Справа № 693/641/25
Провадження № 3/693/250/25
17.09.2025 м. Жашків
Суддя Жашківського районного суду Черкаської області Защитинська Т.І., розглянувши матеріали, що надійшли для розгляду від Батальйону №2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , інваліда ІІІ групи, учасника бойових дій, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,-
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 306008 від 20.04.2025, 20 квітня 2025 року об 03:41 год. на 145 км а/д М-05 Київ-Одеса, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення мови), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та від проведення такого огляду в медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що є колишнім військовослужбовцем, інвалідом ІІІ групи, отримував контузії, напередодні 20 квітня 2025 року загинув його побратим і він їздив на похорон у м. Дрогобич, дві доби не спав та за кермом провів понад 17 год., в ніч на 20.04.2025повертався до дому в м. Жашків, почувався дуже втомленим, хотів спати, своє спілкування із працівниками поліції не пам'ятає, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, алкоголь не вживав, свій стан пояснює втомою та сильним бажанням спати, у вчиненому щиро розкаюється, на цей час проходить співбесіду в 3-му армійському корпусі ЗСУ (96 батальйон підтримки) на посаду водія евакуаційної машини, вважає, що, попри інвалідність, він має досвід участі у бойових дій і хоче використати свої знання та вміння для захисту Батьківщини.
Допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 показали, що вони є поліцейськими Батальйону №2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, близько 4 год., 20.04.2025 виявили водія ОСОБА_1 , який на автодорозі М-05 Київ-Одеса, керуючи транспортним засобом «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив розворот у недозволеному місці, на місці зупинки транспортного засобу поведінка водія ОСОБА_1 не відповідала обставинам, він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у найближчому медичному закладі, пояснював, що їде з похорону побратима, втомився, під кінець оформлення адміністративних матеріалів заснув. Автомобіль ОСОБА_1 на штрафмайданчик не вилучався, маячних ідей водій не висловлював.
До суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 адвоката Кочина С.С. про застосування щодо ОСОБА_1 за аналогією положень ст. 69 КК України та призначення йому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.
Так, для досягнення мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП, з урахуванням особи правопорушника та характеру правопорушення, достатньо призначити штраф без позбавлення права керування, застосувавши положення ст.69 КК України за аналогією закону. Враховуючи, що: ОСОБА_1 - захисник України, інвалід війни, доброволець, який щиро розкаюється, порушення правил дорожнього руху не спричинило негативних наслідків, призначення покарання у повному обсязі матиме непропорційно суворі наслідки, у тому числі унеможливить його участь як добровольця у захисті Батьківщини шляхом вступу до лав ЗСУ на посаду водій-санітар у зв'язку з його обмеженою придатністю до служби у Збройних силах.
Суддя, заслухавши особу, яка притягується до відповідальні, ознайомившись з матеріалами справи, встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, письмовими доказами: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 306008 від 20.04.2025, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Дані, що містяться у зазначених джерелах доказів, повністю відповідають фактичним обставинам справи та вказують на винуватість ОСОБА_1 у порушенні вищезазначених вимог ПДР України.
З огляду на вищевикладене, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.
При цьому, згідно із п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України№ 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Як вбачається із довідки т.в.о. начальника відділення адміністративної практики Батальйону №2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Анни Садової, громадянин ОСОБА_1 , отримував посвідчення водія на права керування транспортними засобами. В той же час, не вказано якої саме категорії посвідчення водія він отримав.
Відповідно до п.1.10.Правил дорожнього руху водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Таким чином, особа, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, керуючи транспортним засобом, але не маючи посвідчення водія відповідної категорії, не є водієм у розумінні ПДР та ч.1ст.130 КУпАП.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія категорії «В», останній є водієм транспортного засобу та підлягає відповідальності за вчинене ним правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що наявні усі підстави для притягнення водія ОСОБА_1 до відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставинами, що пом'якшують правопорушення є щире каяття.
Обставини, що обтяжують правопорушення судом не встановлено.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При прийнятті рішення суддя враховує указані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні обставини.
Також, встановлено, що раніше протягом року до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не притягався.
При цьому, суддя бере до уваги, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам.
Статтею 27 КУпАП передбачено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Аналіз вказаних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Однак, при розгляді справ про адміністративні правопорушення відсутній визначений Законом механізм, який би дозволяв накладати стягнення за вчинені адміністративні правопорушення нижче визначеної санкцією відповідної статті Кодексу або замінювати стягнення на інше, а тому, при розгляді даної справи слід застосувати аналогію права.
Так, згідно із ст.69 КК України за фактично аналогічних умов, а саме за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 ст. 69 КК України).
Тобто, законодавець надав суду можливість призначати менше покарання навіть за вчинений злочин за наявності окремих обставин, а за вчинення адміністративного правопорушення такого механізму не перебачив.
Суд звертає увагу, що за відсутності норми, яка дозволяла б призначати стягнення менше ніж передбачено санкцією відповідної статті або замінити його на інше, неможливо у повній мірі реалізувати положення ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Згідно із приписами статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Так, згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Чинна редакція ч. 1 ст.130 КУпАП встановлює безальтернативний штраф у розмірі 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.
У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м'якого покарання Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану ОСОБА_1 , наявних обставин, необхідним і достатнім буде накладення більш м'якого адміністративного стягнення, ніж передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, суддя враховує ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, тяжкий збіг обставин напередодні вчинення правопорушення - похорон побратима, наявність у нього ІІІ групи інвалідності, пов'язаної із захистом Батьківщини, бажання повернутись до лав ЗСУ та продовжити службу на посаді водія евакуаційної машини.
Отже, в даному випадку суддя вважає за необхідне застосувати стягнення з урахуванням аналогії закону та застосувати положення ст. 69 КК України для призначення покарання, що є меншим ніж передбачено санкцією закону про адміністративну відповідальність.
Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, ступінь вини, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, матеріали справи, та те, що тяжких наслідків не настало, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп., що, на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання, а також, запобіганню вчинення нових правопорушень.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути із ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Підстав для розстрочки сплати штрафу суддею не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 2ст.4Закону України «Про судовий збір», ст.ст.,23,33,36 ст.ст.23,33,ч.1ст.130 ст.ст. 298, 299, 301, 303, 304, 307 КУпАП, ст. 69 КК України, суддя -
ОСОБА_1 визнати винувати у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , інваліда ІІІ групи, учасника бойових дій, на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету (ККДБ): 22030106).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що за приписами статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т. І. Защитинська