16 вересня 2025 рокуСправа № 460/5731/25 пров. № А/857/21423/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року (суддя Щербаков В.В., м.Рівне), -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2008 відсоткового значення розміру пенсії позивача з 55 % до 50 % сум грошового забезпечення;
зобов'язати ГУПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2008, виходячи з розрахунку 55% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що на момент проведення перерахунку позивача станом на 01.01.2008 відсутня норма щодо встановлення 5% грошового забезпечення для осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесених до 4 категорії.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), перебуває на обліку у відповідача та з 20.09.2000 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до довідки від 28.07.2003 №207, пенсія позивачу призначена за вислугою років в розмірі 55 % сум грошового забезпечення.
У 2008 році позивачу здійснено перерахунок пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення 50%.
24.02.2025 позивач звернувся до ГУПФ із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення 55 % та здійснення виплати пенсії в цьому розмірі з 01.01.2008 із врахуванням раніше виплачених сум.
28.02.2025 відповідач листом №1700-0203-8/14003 повідомив, що величина розміру пенсії позивача за вислугу років за пенсійною справою на день звільнення становила 55 % (50% за вислугою років + 5% як громадянину, який постійно проживає на території радіоекологічного контролю (категорія 4). Однак, з 29.04.2006 Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального військовослужбовців» внесено зміни до статті 13 Закону №2262-XII, якими виключено положення щодо вказаного збільшення розміру пенсій за вислугою років. У зв'язку з прийняттям цієї норми раніше призначені пенсії не перераховувалися. Проте, при призначенні пенсій після 29.04.2006, особам із числа вищезазначених категорій, збільшення розмірів пенсій не проводилося. Відповідно розмір пенсії ОСОБА_1 , обчислений згідно пункту “а» статті 13 Закону №2262-XII з врахуванням 20 років вислуги, як звільненому у запас, склав 50% відповідних сум грошового забезпечення. Відтак, з 01.01.2018 вказана величина встановлена як 50 % відповідних сум грошового забезпечення і підстав для збільшення її розміру немає, оскільки пенсія перерахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2008 у меншому відсотковому розмірі грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано умови, норми і порядок пенсійного забезпечення пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-XII. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
З матеріалів справи слідує, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а тому мав право на підвищення пенсії на 5% при її призначенні.
Відповідно до вимог пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно із пунтом «в» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон № 3591-IV) внесені зміни в статтю 13 (які набрали чинності з 01.01.2007), та пункт «в» частини першої статті 13 Закону викладений в новій редакції, яка вже не передбачала надбавку до пенсії особам які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Апеляційний суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні від 16 жовтня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону №2262-ХІІ на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Із наведених норм, видно, що такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-ХІІ уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Тобто, призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Отже, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України зменшивши основний розмір пенсії за вислугу років позивачу під час здійснення перерахунку відсоткового показника сум грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що застосування в даному випадку іншого показника до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, однак відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної вислуги років є незмінним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич