Номер провадження 2/754/3091/25
Справа №754/2127/25
Іменем України
18 вересня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
Головуючої-судді - Панченко О.М.,
секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,
за участю:
представника позивача - Шахновського О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 (в особі свого представника - адвоката Шахновського О.О.) через «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить суд:
1) визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однокімнатну квартиру загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності від 25.09.2019 № 164999867 зареєстрована за ОСОБА_2 ;
2) визнати право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості однокімнатної квартири загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 967 000,00 грн.;
3) визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 ;
4) визнати право власності на автомобіль SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості автомобіля SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 279 500,00 грн.;
5) визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 ;
6) визнати право власності на мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості мотоцикла GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 64 500,00 грн.;
7) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в сумі 53150,00 грн.; з яких 40 000,00 грн. - витрати на правову допомогу; 13 150,00 грн. - витрати на оплату судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.03.2016 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Від даного шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю, яка самостійно утримує дитину. У сторін є об'єкти права спільної сумісної власності подружжя: - однокімнатна квартира загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приблизна ринкова вартість становить 1 935 000,00 грн.; - автомобіль SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , приблизна ринкова вартість складає 559 000,00 грн.; - мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , приблизна ринкова вартість складає 129 000,00 грн. Вказане майно придбано за спільні кошти під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Вартість майна визначена позивачем, виходячи з реальних витрат на його придбання. Вказаним майном володіє та користується ОСОБА_2 . Спірне майно складають неподільні речі. Єдиним варіантом вирішення спору ОСОБА_1 бачить у відмові від її частки у праві спільної сумісної власності на майно і отримання від відповідача грошової компенсації за цю частку. ОСОБА_2 відмовляється від добровільного врегулювання цього спору.
Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 07.02.2025 року визначено головуючу суддю - Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 11.02.2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17.02.2025 року заяву представника позивача - адвоката Шахновського О.О. про проведення судового засідання в режимі відео конференції - задоволено.
04.03.2025 через «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О.В. надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 18.03.2025 року зустрічну позовну заяву - залишено без руху.
27.03.2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Тарали О.М. надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2025 року.
Ухвалою суду від 22.04.2025 року, що занесена до протоколу судових засідань долучено до матеріалів первісного позову зустрічну позовну заяву Верхових Д.С. до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя і постановлено проводити розгляд зустрічного позову разом із первісною позовною заявою, надано стороні позивача за первісним позовом протягом 15 днів з моменту отримання зустрічної позовної заяви надіслати до суду відзив на зустрічну позовну заяву та докази на спростування доводів зустрічної позовної заяви, якщо такі є у сторони позивача за первісним позовом, у зв'язку з цим оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.05.2025.
06.05.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом - адвоката Шахновського О.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому не погоджується з викладеним у зустрічному позові.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 19.05.2025 року заяву представника відповідача за первісним позовом - адвоката Тарали О.М. про проведення судового засідання в режимі відео конференції - задоволено.
19.05.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом - адвоката Шахновського О.О. надійшло клопотання про долучення доказів по справі, а саме Витягу з ЄДР МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 19.05.2025 року.
Ухвалою суду від 22.05.2025 року, що занесена до протоколу судових засідань витребувано докази та закрито підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 07.07.2025 року заяву представника відповідача за первісним позовом - адвоката Тарали О.М. про проведення судового засідання в режимі відео конференції - задоволено.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року, що занесена до протоколу судових засідань, відкладено судове засідання та визнано причини неявки представника відповідача з неповажних причин.
22.08.2025 через «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом - адвоката Шахновського О.О. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 10.09.2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - залишено без розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
29.03.2016 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що 29.03.2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис № 216 (свідоцтво про шлюб від 29.03.2016 серія НОМЕР_3 ).
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 12.05.2016 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2024 по справі № 754/11557/24 (провадження № 2/754/5454/24) розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю.
За час шлюбу сторони придбали нерухоме майно:
-однокімнатну квартиру загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 25.04.2019 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
-автомобіль SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 04.02.2025;
-мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 04.02.2025.
Позивач разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо-переміщені особи, що підтверджується довідками №3003-5000122297 від 29.09.2016 та №3003-5347 від 19.12.2014 року. Окрім того, Позивач надає копію Договору оренди квартири від 15.08.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , як внутрішньо-переміщена особа фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 20 квітня 2017 року №0000183474.
Позивач вважає, що єдиним варіантом вирішення спору вона бачить у відмові від її частки у праві спільної сумісної власності на майно і отримання від відповідача грошової компенсації за цю частку. Оскільки, вказаним майном володіє та користується ОСОБА_2 , а спірне майно складають неподільні речі.
У статтях 15, 16 ЦК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частина 2 статті 16 ЦК України визначає основні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належать визнання права, підставою для застосування якого є невизнання чи оспорення належного особі права іншою особою або відсутність у особи документів, що засвідчують приналежність їй права, та визнання правочину недійсним, який застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до його укладення.
