Справа № 580/3830/24 Головуючий у 1-й інстанції: Янківська В.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
18 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
В 2024 році ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31.03.2023 №232730020314 в частині незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 04.04.1989 по 17.07.1997 в радгоспі імені "Комінтерну";
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №232730020314 від 12.06.2023 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.02.1985 по 25.04.1985 в колгоспі імені "Ільїча", з 13.01.1987 по 03.04.1989 в колгоспі імені "Чапаєва";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бахчисарайським РВ УМВС України в Криму, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , до страхового стажу період роботи з 04.04.1989 по 17.07.1997 в радгоспі імені "Комінтерну";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бахчисарайським РВ УМВС України в Криму, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , до страхового стажу періоди роботи з 27.02.1985 по 25.04.1985 в колгоспі імені "Ільїча", з 13.01.1987 по 03.04.1989 в колгоспі імені "Чапаєва";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.03.2023 та від 31.05.2023, з урахуванням страхового стажу періоди роботи з 27.02.1985 по 25.04.1985 в колгоспі імені "Ільїча", з 13.01.1987 по 03.04.1989 в колгоспі імені "Чапаєва", з 04.04.1989 по 17.07.1997 в радгоспі імені "Комінтерну".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31.03.2023 № 232730020314;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №232730020314 від 12.06.2023 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.02.1985 по 25.04.1985 в колгоспі імені "Ільїча", з 13.01.1987 по 03.04.1989 в колгоспі імені "Чапаєва";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.02.1985 по 25.04.1985 в колгоспі імені "Ільїча", з 13.01.1987 по 03.04.1989 в колгоспі імені "Чапаєва", 04.04.1989 по 17.07.1997 в радгоспі імені "Комінтерну" та перерахувати пенсію ОСОБА_1 з врахуванняМ даних періодів;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 1 000, 00 грн.;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 1 000, 00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 - без змін.
16.04.2025 позивачем подано до Черкаського окружного адміністративного суду заяву про роз'яснення рішення суду від 23.09.2024 в частині дати, з якої слід здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням спірного стажу, а саме починаючи з дати її призначення, тобто з 20.02.2023 чи починаючи з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 13.02.2025.
Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду у справі №580/3830/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснено перерахунок пенсії позивача з дати набрання законної сили вказаним рішенням, а саме 13.02.2025, проте відповідний страховий стаж не враховано при призначення пенсії.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 заяву про роз'яснення судового рішення задоволено: роз'яснено рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3830/24 від 23.09.2024, вказавши, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області необхідно зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.02.1985 по 25.04.1985 в колгоспі імені "Ільїча", з 13.01.1987 по 03.04.1989 в колгоспі імені "Чапаєва", 04.04.1989 по 17.07.1997 в радгоспі імені "Комінтерну" та перерахувати пенсію ОСОБА_1 з врахуванням даних періодів з 20.02.2023 (дати призначення пенсії).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду від 23.09.2024 відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміст рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №580/3830/24 необхідно роз'яснити в порядку, визначеному статтею 254 КАС України, з метою уникнення випадків неоднозначного розуміння змісту такого рішення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що задовольняючи заяву позивача про роз'яснення судового рішення суд першої інстанції фактично змінив зміст прийнятого раніше рішення та фактично доповнив зміст рішення.
Звернув увагу суду на те, що позивачем не надано доказів направлення заяви про роз'яснення рішення суду відповідачам, водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не було повідомлено про розгляд відповідної заяви.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно з частиною 1 статті 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Частиною 3 статті 254 КАС України встановлено, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення, зокрема в судовому засіданні.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 800/203/17 зазначила наступне: "…Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення".
З огляду на зазначене, частина 1 статті 254 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Виходячи із системного тлумачення наведеної норми, роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки, високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.
Так, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
В ухвалі Верховного Суду України від 13 липня 2016 року (справа №21-452іп16) зазначено, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Таким чином, підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
За роз'ясненням рішення суду можуть звертатися особи, які брали участь у справі, або державний виконавець у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.
В заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Колегія суддів звертає увагу, що з аналізу резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №580/3830/24 встановлено, що судом при прийняті відповідного рішення не було вказано з якої саме дати ОСОБА_1 має бути перерахована пенсія, водночас судом в мотивувальній частині рішення встановлено, що позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.02.2023, проте до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 27.02.1985 по 25.04.1985, з 13.01.1987 по 03.04.1989, 04.04.1989 по 17.07.1997 у зв'язку з неналежним порядком ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства. Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати вказані періоди роботи і здійснити перерахунок пенсії позивача.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що судом першої інстанції фактично доповнено зміст рішення, що суперечить положенням Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява №3236/03) від 03.04.2008 вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поставлене позивачем питання у заяві про роз'яснення порядку виконання рішення суду охоплюється сферою застосування статті 254 КАС України, у зв'язку з чим, заява позивача підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у даній справі суд першої інстанції не здійснював вирішення спору по суті та не змінював уже прийняте рішення, а лише вирішив питання надання роз'яснення рішення суду, яким такий спір вже вирішено, що свідчить про безпідставність доводів апелянта в цій частині.
Щодо доводів апелянта про невідповідність поданої позивачем заяви вимогам ст. 167 КАС України та порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення про розгляд відповідної заяви, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Як вбачається зі змісту заяви позивача від 14.04.2025 (надійшла до суду 16.04.2025) щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2024, остання не містить додатків, зокрема доказів направлення копії відповідно заяви відповідачам, водночас матеріалами справи підтверджується обставина реєстрації та отримання документів органами Пенсійного фонду України, зокрема Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області в системі "Електронний суд".
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в заяві позивача про роз'яснення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 станом на час постановлення оскаржуваної ухвали недоліки не були такими, що не давали можливості розглянути її по суті.
Згідно з п. 30. рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Мельничук В.П.