Справа №:755/4727/20
Провадження №: 1-кп/755/532/25
"17" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, у межах кримінальних проваджень №12019100040010465 від 21.12.2019 року та №12020100040000030 від 02.01.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою суду від 28.07.2025 року обвинуваченому продовжене застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на два місяці - до 25.09.2025 року включно.
У судовому засіданні прокурор клопотав про продовження обвинуваченому тримання під вартою, виходячи з тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні йому запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.
Обвинувачений просив змінити запобіжний захід або зменшити розмір застави.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою, дійшов наступного.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання щодо тримання обвинуваченого під вартою, суд дослідивши усі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування презумпції невинуватості в цьому конкретному кримінальному провадженні виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд, окрім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким та тяжким злочинами, санкція ч.2 ст.186 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від чотирьох до шести років. Згідно ст.178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження та те, що ОСОБА_3 перебував у розшуку, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Крім того, відповідно до ст.183 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_3 слід також визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та у разі внесення застави, покласти на нього обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.331, 369 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 15 листопада 2025 року включно.
Визначити розмір застави ОСОБА_3 , достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 /двісті сорок дві тисячі двісті сорок/ гривень 00 копійок.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою суду обов'язків - не більше двох місяців з моменту внесення обвинуваченим, заставодавцем застави у розмірі, визначеному судом.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1