Справа № 732/770/25 Головуючий у 1 інстанції - Бойко А.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
17 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 98 від 14.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з протоколу про адміністративне правопорушення № 98 від 03.02.2025 убачається, що 03.02.2025 о 22 год. 30 хв. уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було виписано направлення на проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Однак, в порушення вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У своїх поясненнях у протоколі ОСОБА_1 вказав «Відмовляюся від проходження ВЛК. Причина: не маю певних документів про стан здоров'я». У протоколі також вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 07.02.2025 о 12-20 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 67).
З копії направлення позивача на медичний огляд для встановлення придатності до проходження військової служби в Збройних Силах України у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період № 2081 вбачається, що дане направлення складено 03.02.2025, час та дата, коли позивач мав пройти медичний огляд в направленні не вказана (а. с. 68).
ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня його придатності до військової служби (направлення № 2081 від 03.02.2025), про що було складено відповідний акт (а. с. 69).
Як убачається із поданої позивачем заяви від 04.02.2025, останній письмово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням перенести розгляд справ про притягнення його до адміністративної відповідальності, який призначений на 07.02.2025 на 12 год. 00 хв. та 12 год. 20 хв., у зв'язку з необхідністю його ознайомлення з матеріалами справ та за станом його здоров'я. У поданій заяві ОСОБА_1 просив повідомити його про можливість ознайомлення з матеріалами та про розгляд справ рекомендованим листом за адресою його проживання (а. с. 70).
Як убачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.02.2025 на звернення, адресованої ОСОБА_1 , останньому було вказано яким саме відділом ТЦК будуть розглядатися справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, детально роз'яснено, коли він може ознайомитися з матеріалами справ, а також повідомлено, що з урахуванням поданої ним заяви про перенесення розгляду справ, розгляд справ перенесено на 14.02.2025 на 10 год .30 хв. (а. с. 71).
Доказів направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 вказаної відповіді позивачу (квитанція поштового відділення, опис вкладення, зворотнє поштове повідомлення, тощо) матеріали справи про адміністративне правопорушення, які витребувані судом першої інстанції, не містять.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 14.02.2025 установлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що 03.02.2025 о 22 год. 30 хв. в умовах особливого періоду уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було виписано направлення № 2081 для проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) для визначення ступеня придатності до проходження військової служби під час мобілізації. Однак, від отримання вказаного направлення та проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 відмовився, чим порушив абзац 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. У даній постанові відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з вказаною постановою та отримання її копії (а. с. 72).
29.04.2025 державним виконавцем Городнянського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання постанови № 98 від 14.02.2025, про що повідомлено стягувача та боржника (а. с. 27-28).
Не погоджуючись із вказаною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 98 від 14.02.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки останній будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження медичного огляду за направленням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що він не відмовлявся від проходження медичної комісії, а при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було враховано таких пояснень позивача. При цьому, зазначає, що під направленням на медичний огляд відповідно до чинного законодавства варто вважати дії працівників ТЦК та СП, спрямовані на видачу повістки (направлення) на медичний огляд із зазначенням дати такої явки. На переконання апелянта, ні оскаржувана постанова, ні протокол про адміністративне правопорушення не містять жодних конкретних відомостей чи доказів, які могли б підтверджувати вчинення адміністративного правопорушення, а тому, відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в його діях складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 210-1 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Положеннями абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок № 560), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Порядок № 560 визначає процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних зміну військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (пункт 1).
Відповідно до п. 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано жодними доводами чи доказами, які відповідають вимогам статей 73 - 76 КАС України, що позивач відмовився отримувати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, не проходив медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Безпідставна відмова (ухилення) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.
Колегія суддів погоджується з тим, що дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, та кваліфіковані відповідачем правильно.
Згідно з пп. 1 п. 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Оскаржувана постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи (абз. 5 ч. 2 ст. 283 КпАП України), тобто суть правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач.
Колегія суддів враховує, що при складанні протоколу щодо позивача, останнього повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, роз'яснено його права та обов'язки. Протокол про адміністративне правопорушення складено в присутності позивача та за його особистим підписом. Також, у протоколі була зазначена дата розгляду справи про адміністративне правопорушення та місце її проведення, тобто позивачу було відомо про дату, час та місце розгляду справи. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про ознайомлення позивача з його правами.
При цьому, доводи апелянта про порушення відповідачем процедури розгляду справи, а саме стосовно того, що ОСОБА_1 не було повідомлено про перенесення розгляду справи на 14.02.2025, то колегія суддів їх оцінює критично, оскільки навіть якщо докази відправлення відповіді за результатами розгляду справи про перенесення справи поштою відсутні, сам факт підготовки і наявність такої відповіді у матеріалах справи підтверджує, що орган, відкладаючи розгляд справи, надав можливість ОСОБА_1 на забезпечення права на захист. Натомість позивач не скористався правом ознайомитися з матеріалами, не проявив ініціативи з'ясувати дату і час після власного ж звернення, тобто, фактично сам позбавив себе можливості бути присутнім.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність відмови від проходження ВЛК, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки вони спростовуються поясненнями ОСОБА_1 у протоколі, де останній вказав «Відмовляюся від проходження ВЛК. Причина: не маю певних документів про стан здоров'я».
Щодо зазначення ОСОБА_1 про відсутність певних медичних документів, які бажав надати ВЛК позивач, колегія суддів зазначає, що відсутність медичних документів або їх не врахування під час ВЛК - це підстава для оскарження результатів ВЛК, а не підстава для відмови від проходження медичного огляду.
Більше того, колегія суддів вважає, що доводи позивача стосовно того, що відмова від проходження військово-лікарської комісії у зв'язку із відсутністю медичних документів сама по собі не утворює складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, колегія суддів відхиляє, оскільки вони є суб'єктивними та фактично зводяться до уникнення відповідальності за правопорушення, при цьому, доказів, які б вказували на відсутність або події, або складу правопорушення, позивачем не надано.
Крім вказаного вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, позивач не проходив медичний огляд на час спірних правовідносин і не пройшов його на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, оскільки останній будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження медичного огляду за направленням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.07.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Мельничук В.П.