Справа № 240/8487/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
18 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ГУ ПФУ в Донецькій області), у якому просив:
- визнати рішення №064350006999 від 08.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні пенсії за віком протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 02.03.1990 по 31.01.1999, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком з дати його звернення до пенсійного органу.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 10.02.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №064350006999 від 08.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за наслідками розгляду цієї справи, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В іншій частині вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, ГУ ПФУ в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 11 років 07 місяців 04 дні.
До страхового стажу не зараховано період роботи згідно з записів трудової книжки від 02.03.1990 серії НОМЕР_1 з 02.03.1990 по 31.01.1999, оскільки відсутня інформація про членство заявника у колгоспі, про перейменування колгоспу в КСП “Колос», записи про трудову участь у колгоспі не містять підстав із зазначенням номера та дати документа. У наданих довідках від 20.10.2022 № 203, від 18.11.2022 № 197 відомості про перейменування колгоспу в КСП “Колос» відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду, ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Вважає, що дії ГУ ПФУ у Донецькій області є правомірними та вмотивованими, а оскаржуване рішення № 064350006999 від 08.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - таким, що винесене у межах чинного законодавства, тому просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначені апеляційні скарги розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 63 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням № 064350006999 від 08.03.2024 відмовило у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік. Як слідує зі змісту вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 11 років 07 місяців 04 дні. За доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи згідно записів трудової книжки від 02.03.1990 серії НОМЕР_1 з 02.03.1990 по 31.01.1999, оскільки відсутня інформація про членство заявника у колгоспі, про перейменування колгоспу в КСП “Колос», записи про трудову участь у колгоспі не містять підстав із зазначенням номера та дати документа. У наданих довідках від 20.10.2022 № 203, від 18.11.2022 № 197 відомості про перейменування колгоспу в КСП “Колос» відсутні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2022 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років; починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 - 22-32 років; починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - 15-24 років.
До набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно вимог ст. 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наведене узгоджується також із положеннями п. 1.1 Інструкції № 58 та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок 637).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі № 242/2536/16-а.
Слід також зазначити, що згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи у колгоспі з 02.03.1990 по 31.01.1999 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.03.1990, оскільки в ній відсутня інформація про членство заявника у колгоспі; записи про перейменування колгоспу в КСП "Колос"; записи про трудову участь у колгоспі не містять підстав із зазначенням номера та дати документа.
При цьому, на час первинного заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.03.1990 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
У період внесення записів про роботу позивача у спірний період після 1993 року (наприклад записи про реорганізацію колгоспу), порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Крім того встановлено, що записи про спірний період роботи в трудовій книжці є чіткими, послідовними, не перериваються та завірені підписом уповноваженої особи та печаткою установи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи в колгоспі з 02.03.1990 по 31.01.1999 згідно записів у трудовій книжці від 02.03.1990 серія НОМЕР_1 через відсутність у відомостях інформації про членство заявника у колгоспі; записів про перейменування колгоспу в КСП "Колос"; записів про трудову участь у колгоспі із зазначенням номера та дати документа, діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.
Відтак, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції приходить до обґрунтованого висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №064350006999 від 08.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, та наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.