Справа № 320/16531/24 Головуючий у 1 інстанції - Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
18 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо невідображення достовірних облікових даних (надміру сплачених суми ЄСВ) в інтегрованій картці платника податку ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 27 561, 50 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), а саме провести скасуваннясписання нарахованого ЄСВ та відобразити надміру сплачені суми ЄСВ по розрахункам з бюджетом по податку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 27 561, 50 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо непроведення коригувань облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у зв'язку зі скасуванням у судовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291463-50У, виданої 15.08.2019; зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей про наявність у нього боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 27 561,60 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в червні 2018 року звільнився із попереднього місця роботи, а саме з ТОВ «АКВАФРОСТ» (код ЄДРПОУ 33798852) та, з метою пошуку роботи, вирішив стати на облік як безробітний у Києво-Святошинському районному центрі зайнятості, де йому відмовили у постанові на облік у зв'язку із тим, що в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців він рахується фізичною особою-підприємцем.
У подальшому, позивач ознайомившись із реєстраційними документами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виявив таку заяву написану від його імені на які виконано підпис та рукописний запис « ОСОБА_1 » та дізнався, що зареєстрований як фізична особа підприємець у м. Біла Церква, Київської області, однак він ніколи не реєструвався як фізична особа-підприємець.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 у справі № П/320/668/20 визнано протиправною та скасовано реєстраційну дію №23530000000037787, вчинену державним реєстратором комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіївсько-Борщагівськоі сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» Рудик Юлією Ігорівною, щодо реєстрації Артеменка Сергія Володимировича фізичною особою-підприємцем, а також зобов язано Білоцерківську міську раду виключити відомості про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Зокрема, при розгляді справи № П/320/668/20 встановлено, що позивач для реєстрації себе як фізичної особи-підприємця не звертався до комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, не подавав документи, а саме: заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем (форма - 10); заяву про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість - за бажанням заявника, не пред'являв свій паспорт та ідентифікаційний код не надавав копії, а також не видавав будь - яких довіреностей, які б уповноважували третіх осіб здійснити реєстрацію його як фізичної особи - підприємця від його імені.
За період розгляду справи № П/320/668/20 28.11.2019 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення із ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимоги Головного управління ДПС у Київській області №Ф-291463-50У виданої 15.08.2019 боргу по оплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту -ЄСВ) у сумі 23 235 гри, (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) в дохід держави, 19.06.2020 р. старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткачем Авсентієм Петровичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач був вимушений сплатити вказаний борг до ухвалення рішення по справі № П/320/668/20, так як не хотів щоб до нього державним виконавцем застосовувалися заходи примусового виконання рішення відповідно до виконавчого документу. Таким чином, позивач відповідно до вказаного виконавчого провадження вимушено сплатив борг у загальній сумі 23 235 грн., підтвердженням чого є квитанція від 19.06 2020 р Вказана сума включає в себе 20969,08 грн. - борг по ЄСВ, 2096,91 грн. - виконавчий збір, 169 грн. - витрати виконавчого провадження.
Так, 11.10.2023 рішенням у справі №320/821/22 Київського окружного адміністративного суду була визнана протиправною та скасована вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-291463-50У від 15.08.2019 Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ 43141377).
Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київської області, з відповідними зверненнями про повернення надміру сплачених сум ЄСВ, а саме: заяви про повернення коштів з рахунків 3556 (Додаток 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру таабо помилково сплачених коштів) згідно наказу №417 ВІД 23-07-2021 Міністерства фінансів України, оскільки наказ № 6 від 16.01.2016 про який описується в рішенні № 320/821/22 втратив чинність.
У відповіді № 57855/6/10-36-24-08 від 15.12.2023 на подані заяви від 07.12.2023 №/М71/6, №75168/6, №75165/6 про скасування нарахувань та повернення надміру сплачених сум згідно квитанцій Головне управління ДПС у Київській області відмовило в поверненні сум, оскільки переплата по Єдиному соціальному внеску відсутня, а резолютивна частина рішення № 320/821/22 не містить вимог зобов'язального характеру про списання заборгованості.
Листом від 28.02.2024, поданим через урядову гарячу лінію 01.03.2024 (реєстраційний номер АР-16939618) позивач знову звернувсь до ГУ ДПС України в Київській області, з вимогою відкоригувати інтегровану картку платника податку по ФОП ОСОБА_1 в частині єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 27 561, 50 грн.
Листом від 25.03.2024 позивач отримав відмову, яка обґрунтована тим, що оскільки переплати по Єдиному соціальному внеску відсутня, а резолютивна частина рішення № 320/821/22 не містить вимог зобов'язального характеру про списання заборгованості, а тому відмовлено в задоволенні заяви.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо невідображення достовірних облікових даних (надміру сплачених суми ЄСВ) в інтегрованій картці платника податку ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 27 561, 50 грн., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що питання обов'язку сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за себе як фізичну-особу підприємця у період за який йому нарахована заборгованість зі сплати ЄСВ вже було предметом судового розгляду в рамках адміністративної справи №320/821/22, рішення в якій набрало законної сили 14.11.2023 року, а також у рішенні у справі №П/320/668/20 і яким встановлено наступне:
«Позивач для реєстрації себе як фізичної особи - підприємця не звертався до Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, не подавав документи, а саме: заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем (форма - 10); заяву про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість - за бажанням заявника, не пред'являв свій паспорт та ідентифікаційний код не надавав копії, а також не видавав будь - яких довіреностей, які б уповноважували третіх осіб здійснити реєстрацію його як фізичної особи - підприємця від його імені.
