Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 695/4106/24
номер провадження 2/695/578/25
17 вересня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю: секретаря с/з - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.11.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики №76629788 за умовами якого позичальник отримав позику в сумі 10 000 грн. строком на 30 днів з процентною ставкою 2.5% на день, дата повернення позики - 02.12.2023. В супереч умовам договору відповідач свої зобов'язання не виконав, кошти у строк, який був обумовлений сторонами договору не повернув, а тому має непогашену заборгованість за вказаним договором у розмірі 34 750 грн., яка складається з суми заборгованості за основою сумою боргу - 10 000 грн.; сумою заборгованості за відсотками - 24 750 грн.
Крім вказаного, 15.11.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4383492 за умовами якого позичальник отримав позику в сумі 8 000 грн. строком на 30 днів з процентною ставкою 22.21% за перший день користування позикою та 3.00% з другого дня користування позикою до дати повернення позики. Дата повернення позики 15.12.2023. В супереч умовам договору відповідач свої зобов'язання не виконав, кошти у строк, який був обумовлений сторонами договору не повернув, а тому має непогашену заборгованість за вказаним договором у розмірі 31 400 грн., яка складається з суми заборгованості за основою сумою боргу - 8000 грн.; сумою заборгованості за відсотками - 23 400 грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК " Європейська агенція з повернення боргів" приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників. Відповідно до реєстру боржників №22 та №23 від 11.04.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами. Відповідач був повідомлений про відступлення позивачу права грошової вимоги, однак не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ ФК «ЄАПБ» ні на рахунки попереднього кредитора.
За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення вказаної заборгованості за договорами позики.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник ТОВ "ФК "Європейської агенції з повернення боргів" не з'явився, але в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення на адресу місця реєстрації його проживання, яка встановлена на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України, судових повісток, які повернулися до суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення на відповідному сайті суду.
Суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд та звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлений відповідач не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що на підтвердження своїх доводів позивачем надано суду договір позики №76629788 від 03.11.2023р.
Згідно вказаного договору 03.11.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Agx1J2Dr3V. Відповідно до умов договору сума позики становить 10 000,00 грн. Процентна ставка становить 2.50%. Вказаним договором також визначено, що строк позики становить 30 днів, а датою повернення позики визначено 02.12.2023.
Відповідно до п. 20 вказаного договору, договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 22 договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankiID НБУ.
До вказаного договору позивачем також додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який також підписано шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Agx1J2Dr3V, а також розрахунок заборгованості за договором позики, відповідно до якого, за підрахунком позивача, непогашена заборгованість складає 34 750 грн.
Також позивачем до позовної заяви долучено договір позики №4383492 від 15.11.2023, згідно якого між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора cjOn5KS16r. Відповідно до умов договору сума позики становить 8 000,00 грн. Процентна ставка становить за перший день 22.21%, а з другого дня 3%. Вказаним договором також визначено, що строк позики становить 30 днів, а датою повернення позики визначено 15.12.2023.
Пункти 20 та 22 договору №4383492 від 15.11.2023 є аналогічними договору позики №76629788 від 03.11.2023р. про який вказано вище.
До вказаного договору позивачем також додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який також підписано шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора cjOn5KS16r, а також розрахунок заборгованості за договором позики, відповідно до якого, за підрахунком позивача, непогашена заборгованість складає 31 400 грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників. Згідно умов договору фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Актом прийому-передачі реєстру боржників №22 від 11.04.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №22 від 11.04.2024 в кількості 7145.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №22 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набула права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 34 750 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 24 750,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Крім вказаного, до позовної заяви позивачем додано акт прийому-передачі реєстру боржників №23 від 11.04.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №23 від 11.04.2024 в кількості 6984.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №23 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набула права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 31 400 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 31 400,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Надаючи правову оцінку вказаним доказам суд зазначає наступне.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
З урахуванням вищезазначеного, позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу.
Матеріали справи містять копії договорів про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису.
Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів (договорів, листування тощо), які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) був призначений для ідентифікації відповідача та належить саме йому.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.
