Справа № 695/4091/25
номер провадження 2-а/695/77/25
17 вересня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії інспектора РСПП ВПР Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції Гусака Артура Івановича,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 із скаргою на дії інспектора РСПП ВПР Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції Гусака Артура Івановича, у якій просить:
- визнати дії інспектора РСПП ВПР Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції Гусака Артура Івановича незаконними;
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ №725411 від 11.05.2025 винесену за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183 КУпАП;
- зупинити виконавче провадження №78492492 до завершення розгляду справи по суті.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема , спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч. 1 статті 159 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 159 КАС України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з частиною 1 статті 168 КАС України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Отже, з системного аналізу наведених вище норм, вбачається, що звернення особи до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів, повинне бути висловлено у процесуальних спосіб, шляхом подання саме позовної заяви, а не скарги, як у даному випадку.
За правилами адміністративного судочинства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статей 160, 161 КАС України.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 160 КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 161 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною 4 статті 161 Кас України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, скарга ОСОБА_1 не відповідає наведеним вище вимогам КАС України.
Відтак, ОСОБА_1 належить надати до суду саме позовну заяву яка відповідатиме вимогам статей 160, 161 КАС України.
Крім того, ОСОБА_1 до скарги не надано документ про сплату судового збору.
Частиною 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), з подальшими змінами та доповненнями.
Згідно зі ст. 2 Закону № 3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до п. 5 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові від 13 грудня 2016 року, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Таким чином, ОСОБА_1 належить сплатити судовий збір при поданні позову до суду у сумі 605 грн 60 коп. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
При цьому, доказів того, що ОСОБА_1 належить до переліку осіб, які користуються пільгами по сплаті судового збору не додано.
Крім того, як вже було зазначено вище, згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями п.7 ч.1 ст.4 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, суд зазначає, що умовою надання судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов'язки, права чи інтереси.
Предметом розгляду у даній справі є постанова інспектора поліції по справі про вчинення адміністративного правопорушення, що посягає на громадський порядок та громадську безпеку, передбачене ч. 1 ст. 183 КУпАП.
За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, зокрема ч. 1 ст. 183 КУпАП покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема головні управління Національної поліції в областях, а також Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Тобто належним відповідачем у даній справі є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року №724/716/16-а.
Відтак, враховуючи, що зі змісту поданої скарги вбачається, що оскаржувана постанова винесена інспектором РСПП ВПР Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції Гусаком Артуром Івановичем, вбачається, що належним відповідачем у даній справі є саме Головне управління Національної поліції в Черкаській області, оскільки питання порушені у скарзі безпосередньо стосуються вказаного суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачено, що за наслідками розгляду таких справ місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, ОСОБА_1 варто уточнити позовні вимоги у частині визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови.
Згідно з частиною 1 статті 286 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Тобто, статтею 286 КАС України, встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, предметом даної скарги є правомірність винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ №725411 від 11.05.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183 КУпАП інспектором РСПП ВПР Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Гусаком Артуром Івановичем про притягнення до адміністративної відповідальності.
З даною скаргою ОСОБА_1 звернулась до суду 12.09.2025.
Таким чином, ОСОБА_1 пропущений десятиденний строк звернення до суду встановлений ст. 286 КАС України.
Заяв про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обгрунтуванням поважності його пропуску ОСОБА_1 до скарги не надано.
Відповідно до ч.1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, як вбачається із ст. 286 КАС України, десятиденний строк для звернення до суду із позовом розпочинає перебіг із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для встановлення обставин щодо подачі позовної заяви в межах строків встановлених КАС України, суду необхідно встановити дату коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення власних прав, свобод чи інтересів оскаржуваним рішенням.
Крім того, у порушення вимог частини 4 статті 161 КАС України, ОСОБА_1 не надала суду наявні в неї докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, зокрема і оскаржувану постанову.
До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування (ч. 7 ст. 161 КАС України).
Отже, ОСОБА_1 належить подати до суду завірені належним чином письмові докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, в обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до частини першої статті 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Однак, ОСОБА_1 при зверненні з даною скаргою до суду не надано другого її примірника для відповідача, а також доданих до неї документів.
Звертаючись до суду з вимогою про зупинення виконавчого провадження №78492492 до завершення розгляду справи по суті, ОСОБА_1 фактично просить суд вжити заходи забезпечення позову.
Підстави забезпечення позову, види забезпечення позову, зміст і форма заяви про забезпечення позову, порядок подання заяви про забезпечення позову, порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначені положеннями ст. 150-154 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, вжиття заходів забезпечення позову відбувається за заявою учасника справи або з власної ініціативи суду.
Таким чином, для зупинення виконавчого провадження №78492492 до завершення розгляду справи по суті ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду з відповідною заявою про вжиття заходів про забезпечення позову, яка відповідатиме вимогам ст. 152 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160 і 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вище, суддя дійшов до висновку про необхідність надання ОСОБА_1 строку для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись ст. 5, 8, 133, 159, 160, 161, 168, 169, 241, 286, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Скаргу ОСОБА_1 на дії інспектора РСПП ВПР Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції Гусака Артура Івановича - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення вказаних недоліків тривалістю десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, скарга буде повернута ОСОБА_1 .
Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська