Справа № 320/6096/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
18 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Сорочка Є.О. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності від 26.07.2022 року) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 та ухвалити таке рішення до Головного управління МВС України в місті Києві для здійснення виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що задоволення позову шляхом зобов'язання прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги є прямим втручанням у дискреційні повноваження відповідача, в той час, як відповідний суб'єкт ще не ухвалював жодних рішень щодо позивача. Крім того, скаржник зазначив, що при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що виключає можливість прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що відмова у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 є протиправною.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавала. Будь-які її письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у підрозділах Дорожньої автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та наказом ГУ МВС України в м.Києві від 05.11.2013 №832 о/с його було звільнено у відставку (а.с.19).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №181 від 23.10.2013 військово-лікарською комісією проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено, що він непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час. Захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.16-18).
Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в місті Києві 15.06.2022 позивача направлено на медико-соціальну експертну комісію міста Києва з метою визначення причинного зв'язку інвалідності та наявність групи інвалідності у позивача (а.с.20).
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 303148 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 26.07.2022, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби (а.с.22).
Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 050649 встановлено позивачу ступень втрати працездатності 70% (а.с.21).
За результатами звернення позивача до ГУ МВС України в м.Києві із заявою від 07.08.2022 про проведення виплати одноразової грошової допомоги останнім було підготовлено та направлено до МВС України висновок про призначення такої допомоги для прийняття рішення, однак відповідні матеріали були повернуті на доопрацювання, оскільки медико-соціальна експертиза позивача була проведена з порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, що унеможливлює прийняття рішення, про що позивача було повідомлено листом від 12.09.2022 №1/726-Пд (а.с.23-24).
Вважаючи, що відповідач протиправно не прийняв рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 23 Закону України «Про міліцію» (що був чинний на момент звільнення позивача) встановлено підстави виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну, зокрема, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вимог вказаної статті Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 № 850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850), який є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин у редакції, станом на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
Пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Відповідно до п.15 р.ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Пунктом 2 Порядку №850 встановлено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пп.2 п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до п.8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850.
Згідно з п.9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
В силу п.14 наведеного Порядку призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Таким чином, положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, визначає відповідний перелік документів, необхідних для вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги працівникам ОВС, а також вичерпний перелік підстав, за яких МВС наділено повноваженнями прийняти рішення про відмову у призначенні такої виплати.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до відповідного уповноваженого органу внутрішніх справи передбачену заяву та визначений перелік документів, які, разом із відповідним висновком про призначення одноразової грошової допомоги були направлені до відповідача, однак такі документи були повернуті на доопрацювання з підстав не дотримання п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися.
Відповідно до п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення №1317) залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
З аналізу наведених норм Положення №1317 вбачається, що ними затверджено саме перелік представників, які можуть брати участь у проведенні медико-соціальної експертизи, з яких до складу комісії входять не менше трьох лікарів.
Отже, відсутність у складі МСЕК представника закладу охорони здоров'я МВС не має наслідком недотримання п.10 Положення №1317, внаслідок чого у відповідача були відсутні відповідні підстави для повернення заяви позивача на доопрацювання.
Крім того, навіть у випадку недотримання комісією вимог Положення №1317, наведена обставина не могла залежати від волі позивача, а МВС України не наділено повноваженнями перевіряти повноважність складу медико-соціальної експертної комісії під час вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Отже, в даному випадку, повернення поданої позивачем заяви на доопрацювання відбулось із порушенням МВС України встановленого порядку та поза межами наданих законом повноважень, внаслідок чого дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 є протиправними.
Крім того, повернення документів, за наслідками розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, Порядком №850 не передбачено, а тому повернення МВС України документів позивача до Головного Управління МВС України в м.Києві без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.
Подібні правовідносини неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17, від 22 травня 2018 року у справі № 285/1538/17, від 16 березня 2020 року у справі № 641/10426/16-а, від 30 червня 2021 у справі № 822/2942/17, 23 вересня 2021 року у справі №569/7875/17, від 23 вересня 2021 року у справі №440/1389/19, від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18 та від 6 липня 2022 року у справі № 760/18634/16-а, Верховний Суд дійшов висновку, що МВС України, в порушення вимог пункту 9 Порядку №850, за результатами розгляду матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, конкретного рішення не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність. Разом з тим, враховуючи, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідачем, за результатом поданих документів не вирішено, оскільки документи повернуті, в межах розгляду цієї справи, судами безпідставно було покладено на Міністерство внутрішніх справ України обов'язок прийняти конкретне рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Таким чином, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб'єктом владних повноважень за результатом розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб'єкт ще не приймав, є передчасним і не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.
Таким чином, оскільки жодного рішення по суті заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги уповноваженим органом не прийнято і матеріали були повернуті на доопрацювання, то позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, а саме про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, є передчасними, внаслідок чого, у спірній ситуації єдиним правильним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.08.2022 із пакетом документів та прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні грошової допомоги, як-то передбачено Порядком №850, з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.
Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 13.10.2022 у справі №380/13558/21 та від 10.07.2025 у справі № 240/5266/24, які підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховуючи, що суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги та втручатися в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи в частині, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності від 26.07.2022 року) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 та ухвалити таке рішення до Головного управління МВС України в місті Києві для здійснення виплат.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07 серпня 2022 року і додані до неї документи, та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням висновків цієї постанови.
В іншій частині Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Є.О.Сорочко
Є.В.Чаку