Справа № 755/16575/25
№ 1-кс/755/3321/25
"11" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника
(в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці РСФРР, громадянці України, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024011000000264 від 04.11.2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Старша слідча 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_6 .
Клопотання погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, ОСОБА_7 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024011000000264 від 04.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме - у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
У період лютого-березня 2014 року, Російська Федерація (далі - РФ), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, у порушення міжнародно-правових норм, у тому числі Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та РФ (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 року та Федеральним Законом РФ № 42-ФЗ від 02.03.1999 року), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також, організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому, став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Таким чином, з 20.02.2014 року РФ, як держава-агресор, здійснила окупацію території України - Кримського півострова із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
Так, 24.02.2022 року, у зв'язку з відкритим повномасштабним військовим вторгненням РФ в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про введення військового стану в Україні» № 2002-ІХ від 24.02.2022 року та строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.
Враховуючи вказані обставини агресії в Україні, з метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу РФ, на тимчасово окуповані території України - АР Крим та у м. Севастополь було створено та за регульовано вертикаль незаконних органів муніципальної влади, діяльність яких є протиправною і спрямованою на шкоду державним інтересам України, її суверенітету та територіальній цілісності.
Так, досудовим розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на ТОТ України - в АР Крим, а саме, у м. Сімферополі, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету й територіальній цілісності, добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та господарсько-адміністративних функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, так званому «Міністерстві культури Республіки Крим».
20 вересня 2024 року громадянка України ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, добровільно, умисно зайняла, так звану посаду, так званого «міністра культури Республіки Крим», що підтверджується, так званим «указом голови Республіки Крим № 279-У від 20.09.2024».
На посаді, так званого «міністра культури Республіки Крим» ОСОБА_6 реалізовує окупаційну політику щодо функціонування незаконного органу виконавчої влади у галузі культури, зокрема, щодо нормативно-правового регулювання, контролю в галузі культури та мистецтва, музейної, бібліотечної справи, асиміляції культурного простору Кримського півострову до системи органів Російської Федерації, кадрову політику тощо.
Таким чином, ОСОБА_6 виконує організаційно-розпорядчі та господарсько-адміністративні функції у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
У силу наявної освіти та життєвого досвіду ОСОБА_6 достеменно усвідомлює протиправність своїх дій, однак, здійснює сприяння реалізації політики окупаційної влади РФ на території Кримського півострову, що свідчить про наявність прямого умислу та добровільності дій.
Враховуючи зазначенні обставини, 21.03.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_6 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, у тому числі: інформацією про особу з Державної міграційної служби, відповідно до якої, ОСОБА_6 отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ; відповіддю Офісу Президента України, відповідно до якої, ОСОБА_6 громадянство України не припиняла та з нього не виходила; протоколом огляду від 17.03.2025 року публічно доступної інформації в мережі Інтернет, яким зафіксовано документи, які підтверджують призначення ОСОБА_6 на посаду, так званого «міністра культури Республіки Крим» та її діяльність на вказаній посаді; протоколом огляду від 17.03.2025 року публічно доступної інформації в мережі Інтернет, яким зафіксовано діяльність ОСОБА_6 на посаді, так званого «міністра культури Республіки Крим»; протоколом огляду від 17.10.2024 року публічно доступної інформації в мережі Інтернет, яким зафіксовано інформацію про призначення ОСОБА_6 на посаду, так званого «міністра культури Республіки Крим» та її біографію; висновком експерта № 4486/25-35 від 05.06.2025 року за результатами проведення судової портретної експертизи.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, зібрані під час досудового розслідування докази дають підстави вважати, що пред'явлена ОСОБА_6 підозра є обґрунтованою, зокрема, у контексті практики Європейського суду з прав людини, оскільки існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити інкриміноване їй правопорушення («Нечипорук і Йонкало проти України» (п. 175).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається у день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
На виконання вимог ст. 135 КПК України, 21.03.2025 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про її виклик на 31.03.2025 року, 01.04.2025 року та 02.04.2025 року опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуск № 62 (7987), та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Проте, ОСОБА_6 за вказаними повістками не прибула, причин неприбуття та жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надавала. У зв'язку з викладеним, в органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування.
На даний час, встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, на даний час, підозрювана переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу.
Таким чином, у зв'язку з тим, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності і її місцезнаходження невідоме, 11.04.2025 року ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Вказані обставини дають підстави стверджувати про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - у випадку не застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вона може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Крім того, злочинні дії ОСОБА_6 , встановлені під час досудового розслідування, вказують на їх свідомий і добровільний характер. Так, підозрювана продовжує протиправну діяльність, направлену на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, на що вказує сам характер її дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку.
Ці факти вказують на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що у випадку не застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, існує ризик продовження нею кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави не визначається.
Вищенаведені обставини, а також те, що ОСОБА_6 підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України(злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років), перебуває на тимчасово окупованій території України, що підтверджується рядом доказів, свідчать про те, що вона переховується від органів досудового розслідування та суду, органи досудового розслідування не можуть впливати на її процесуальну поведінку.
З урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваної не вбачається.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала у повному обсязі, прохала його задовольнити з підстав, викладених у ньому та зазначила, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема, продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, на виклики до слідчого не з'являється, останню було оголошено в розшук, тому, прохала застосувати до останньої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 щодо застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначивши, що відсутні докази того, що його підзахисній відомо про наявність відносно неї кримінального провадження, зокрема те, що остання отримала повідомлення про підозру та набула статусу підозрюваної.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора та захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024011000000264 від 04.11.2024 року.
21 березня 2025 року в рамках кримінального провадження № 22024011000000264 від 04.11.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, яке опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 62 (7987) від 25.03.2025 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Крім того, на виконання вимог ст. 135 КПК України, у зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 31.03.2025 року, 01.04.2025 року та 02.04.2025 року про виклик її до слідчого управління Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим також опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження № 62 (7987) від 25.03.2025 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку з тим, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, 11.04.2025 року ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити це правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення, в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч. 6 ст. 193 КПК України, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_6 , яка, зокрема, перебуває на тимчасово окупованій території України - АР Крим, не виїхала з неї до теперішнього часу, не з'явилася на виклики слідчого, що є достатньою підставою вважати, що остання переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, яке може бути призначене підозрюваній у разі визнання її винуватою, а усвідомлення підозрюваною цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування ризиків, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 днів - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 днів - тимчасовий арешт заст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 днів - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчої про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно підозрюваної ОСОБА_6 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшої слідчої 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки РСФРР, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: