Справа №:755/6559/23
Провадження №: 2-ві/755/32/25
"18" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку письмового провадження, без виклику сторін, заяву заявника/відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Гаврилової О.В. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва (головуюча суддя Гаврилова О.В.) перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
23.06.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Гаврилової О.В. від розгляду справи.
Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням суду від 26.02.2024 року здійснено поділ майна подружжя. У 2025 році відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Вказана заява передана в провадження тієї ж судді Гаврилової О.М. Заявниця вказує, що під час ухвалення рішення про поділ майна подружжя, суддею було порушено норми чинного законодавства України, а тому ОСОБА_1 звернулась зі скаргами до Вищої ради правосуддя щодо судді. На теперішній час рішення за поданими ОСОБА_1 скаргами не ухвалені, а тому заявниця вважає, що суддя не може об'єктивно вирішити її заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки має особистий інтерес у справі в зв'язку з поданими на неї скаргами до ВРП. При розгляді заяви ОСОБА_1 суддя буде спрямовувати свої дії на доведення перед ВРП законності прийнятого нею рішення, тому буде необ'єктивною щодо відповідача. При розгляді справи про поділ майна подружжя суддя прийняла сторону позивача, позовна заява була прийнята не дивлячись на сплив трирічного строку, але її було розглянуто та ухвалене рішення. Всі дії судді було спрямовано на захист позивача, а тому вона не зможе об'єктивно розглянути заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилової О.В. від 15.09.2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою та передано її для вирішення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 вересня 2025 року заяву передано на розгляд судді Марфіної Н.В.
За змістом положень частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Судом не встановлено підстав, що зумовлюють необхідність повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог частини восьмої статті 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, приходить до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя, об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її спору в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно із усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III).
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
При цьому, згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
За умовами частин третьої, четвертої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов'язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.
Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд зазначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі №800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року по справі №9901/673/18.
Окрім того, згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття чи неприйняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, не може бути підставою для відводу судді незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді, вчиненням чи невчиненням процесуальних дій, які, на його думку, суддя повинен вчинити. В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ЦПК України.
Доказів на підтвердження особистої упередженості судді Гаврилової О.В. у вирішенні спору в даній справі позивачем не надано.
Зі змісту заяви про відвід та аналізу доводів, на які посилається заявник, судом не встановлено обставин, зазначених у статях 36 ЦПК України, які б могли бути підставою для обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості і об'єктивності судді, що розглядає справу.
Вказані заявником обставини стосуються незгоди ОСОБА_1 з прийнятим рішенням, що саме по собі не є правовою підставою для відводу судді відповідно до приписів частини четвертої статті 36 ЦПК України.
Подання на суддю скарг до Вищої ради правосуддя не є підставою для відводу судді, оскільки подання відповідних скарг, як і оскарження рішень у вищих судових інстанціях, є правом учасника справи, який за власним сприйняттям тлумачить норми матеріального та процесуального права і припущення учасника справи, що у зв'язку із цим суддя буде необ'єктивною є безпідставними.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Гавриловій О.В. від розгляду справи за заявою про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, а тому у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 37, 40, 259-261, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Гаврилової О.В. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 18.09.2025 року.
Суддя -