Справа № 750/5516/25 Суддя (судді) першої інстанції: Рахманкулова І.П.
17 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області капрала поліції Лазаренка Ігоря Івановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області капрала поліції Лазаренка Ігоря Івановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4481546 від 12 квітня 2025 року.
Обґрунтований позов тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, а вказана постанова винесена безпідставно та з істотними порушеннями, не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Зокрема, позивач вказала на те, що лінію 1.1 дозволяється перетинати для об'їзду нерухомої перешкоди, розмірі якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год. А отже, оскільки попереду в крайній правій смузі рухався ТЗ з меншою швидкістю, вона вправі була перетнути лінію 1.1. Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначений відеопристрій, а саме назва, інвентарний номер та номер пломби флешносія. А тому, на думку позивача, відеозапис є неналежним доказом. Також, поліцейський під час розгляду справи не дотримався процедури розгляду справи, а саме, не надав можливості скористатися правничою допомогою.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 поновлено апелянту строк на звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі, відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.09.2025.
08.09.2025, під № 23650 до суду від відповідача адійшов відзив на апеляційну скаргу.
17.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Також, у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представник позивача підтрима апеляційну скаргу, надавши пояснення.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час апеляційного перегляду.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з постанови серії ЕНА №4481546, винесеної 12 квітня 2025 року поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Лазаренком Ігорем Івановичем у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, вбачається, що 12 квітня 2025 року о 10 год. 03 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Чернігові, пр. Миру, 219, при перестроюванні перетнула суцільну лінію розмітки 1.1, чим порушила п.8.5.1 ПДР України.
У п. 7 постанови зазначено, що до неї додається відео з відеореєстратора номер Пв470671.
У постанові у п. 9 зазначено, що копію постанови отримано та наявний підпис позивача.
Позивач не погоджується з правомірністю притягнення її до адміністративної відповідальності, вважаючи постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що вчинення адміністративного правопорушення за оскаржуваною постановою доведено.
Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що судом не надано правової оцінки доказам у справі, водночас, відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови.
Апелянт також посилається на наявність попереду її автомобіля іншого трвнспортного засобу, що знижував швидкість і увімкнув лівий поворот, а також рух у правій смузі ще одного автомобіля з малою швидкістю, що дозволяло здійснення обґїзду; відеозапис є неналежним та недопустимим доказом; мало місце порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 12 квітня 2025 року о 10 год. 03 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Чернігові, пр. Миру, 219, при перестроюванні перетнула суцільну лінію розмітки 1.1, чим порушила п.8.5.1 ПДР України.
Як вбачається з оглянутого судом відеозапису подій, які мали місце 12.04.2025 в м. Чернігові по пр. Миру, 219, позивач, рухаючись по пр. Миру та маючи намір на перехресті з вул. Литовська продовжити рух прямо, повинна була рухатись в крайній правій смузі, або дочекатись коли автомобіль, що знаходився попереду, завершить маневр повороту та звільнить смугу для руху прямо.
З відеозапису видно, що позивач, одразу після зупинки поліцейським автомобіля під її керуванням та пред'явлення їй для огляду відеозапису, не заперечувала факту вчинення правопорушення, а лише запитала чому поліцейські не зупинили водія автомобіля, який рухався попереду неї і теж допустив таке порушення.
Крім того, з відео вбачається, що позивачу були роз'яснені права при розгляді справи, тобто поліцейський дотримався передбаченої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сама позивач, не заперечує факту порушення, а саме, що керуючи транспортним засобом НОМЕР_1 , перетнула горизонтальну розмітку 1.1 «вузька суцільна лінія», проте, на переконання суду, помилково вважає, що мала об'єктивну необхідність для здійснення такого маневру.
З відеозапису, що був здійснений на службовий відеореєстратор, не вбачається транспортного засобу в правій смузі руху, який би рухався з меншою швидкістю руху та створював перешкоду для руху. Отже, такі твердження не відповідають дійсності.
Рухаючись по пр. Миру та маючи намір на перехресті з вул. Литовська продовжити рух прямо, ОСОБА_1 повинна була рухатись в крайній правій смузі, відповідно до вимог п. 11.2 ПДР.
На переконання колегії суддів, є помилковими посилання представника позивача, що в позивача були наявні обставини, які виправдовують даний маневр, оскільки відповідно до розділу 34 дорожня розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15. Лінію перетинати забороняється. Якщо цією лінією позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, то лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати дану лінію для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Зважаючи на наявні відеодокази, у позивачки були відсутні передбачені підстави для перетину дорожньої розмітки 1.1 ПДР.
Щодо доказів вчиненого правопорушення, в пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено технічні засоби, а саме відео з п/в (портативний відеореєстратор) № 470671 та відео з відеореєстратора, що є технічними засобами, за допомогою яких було здійснено фіксацію порушення та розгляду справи.
Доводи апелянта про те, що не було дотримано вимог ст. 283 КУпАП, а саме, не зазначення технічного засобу яким здійснювалася фото або відеозапис, є безпідставними адже відеозапис було здійснено поліцейським саме на відеореєстратор, встановлений на службовому транспортному засобі. Водночас, з метою відтворення відеозапису та ознайомлення з ним позивача під час розгляду справи, поліцейським було завантажено відеодокази на телефон, що не є порушенням в частині збирання доказів суб'єктом владних повноважень.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейський Лазаренко І. І. з'ясував, що гр. ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, є винною у його вчиненні та підлягає адміністративній відповідальності, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність - відсутні, майнова шкода не заподіяна, тобто з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відеозаписом з нагрудного відео реєстратора поліцейського підтверджується, що поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Позивачці було повідомлено про причину зупинки та суть вчиненого нею правопорушення. До початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський ознайомив позивачку з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав у користуванні ними.
Щодо твердження, про порушення права позивача скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, розгляд справи відбувався на місці події, жодних заяв та клопотань позивачем заявлено не було. ОСОБА_1 не клопотала про необхідність перенесення розгляду справи чи надання їй правової допомоги. У свою чергу, відсутність захисника при винесенні оскаржуваної постанови від 12.04.2025, не є порушенням прав та інтересів позивача, оскільки вона реалізувала право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення в суді в порядку адміністративного судочинства, а тому подальший захист прав і свобод особи їй забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Стосовно наданих до суду під час розгляду апеляційної скарги 17.09.2025 доказів, які не були надані під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема, журнал обліку видачі, повернення технічних засобів; журнал обліку, видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт памґяті, копіювання цифрової інформації; відповіді на запит; скріншоти; технічні дані/характеристики відеореєстратора, колегія суддів зазначає, що вказаним не спростовано наяваності у діях позивача складу адміністративного правопорушення за оскаржуваною постановою, при цьому, вказані докази не оцінювались судом першої інстанції та не стосуються суті правопорушення за постановою, що є предметом даного спору.
Натомість, відповідачем до матеріалів справи було додано достатньо доказів, які безпосередньо стосуються предмету доказування та підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Ураховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вчинення позивачем адміністративного порушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, мало місце та доведено відповідачем, а доводи позивача ґрунтуються на суб'єктивному баченні обставин та не підтверджуються доказами та не узгоджуються з наданими відповідачем відеозаписом.
Обґрунтувань чи доказів, які б реально спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, апелянтом не надано, при цьому, підстав для переоцінки таких встановлених судом обставин, у колегії суддів немає, адже вони відповідають наявним у справі доказам.
При цьому, процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваними постановами, є законним.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 272, 286, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Василенко