Справа № 320/60193/24
17 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, суддя Леонтович А.М., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просило:
- заборонити ГУ ДПС у Київській області вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №10050314201900023 від 01.07.2019; №10070314201900006 від 01.07.2019; №10130314201900003 від 01.07.2019; №10130314201900011 від 01.07.2019; №10130314201900022 від 01.07.2019; №10130314201900056 від 01.07.2019; №10250314201900025 від 01.07.2019; №10310314201900013 від 01.07.2019 не діючими та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ “КОНВЕРС ЛІНКС»;
- заборонити ДПС України та ГУ ДПС у Київській області відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ “КОНВЕРС ЛІНКС» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №10050314201900023 від 01.07.2019; №10070314201900006 від 01.07.2019: №10130314201900003 від 01.07.2019; №10130314201900011 від 01.07.2019; №10130314201900022 від 01.07.2019; №10130314201900056від 01.07.2019; №10250314201900025 від 01.07.2019; №10310314201900013 від 01.07.2019;
- заборонити вчиняти будь-які дії третім особам, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ “КОНВЕРС ЛІНКС» внаслідок визнання ГУ ДПС у Київській області недіючими ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 10050314201900023 від 01.07.2019; №10070314201900006 від 01.07.2019; №10130314201900003 від 01.07.2019; №10130314201900011 від 01.07.2019; №10130314201900022 від 01.07.2019; №10130314201900056 від 01.07.2019; №10250314201900025 від 01.07.2019; №10310314201900013 від 01.07.2019.
Заява мотивована тим, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Конверс Лінкс" є роздрібна торгівля пальним, для здійснення якої товариством були отримані ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Заявник стверджує, що представниками Головного управління ДПС у Київській області було безпідставно видалено з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо наявності та строку дій ліцензій товариства на право роздрібної торгівлі пальним № 10050314201900023 від 01.07.2019; №10070314201900006 від 01.07.2019; №10130314201900003 від 01.07.2019; №10130314201900011 від 01.07.2019; №10130314201900022 від 01.07.2019; №10130314201900056 від 01.07.2019; №10250314201900025 від 01.07.2019; №10310314201900013 від 01.07.2019, оскільки вказані ліцензії є діючими відповідно до положень статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", якою передбачено продовження строку дії ліцензій до скасування або припинення на території України воєнного стану.
Також заявник наголосив на тому, що ТОВ "Конверс Лінкс" має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства та має діючі договори поставки пального, укладені з ТОВ "Глобал Сейл" (договір поставки №203/ГС-18 від 02.07.2018) та ТОВ "Вєнтус Ресурс" (договори поставки №30/КС-23 від 01.03.2023 та №82/КС-23 від 30.06.2023).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверс Лінкс» про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. від 16.12.2024 №65341).
Заборонено ГУ ДПС у Київській області вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №10050314201900023 від 01.07.2019; №10070314201900006 від 01.07.2019; №10130314201900003 від 01.07.2019; №10130314201900011 від 01.07.2019; №10130314201900022 від 01.07.2019; №10130314201900056 від 01.07.2019; №10250314201900025 від 01.07.2019; №10310314201900013 від 01.07.2019 не діючими та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ “КОНВЕРС ЛІНКС».
Заборонено ДПС України та ГУ ДПС у Київській області відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ “КОНВЕРС ЛІНКС» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №10050314201900023 від 01.07.2019; №10070314201900006 від 01.07.2019: №10130314201900003 від 01.07.2019; №10130314201900011 від 01.07.2019; №10130314201900022 від 01.07.2019; №10130314201900056 від 01.07.2019; №10250314201900025 від 01.07.2019; №10310314201900013 від 01.07.2019.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним ухвалою суду, Державна податкова служба України та Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ “КОНВЕРС ЛІНКС» про забезпечення позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви заявником зазначено про неможливість здійснення ним господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, що є наслідком втрати прибутку, впливає на сплату податків та призводить до значної втрати бюджетних надходжень. За посиланням заявника, після видалення даних щодо строку дії ліцензії та її наявності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, контролюючий орган ініціював масові фактичні перевірки місць здійснення господарської діяльності ТОВ «Конверс Лінкс» за участі представників Національної поліції та із застосуванням штрафних санкцій в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративній правопорушення, які застосовуються до прийняття відповідного рішення судом. Акцентовано увагу на тому, що без врегулювання вищевказаної ситуації Товариство не зможе вести свою основну господарську діяльність, що призведе до значних матеріальних збитків та нанесенню шкоди не тільки власне ТОВ «Конверс Лінкс», але й контрагентам та суспільним відносинам в цілому. Разом з тим, заявником наголошено, що наразі відбувається посилення графіків планових та стабілізаційних відключень електроенергії, тому потреба в паливі для генераторів суттєво зростає та являється потенційно критичною.
На думку заявника, обрані ним заходи забезпечення позову є співмірними триваючому порушенню його прав та тяжким наслідкам, які останній вимушений нести через неправомірні дії представників податкового органу та Національної поліції.
Зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що ТОВ «Конверс Лінкс» порушує питання забезпечення позову до подання позовної заяви з майбутнім предметом спору щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області про припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №10050314201900023 від 01.07.2019; №10070314201900006 від 01.07.2019; №10130314201900003 від 01.07.2019; №10130314201900011 від 01.07.2019; №10130314201900022 від 01.07.2019; №10130314201900056 від 01.07.2019; №10250314201900025 від 01.07.2019; №10310314201900013 від 01.07.2019 виданих ТОВ «Конверс Лінкс».
Так, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом економічної діяльності ТОВ «Конверс Лінкс» є, зокрема, роздрібна торгівля пальним - 47.30.
З метою здійснення вказаного виду діяльності заявником було отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 10050314201900023 від 01.07.2019; №10070314201900006 від 01.07.2019; №10130314201900003 від 01.07.2019; №10130314201900011 від 01.07.2019; №10130314201900022 від 01.07.2019; №10130314201900056 від 01.07.2019; №10250314201900025 від 01.07.2019; №10310314201900013 від 01.07.2019, проте, як вважає податковий орган, відповідно до норм Закону № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» терміни дії вказаних ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним на момент виникнення спірних правовідночи завершені.
Вирішуючи подану позивачем заяву про забезпечення позову колегія суддів, зазначає, що заявником не доведено та документально не підтверджено наявності обставин, які вказували б на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, доводи позивача про те, що анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі паливом призводить до повної зупинки господарської діяльності товариства, є необґрунтованими, оскільки підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Висновки ж суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності, не підтверджені будь-якими доказами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний підхід щодо застосування положень статей 150, 151 КАС України викладений у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі №420/21952/21, від 06 грудня 2023 року у справі №160/20102/23.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено необхідності вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані апеляційним судом заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв ухвалу про забезпечення позову з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню у повному обсязі з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення.
Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Кобаль М.І.
Повний текст виготовлено: 17 вересня 2025 року.