Справа № 366/2365/24
18 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №337544 від 29.07.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року позов задоволено.
В той же час, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у вказаній частині та ухвалити нове, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року скасовано в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Київській області судові витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 8000,00 грн.
Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, понесених у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідач просив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити, з огляду на неспівмірність заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу.
Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Панчуком М.Г. укладено договір про надання правової допомоги №3 від 01.08.2024, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень у порядку та строки, обумовлені сторонами у договорі. Відповідно до п.4.2 вказаного договору, сторони погодили орієнтовну вартість правових послуг, зокрема, за складання апеляційних та касаційних скарг будь-якої категорії справ від 7000,00 грн в залежності від інстанції та складності справи, в тому числі в залежності від участі адвоката в попередніх інстанціях по справі (а.с.152-153).
На підтвердження надання правничої допомоги матеріали справи містять копію наведеного вище договору, ордеру на надання правової допомоги серії АІ №1716461 від 02.10.2024, акту від 09.10.2024 №2 приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги №3 від 01.08.2024 (а.с.151-154). При цьому, апеляційна скарга складена адвокатом та подана безпосередньо з його Електронного кабінету ЄСІТС.
Згідно з вказаним актом приймання-передачі послуг від 09.10.2024 №2 адвокатом Панчуком М.Г. надано ОСОБА_1 правову допомогу: складання апеляційної скарги на рішення Іванківського районного суду Київської області від 03.09.2024 у справі №366/2365/24, участь в судових засіданнях щодо розгляду апеляційної скарги - витрачений час 4 години вартістю 6000,00 грн; заява про закінчення виконавчого провадження №76136650 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу згідно з постановою БАД337544 від 29.07.2024 - 1 година вартістю 1000,00 грн. Разом - 5 годин вартістю 7000,00 грн. У вказаному акті зазначено, що станом на 09.10.2024 клієнт сплатив адвокату загальну суму за даним актом в розмірі 7000,00 грн (а.с.151).
Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
В поданому до суду акті приймання-передачі послуг (а.с.151) зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, витрачений час та їх вартість в загальному розмірі 7000,00 грн, а тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги позивачу.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб'єкта владних повноважень).
Відповідна заборона також прямо закріплена у ч.6, 7 ст.134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У своїх запереченнях відповідач зазначив, що заявлений час надання послуги зі складання апеляційної скарги в 4 години є явно завищеним, оскільки апеляційна скарга не містить значного обсягу аналітичної та технічної роботи, а послуга з участі представника позивача в судових засіданнях не надавалась, оскільки розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався в порядку письмового провадження, сама справа є шаблонною та не потребує глибокого аналізу норм законодавства, а ціна позову становить 340,00 грн, внаслідок чого просив відмовити у задоволенні заяви про винесення додаткової постанови.
Колегія суддів зазначає, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.
Дослідивши матеріали справи, докази понесених витрат на правничу допомогу, заперечення відповідача, заявлені до відшкодування витрати на предмет їх співмірності колегія суддів зазначає наступне.
Подана позивачем апеляційна скарга складена адвокатом Панчуком М.Г. і подана через його власний Електронний кабінет ЄСІТС, містить нормативне обґрунтування із посиланням на відповідні правові позиції Верховного Суду, Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.
В той же час, здійснення розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції здійснювалось в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, внаслідок чого в акті №2 від 09.10.2024 приймання-передачі послуг безпідставно відображено надання позивачу правової допомоги у формі участі представника в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.
Також, вирішення питання в межах виконавчого провадження №76136650 та подання відповідної заяви про його закінчення не належить до правової допомоги щодо розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, предметом якої було виключно питання не здійснення судом першої інстанції розподілу судових витрат.
Отже, витрати позивача на складання адвокатом заяви про закінчення виконавчого провадження №67136650 не належать до витрат, пов'язаних із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, а тому такі витрати не підлягають розподілу судом.
В той же час, подані до суду докази підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг, залучення до надання правничої допомоги адвоката Панчука М.Г., відповідно до умов договору про надання правової допомоги №3 від 01.08.2024, однак, беручи до уваги заперечення відповідача, фактично надану правничу допомогу та її належність до апеляційного розгляду даної справи, колегія суддів доходить висновку, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, виконаним адвокатом обсягом робіт розміром витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 5000,00 грн.
За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення ухвалено на користь позивача, з урахуванням надання відповідних доказів, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 139, 252, 325 КАС України, колегія суддів
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) судові витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.)
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст додаткової постанови складено 18 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма