені вище обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.
Враховуючи положення ч. 7 ст. 194 КПК України, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 21.08.2024 припинила свою дію лише в частині покладених на ОСОБА_3 обов'язків, передбачених, ч. 5 ст. 194 КПК України, а відтак застосований запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді застави у даних кримінальних провадженнях, не припинив свою дію, та вимоги ч. 8 ст. 182 КПК України продовжують діяти до припинення дії цього запобіжного заходу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.10.2024 змінено застосований на підставі ухвали судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_23 від 13.10.2023, до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави, зменшивши її розмір до 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання обвинуваченим, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
В обґрунтування скасування запобіжного заходу та зменшення розміру застави сторона захисту, зокрема, посилається на належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Однак суд зауважує, що посилання на добросовісне виконання обвинуваченим таких обов'язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться у вищевказаних ухвалах суду. Виконання покладених обов'язків є обов'язковим для особи, щодо якої вони застосовані, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі обвинуваченого і, тим більше, обумовлює зміну запобіжного заходу. Водночас відсутність встановлених раніше ризиків кримінального провадження не аргументована в тій мірі, щоб цього було достатньо для відповідного висновку про необхідність скасування запобіжного заходу.
Приписи ч. 5 ст. 194 КПК України обумовлюють покладення обов'язків із застосуванням запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Отже, покладення обов'язків є наслідком застосування запобіжного заходу, вони мають похідний характер і залежать від застосованого запобіжного заходу (його суворості), а не навпаки. Тому зменшення переліку обов'язків не може впливати на застосований запобіжний захід і не є підставою для його зміни.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі № 30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Наразі стороною обвинувачення доведена наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та впливу на свідків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У зв'язку з викладеним, враховуючи обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , можливі наслідки від вчинення злочинів, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_12 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави, не може бути задоволено, оскільки стороною захисту не наведено належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії судового розгляду вищезазначений запобіжний захід втратив свою актуальність.
Разом з тим, беручи до уваги належну процесуальну поведінку обвинуваченого та те, що запобіжний захід у вигляді застави є достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього обов'язків, передбачених чинним КПК України, суд вважає, що можливо зменшити розмір застави, з метою гарантування виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України, а саме: зменшити розмір застави до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Відтак, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_12 про скасування запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 131-132, 176-178, 180-183, 193-194, 196, 199, 201, 203, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_12 про скасування запобіжного заходу та повернення заставодавцю ОСОБА_22 грошових коштів, внесених ним в якості застави - задовольнити частково.
Змінити, застосований на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13.10.2023, до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави, зменшивши її розмір до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Повернути заставодавцю ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю в сумі застави, у розмірі 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн 00 коп.
У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захисникам та направити заставодавцю.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 45 хв 09 вересня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1