Отже, явним і очевидним є те, що державним реєстратором Рудик Юлією Ігорівною порушено порядок реєстрації фізичних осіб - підприємців. ОСОБА_1 ознайомившись з реєстраційними документами виявив, що підпис на заяві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (форма 10), підроблений.
В заяві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 28.04.2017 р. та місце реєстрації ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_2 . Позивач відношення до цієї адреси не має та ніколи не мав, оскільки, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ., а з вересня 2014 р. проживає за АДРЕСА_4 .
Судом при ухваленні рішення у справі № П/320/668/20 прийнято до уваги висновок експерта від 02.08.2019 р. № 17 - 3/1004, відповідно до якого за результатами почеркознавчої експертизи документів, проведеної у кримінальному провадженні №42018111200000680 від 03.10.2018 р., рукописний запис « ОСОБА_1 » в графі «Прізвище, ініціали заявника» від імені ОСОБА_1 в описі документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії від 28.04.2017 р., виконаний, ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою та в графі «Підпис» від імені ОСОБА_1 в заяві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємцем від 28.04.2017 р. ОСОБА_1 не виявилось можливим, це обумовлено відсутністю достатньої кількості та якості порівняльного матеріалу, а саме вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 . Згідно висновку експерта №27857/27858/19-32 від 31.01.2020 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні №42018111200000680 від 03.10.2018, рукописний запис ОСОБА_1 » в графі «Прізвище, ініціали заявника» від імені ОСОБА_1 в описі документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії від 28.04.2017, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; рукописний запис « ОСОБА_1 » в графі «Прізвище, ініціали заявника» від імені ОСОБА_1 в заяві про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем від 28.04.2017 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; встановити чи виконано підпис в графі «Підпис» від імені ОСОБА_1 в заяві про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем від 28.04.2017 ОСОБА_1 чи іншою особою не вдалося можливим».
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз'яснив, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За змістом підпункту14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 66.1 ст.66 ПК України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: документально підтверджена інформація, що надається платниками податків (пп.66.1.3); інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків (пп.66.1.4).
У відповіді № 57855/6/10-36-24-08 від 15.12.2023 на подані заяви від 07.12.2023 №/М71/6, № 75168/6, № 75165/6 про скасування нарахувань та повернення надміру сплачених сум згідно квитанцій Головне управління ДПС у Київській області, відмовило в поверненні сум, оскільки переплати по Єдиному соціальному внеску відсутня, а резолютивна частина рішення №320/821/22 не містить вимог зобов'язального характеру про списання заборгованості.
Колегія суддів зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.
Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом за такою вимогою про сплату боргу.
Доводи апелянта про те, що скасування протиправних вимог не дає підстав податковому органу для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування та підстав ненарахування у подальшому нарахувань ЄСВ до моменту зняття платника податків з обліку у контролюючого органі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам закону та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 826/9288/18.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021р. (далі Порядок №5).
Відповідно до п.2 розд. І «Загальні положення» Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
Згідно п.1 розд. ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Пунктом 2 вказаного розділу визначено, що ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв'язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об'єктів оподаткування, або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.
Територіальні органи ДПС проводять заходи, пов'язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків, у тому числі формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162).
Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Підрозділ, що здійснює облік платежів, закриває ІКП у територіальному органі ДПС за неосновним місцем обліку у разі відсутності об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, на відповідній території та після виконання підрозділами, які здійснюють адміністрування платежів, контрольно-перевірочні заходи, погашення боргу, адміністративне та судове оскарження, відповідних процедур щодо підтвердження повноти розрахунків по платежах, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи.
При цьому, в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:
- погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;
- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;
- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;
- відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;
- повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.
Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті ІКП, враховується в звітності податкових органів до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата.
За наявності грошових зобов'язань або податкового боргу, або неузгоджених сум грошових зобов'язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу.
За наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Абзацом 7 ч. 4 ст. 25 Закону №2464 визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом №449 від 20.04.2015р., Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.
Колегія суддів звертає увагу, що вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-291463-50У 15.08.2019, якою позивачу визначено суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2 7561, 50 грн., скасована на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №320/821/22, яке набрало законної сили 14.11.2023.
Згідно з Порядком №5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Згідно з главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю: реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП; реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення; реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку.
Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку,- здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти до висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.
Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 826/9288/18.
Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Слід наголосити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Колегія суддів вважає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
Отже, вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Так, колегія суддів вважає, що бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо непроведення коригувань облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у зв'язку зі скасуванням у судовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291463-50У, виданої 15.08.2019, є протиправною, а оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2023 у справі №320/821/22 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-291463-50У від 15.08.2019, а тому у податкового органу наявний обов'язк щодо внесення ним змін у ІКП позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у нього боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 27 561, 50 грн. є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб'єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов'язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову, а аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.
Також, доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Мельничук В.П.