Одним з основних конституційних прав людини є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України), яке знайшло своє закріплення у ЦК України.
За приписами частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частина 3 статті 368 ЦК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження також і у Сімейному кодексі України (далі - СК України).
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 статті 61 цього Кодексу визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно…, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За приписами статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 65 цього Кодексу дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Норма частини 1 статті 70 СК України визначає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановлені статтею 57 СК України.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 цієї норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Аналіз наведених норм цивільного і сімейного законодавства та положень процесуального закону щодо обов'язку доказування обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень (статті 12, 81 ЦПК України), дає підстави для висновку, що у разі придбання майна у період зареєстрованого шлюбу спільність майна презюмується, а тягар доказування відсутності спільного майна покладається на сторону, яка це оспорює.
Як зазначає Позивач у позовній заяві, вказане спірне майно було придбане подружжям за спільні кошти за час перебування в шлюбі.
Вказані обставини відповідачем не спростовані, жодних належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна суду не надано, а відтак суд визнає спірне майно об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Щодо вимог стягнення грошової компенсації на користь Позивача за одну другу належного їй майна, суд приходить до такого.
Так, Позивачка просить суд:
- визнати право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості однокімнатної квартири загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 967 000,00 грн.
-визнати право власності на автомобіль SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості автомобіля SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 279 500,00 грн.;
-визнати право власності на мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості мотоцикла GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 64 500,00 грн.;
Як вбачається з наданого до суду звіту оцінки майна від 28 липня 2025 року здійсненого ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість житлової 1-кімнатної квартири, загальною площею 39,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 935 000,00 грн. (один мільйон дев'ятсот тридцять п'ять тисяч гривень).
Відповідно до звіту оцінки майна від 28 липня 2025 року здійсненого ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість об'єкту оцінки - колісно транспортного засобу, а саме - Skoda Octavia A5 Combi, тип - легковий універсал, ідентифікаційний номер шасі транспортного засобу (VIN - код) - НОМЕР_5 , рік випуску - 2016, колір - чорний, об'єм двигуна - 1595 куб.см., державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , визначена станом на 28 липня 2025 року, для подальшого розподілу майна та розрахунку суми судового збору, без урахування ПДВ, складає: 559 000,00 грн. ( п'ятсот п'ятдесят тисяч гривень).
Згідно звіту оцінки майна від 28 липня 2025 року здійсненого ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість об'єкту оцінки - колісно транспортного засобу, а саме - GEON DAKAR GNS 300, тип - мотоцикл, ідентифікаційний номер шасі транспортного засобу (VIN - код) НОМЕР_6 , рік випуску - 2023, колір - білий, об'єм двигуна - 279 куб.см., державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , визначена станом на 28 липня 2025 року, для подальшого розподілу майна та розрахунку суми судового збору, без урахування ПДВ, складає: 129 000,00 грн. ( сто двадцять дев'ять тисяч гривень).
Стороною відповідача будь яких інших звітів оцінки спірного майна до суду не надано, клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи про визначення ринкової вартості спірного майна до суду не подавалося.
Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Оцінюючи положення частини п'ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Частиною першою та другою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Примусове припинення права власності можливе лише згідно зі статтею 365 ЦК України.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 464/7011/16-ц.
Аналізуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що придбана сторонами під час шлюбу однокімнатна квартира загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , що зареєстровані за Відповідачем ОСОБА_2 , які визнані спільним майном подружжя, визнати право власності за Відповідачем ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості однокімнатної квартири загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 967 000,00 грн. (вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1 935 000,00 грн. визначено згідно наданої позивачем та не спростованої відповідачем Довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості); грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості автомобіля SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 279 500,00 грн. (вартість автомобіля SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 визначено в розмірі 559 000,00 грн. визначено згідно наданої позивачем та не спростованої відповідачем Довідки про оціночну вартість об'єкта колісно транспортного засобу); грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості мотоцикла GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 64 500,00 грн. (вартість мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 визначено в розмірі 129 000,00 грн. визначено згідно наданої позивачем та не спростованої відповідачем Довідки про оціночну вартість об'єкта колісно транспортного засобу).
Суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача компенсації різниці вартості майна не порушить його права, оскільки, виділивши відповідачу квартиру, автомобіль та мотоцикл у власність, він стає одноосібним власником цього майна, тому його не можна вважати неплатоспроможним.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, тощо.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 13 150 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 206, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовольнити.
Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однокімнатну квартиру загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності від 25.09.2019 № 164999867 зареєстрована за ОСОБА_2 .
Визнати право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості однокімнатної квартири загальною площею 39,00 кв. м, житловою площею - 18,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 967 000,00 грн.
Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 .
Визнати право власності на автомобіль SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості автомобіля SKODA OCTAVIA 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 279 500,00 грн.
Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .
Визнати право власності на мотоцикл GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 за ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частки ринкової вартості мотоцикла GEON DAKAR GNS 300 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 64 500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_8 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі - 13 150,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.09.2025 року.
СУДДЯ О.М. Панченко