У доданих до позовної заяви договорах вказано, що останні підписані електронним цифровим підписом позичальника, а саме одноразовим ідентифікатором Agx1J2Dr3V та cjOn5KS16r. Однак, жодних підтверджень, що вказані ідентифікатори були використані саме відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Відтак суд констатує, що матеріали справи не містять жодного доказу, який прямо чи опосередковано свідчить, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором був призначений для ідентифікації відповідача та належить саме йому.
Згідно положень ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд враховує, що за приписами ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення про договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Одночасно ст. 1046 ЦК України передбачає, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відтак тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача. Концепція “негативного доказу» не відповідає принципу змагальності (ст. 12 ЦПК України).
Тобто, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» повинно було довести як укладення договорів кредиту, так і зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, тобто, факт дотримання умов договору кредитором, що в подальшому могло призвести до виникнення заборгованості за кредитним договором.
Однак позивачем не надано доказів на підтвердження дійсного перерахунку кредитних коштів первісним кредитором на банківський рахунок відповідача (реквізити банківської платіжної картки зазначені у договорах кредиту) та позивачем не доведено фактичного користування відповідачем кредитними коштами.
Позивач з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не звертався.
Оскільки позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, саме він несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).
Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
При цьому у позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які він не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов'язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Зважаючи на вимоги цивільного процесуального законодавства, зокрема засади змагальності та диспозитивності, суд не вправі за власною ініціативою витребувати у позивача докази. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, від 3 серпня 2022 року у справі №156/268/21.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту та первинних документів, перевірити розмір заборгованості не є можливим.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеними кредитними договорами позивачем суду не надано.
Враховуючи викладене вище, правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами факт надання відповідачу коштів кредиту за договором позики.
Критично суд оцінює докази позивача, які підтверджують право набуття останнім права вимоги до відповідача.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У статті 1082 ЦК України зазначені умови виконання боржником грошової вимоги факторові:
1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
2. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Тому за змістом вказаних норм ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ч. 2 ст. 1078, ч.ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України фактор у даному випадку на підтвердження дійсного отримання права вимоги крім самого договору факторингу має надати до суду докази, що на день звернення до суду у кредитора вже було право вимоги до боржника, що боржнику було направлено письмове повідомлення з відповідною грошовою вимогою про сплату заборгованості факторові разом з доказами на підтвердження відступлення цієї грошової вимоги, а отже і наявності цієї вимоги.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі N 905/306/17 зробив правовий висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі N 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі N 911/3185/20).
Матеріали даної справи містять копію договору факторингу від 14.06.2021, додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 28.07.2021, додаткову угоду № 22 до договору факторингу, а також акти прийому-передачі реєстру боржників №22 від 11.04.2024 та № 23 від 11.04.2024.
Інші докази в матеріалах справи відсутні.
Надані позивачем витяги з Реєстру боржників до договорів факторингу за змістом вказаних норм ст.ст. 1077, 1078, 1082 ЦК України не є достатніми доказами, оскільки не містять підпису сторін фактору та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника саме за договорами, які вказані у вказаних витягах.
Безпосередньо реєстрів боржників до договорів факторингу, з якого вбачалося би право вимоги за кредитними договорами, позивачем надано не було.
Суд враховує, що витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу не підписано та не завірено печатками другої сторони. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його керівником, що не є ідентичним копії оригінального документа та виготовлення таких залежить повністю від волі позивача.
За вказаних вище обставин суд констатує, що матеріали даної справи не містять належних доказів укладення між відповідачем та первісним кредитором вказаних у позовній заяві кредитних договорів, у підтвердження заявлених вимог позивач не подав суду будь яких документів про перерахування коштів на користь відповідача за такими договорами, як і не надав доказів про рух коштів на рахунку відповідача, що унеможливлює перевірити наявність чи відсутність загальної заборгованості по тілу кредиту, а також не довів належними доказами отримання права вимоги за вказаними кредитними договорами.
Таким чином у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його недоведеністю.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.В. Середа