Справа №:755/5687/25
Провадження №: 2-з/755/76/25
"18" вересня 2025 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору дарування та повернення земельної ділянки, -
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору дарування та повернення земельної ділянки.
Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, щодо якого виник спір у справі.
18 вересня 2025 року (вх. № 55106) позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкликання заяви про забезпечення позову.
Вивчивши матеріали заяви, оцінивши наведені заявником підстави для відкликання заяви, суддя доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині дев'ятій статті 10 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, відступаючи від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 435/4160/13-ц (провадження № 61-15459св19), від 14 лютого 2022 року у справі № 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21), від 20 липня 2022 року у справі № 423/725/13 (провадження № 61-15590св21), та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 2-1659/07 (провадження № 61- 23248св19), зробив такі висновки. Аналогія закону та аналогія права розглядаються в загальній теорії права як засоби заповнення прогалин у законодавстві шляхом їх усунення чи подолання. Прогалини у законодавстві ускладнюють регулювання відповідних суспільних відносин через відсутність у законодавчому акті нормативного припису (норми права), що безпосередньо спрямований на їх врегулювання. Аналогія закону - це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм права, які регулюють відносини, які є подібними тим, що потребують урегулювання в рамках цієї галузі права за найсуттєвішими ознаками. Аналогія права - це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм права, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини.
Аналізуючи наведене, суд вважає за можливе у даному випадку застосувати аналогію закону.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України заява повертається у випадку, коли до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.
З огляду на зазначене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору дарування та повернення земельної ділянки, підлягає поверненню заявнику, що відповідає положенням п. 3 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 4 ст. 185, ст.ст. 259-260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору дарування та повернення земельної ділянки, - повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: