Справа №709/1397/25
заочне
15 вересня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Кваші І.М.,
секретаря судового засідання Дем'яненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позову зазначалося, що 18 грудня 2013 року між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем укладено договір №010/0225/82/0105020.
07 вересня 2017 року між АТ "Райффайзен Банк" та відповідачем було укладено договір №014/0225/82/0218546, згідно з якими відповідач отримав в кредит кошти. Свої зобов'язання за договором про повернення кредиту та сплати відсотків відповідач не виконав.
20 вересня 2019 року АТ "Райффайзен Банк" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за №010/0225/82/0105020.
10 березня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами, в тому числі за №010/0225/82/0105020.
18 лютого 2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "Факторинг Партнерс" було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами, в тому числі, за №010/0225/82/0105020.
Також 20 вересня 2019 року було укладено договір між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Вердикт Каптіал" про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за №014/0225/82/0218546.
10 січня 2023 року було укладено договір, за яким ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за №014/0225/82/0218546.
18 лютого 2025 року було укладео договір, за яким ТОВ "Коллект Центр" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за №014/0225/82/0218546.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто не здійснив погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 32985,47 гривень, а також стягнення судових витрат.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання учасники не з'явились.
В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав. Поштове відправлення, що надсилалося за його зареєстрованим місцем проживання, не отримано. Причини повернення - відсутність адресата за вказаною адресою.
Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223, 280 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
18 грудня 2013 року між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0225/82/0105020 (а.с. 8-16) (далі - кредитний договір).
Відповідно до кредитного договору банк зобов'язаний надати клієнту кредит в сумі 10000,00 грн. Строк кредиту - 48 місяців, з 18.12.2013 по 18.12.2017. Процентна ставка за користування кредитом - 36% річних. Клієнт зобов'язувся погасити заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом.
Також 07 вересня 2017 року між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0225/82/0218546 (а.с. 17-23).
Відповідно до кредитного договору банк зобов'язаний надати клієнту кредит в сумі 22182,79 грн. Строк кредиту - 24 місяці, дата повного погашення кредиту - 07 вересня 2019 року. Процентна ставка за користування кредитом на період з 07 вересня 2017 року п 07 жовтня 2017 року включно розмір процентної ставки за кредитом складає 17,7% річних. З 08 жовтня 2017 року процентна ставка за кредитом застосовується в розмірі 49,9% річних. Клієнт зобов'язувся погасити заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору.
Як вбачається з матеріалів справи АТ "Райффайзен Банк" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами кредитних договорів.
Про користування кредитними коштами свідчить виписка по рахунку (а.с. 32-39).
Видача кредиту в розмірі 22182,79 грн. підтверджується випискою по рахунку АТ "Райффайзен Банк" (а.с. 24-28).
Порушуючи вказані вище положення законодавства та умови кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
Розмір заборгованості за договором №010/0225/82/0105020 від 18.12.2013 становить 22356,77 грн, з них: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 19400 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом - 2525,16 грн, заборгованість за відсотками - 431,61 грн (а.с. 40-41).
Згідно з розрахунком заборгованості (а.с. 29-30) розмір заборгованості за кредитним договором №014/0225/82/0218546 від 07.09.2017 станом на 12.12.2019 складає 2749,48 грн, заборгованість за відсотками - 595,68 грн, розрахована пеня - 3483,79 грн.
Відповідачем не спростовано розрахунків заборгованості, наданих позивачем до суду.
20 вересня 2019 року АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-19F (а.с. 48-52), на підставі якого ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги до відповідача за договорами №014/0225/82/0218546 та №010/0225/82/0105020 згідно з реєстром боржників (а.с. 53-58).
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт капітал» відступило своє право вимоги до ОСОБА_1 за договорами №014/0225/82/0218546 та №010/0225/82/0105020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, а.с. 59-80).
В свою чергу ТОВ «Коллект центр» 18 лютого 2025 року також уклало з позивачем договір про відступлення прав вимоги № 18-02/2025. Згідно даного договору ТОВ «Коллект центр» відступило шляхом продажу позивачу права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників, в тому числі і права вимоги до відповідача за договорами №014/0225/82/0218546 та №010/0225/82/0105020 (а.с. 81-93).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином до позивача від АТ "Райффайзен Банк» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування коштами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14- 16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення, виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь за договором №014/0225/82/0218546 3 % річних в розмірі 181,91 грн., нарахованих за період з 12.12.2019 по 23.02.2022 включно, та інфляційних збитків, нарахованих за період з 12.2019 по 02.2022 в розмірі 512,60 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 42).
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь за договором №010/0225/82/0105020 3 % річних в розмірі 122,54 грн., нарахованих за період з 18.12.2021 по 23.02.2022 включно, та інфляційних збитків, нарахованих за період з 01.2022 по 02.2022 в розмірі 640,39 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 43).
Із вказаного слідує, що позивачем не здійснено нарахування 3 відсотків річних та інфляційних збитків в період дії воєнного стану. А відтак, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 цієї ж статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 і 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідач жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/8257/15.
Так, у позовній заяві завлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 гривень.
На підтвердження наданої професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію договору від 02 липня 2024 року № 02-07/2024 про надання правової допомоги між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 97-99), копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 99), копію заявки від 02 червня 2025 року №323 на надання юридичної допомоги (а.с. 100), копію витягу з Акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2025 року (а.с.101).
У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд звертає увагу, що ця цивільна справа є типовою та нескладною, а її розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. За таких обставин суд вважає перебільшеним та необґрунтованим обсяг часу, витраченого адвокатом на надання правничої правової допомоги, оскільки він не є пропорційним до предмета спору.
Підсумовуючи зазначене, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, суд дійшов висновку про їх стягнення у розмірі 2000,00 гривень, що становитиме співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договоро - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договорами №010/0225/82/0105020 від 18 грудня 2013 року та №№014/0225/82/0218546 від 07 вересня 2017 року, укладеними з АТ "Райффайзен Банк" у загальній сумі 45324,33 грн. та судові витрати в сумі 4422,40 грн., а всього 49746,73 грн. (сорок дев'ять тисяч сімсот сорок шість гривень сімдесят три копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша