Справа №567/315/24
Провадження №2/567/22/25
09 вересня 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", ТОВ "Авентус Україна", ТОВ "Інвеструм Груп" про розірвання договору позики і додаткової угоди до нього, кредитних договорів, визнання недійсними договорів факторингу і додаткових угод, -
ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 40 283,80 грн., в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість : за договором позики №78728992 від 15.02.2023 року в розмірі 22 000 грн., за кредитним договором №6350717 від 09.02.2023 року - в розмірі 5 023,80 грн. та за кредитним договором №39501-01/2023 від 30.01.2023 року - в розмірі 13 260 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору позики № 78728992 від 15.02.2023 року, укладеного в електронній формі з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", відповідач отримав позику в розмір 5 500 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. В подальшому відповідно до укладеного між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та реєстру боржників № 9 від 23.08.2023 року до вищевказаного договору факторингу, ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 22 000 грн., з яких : 5 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 500 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою.
Також, відповідно до кредитного договору № 6350717 від 09.02.2023 року, укладеного в електронній формі з ТОВ "Авентус Україна", відповідач отримав кредит в розмірі 1 800 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. В подальшому відповідно до укладеного між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" договору факторингу №24112023 від 24.11.2023 року та реєстру боржників від 24.11.2023 року до вищевказаного договору факторингу, ТОВ "Авентус Україна" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 5 023,80 грн., з яких : 1 800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 223,8 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до кредитного договору № 39501-01/2023 від 30.01.2023 року, укладеного в електронній формі з ТОВ "ФК "ІНВЕСТРУМ", відповідач отримав кредит в розмір 3 400 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. В подальшому, 30.08.2023 року між ТОВ "Інвеструм Груп" (попередня назва - ТОВ "ФК "Інвеструм") та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 року, відповідно до якого ТОВ "ФК "Інвеструм" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 13 260 грн., з яких : 3 400 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 860 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Первісні кредитори зобов'язувалися повідомити відповідача про відступлення на користь позивача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права грошової вимоги за вищевказаними договорами, однак, не зважаючи на це та умови кредитних договорів, відповідач не виконав зобов'язання з повернення позики/кредиту та відсотків за їх користування ні на користь позивача, ні на користь первісних кредиторів.
Зазначає, що первісні кредитори зобов'язання за вищевказаними договорами виконали у повному обсязі та надали відповідачу кредитні/позичкові кошти у розмірах, передбачених умовами договорів.
У порушення умов укладених договорів відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 40 283,80 грн.
Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ні на користь первинних кредиторів, що й спонукало звернутися до суду з вищевказаним позовом.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 11.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
12.04.2024 року представник відповідача - адвокат Нікітюк П.М. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.
Одночасно з відзивом на позовну заяву представник відповідача подав зустрічний позов до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", ТОВ "Авентус Україна", ТОВ "Інвеструм Груп", в якому просить розірвати договір позики і додаткову угоду до нього, розірвати два кредитних договори, укладені з відповідачем ОСОБА_1 , крім того просить визнати недійсними три договори факторингу, укладені між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (фактор) та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (клієнт), ТОВ "Авентус Україна" (клієнт), ТОВ "Інвеструм Груп" (клієнт).
В обґрунтування зустрічного позову представник ОСОБА_1 - адвокат Нікітюк П.М. зазначає, що відповідачі за зустрічним позовом не виконали своїх зобов'язань за умовами кредитних договорів та договором позики та не надали для ОСОБА_1 передбачену зазначеними договорами позику в розмірі, визначеному їх умовами, у зв'язку з чим він не отримував зазначених коштів та не користувався ними. Вказує, що відповідачами за зустрічним позовом не було надано для ОСОБА_1 обумовлених у вищевказаних договорах коштів, відтак в останнього відсутнє зобов'язання з їх повернення як первісним кредиторам, так і для ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за договорами факторингу. Вказує, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів, якими б підтверджувалося, що за договорами факторингу, наданим ним до суду, було справді передано право грошової вимоги за відповідними кредитними договорами. В заперечення обставин, викладених у позовній заяві, зокрема, зазначив, що позивач не довів укладення договорів позики та кредитних договорів між ним та первісними кредиторами на умовах, що вказані в наданих копіях договорів, не довів перерахування йому тіла кредиту за вказаними договорами та розміру фактично наданих у кредит коштів та розміру відсотків, не підтвердив перерахування коштів первісним кредиторам.
За вказаних обставин ОСОБА_1 просить :
- розірвати договір позики № 78728992 від 15.02.2023 року і додаткову угоду до нього від 15.02.2023 року, укладені між ОСОБА_1 і ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів";
- визнати недійсним договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021року (із додатковими угодами до цього договору № 2 від 28.07.2021 року і № 10 від 23.08.2023 року) в частині грошової вимоги до ОСОБА_1 , укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" і ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів";
- розірвати договір про надання споживчого кредиту №6350717 від 09.02.2023 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Авентус Україна";
- визнати недійсним договір факторингу № 24112023 від 24.11.2023 року в частині грошової вимоги до ОСОБА_1 , укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" і ТОВ "Авентус Україна";
- розірвати договір про надання фінансового кредиту №39501-01/2023 від 30.01.2023 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм";
- визнати недійсним договір факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 року в частині грошової вимоги до ОСОБА_1 , укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" і ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм Груп".
Ухвалою суду від 07.05.2024 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
22.04.2024 року позивач за первісним позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у поданих до суду додаткових поясненнях заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи зокрема на те, що відповідно до кредитних договорів грошові кошти були надані відповідачу в безготівковій формі за реквізитами платіжної банківської картки, вказаної останнім при реєстрації в особистому кабінеті на сайті первісних кредиторів. Також зазначає, що перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеними кредитними договорами було здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими коштами, та перекази кредитних коштів здійснюються виключно у безготівковій формі. Зазначив, що кредитні договори, укладені між сторонами в електронній формі мають силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови договору. Відповідач та первісні кредитори узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення таких договорів та на тих умовах, які в них вказані, в тому числі щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що відповідно до умов кожного з укладених кредитних договорів грошові кошти надано первісними кредиторами відповідачу як позичальнику в безготівковій формі на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем при укладені таких договорів, при цьому ідентифікацію позичальника було здійснено через банк-емітента, який видав відповідачу відповідну банківську картку. Разом з тим відповідач не надав будь-яких доказів, які б спростовували факт зарахування кредитних коштів на його картковий рахунок, вказаний в укладених ним договорах, як і не надав доказів, що такі карткові рахунки йому не належать. Позивач в обґрунтування розміру заборгованості за кредитними договорами надав суду детальні розрахунки заборгованості та докази, які підтверджують перерахування кредитних коштів для відповідача за укладеними з ним договорами, які було отримано від первісних кредиторів. Зазначає, що договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, та договори факторингу, укладені між позивачем і первісними кредиторами, є дійсними та у встановленому порядку не оспорювались.
21.05.2024 року відповідачем за зустрічним позовом ТОВ "Авентус Україна" подано відзив на зустрічну позовну заяву,в якому товариство заявлений до нього зустрічний позов не визнає, посилаючись на те, що переказ кредитних коштів ОСОБА_1 було здійснено 09.02.2023 року шляхом перерахування на банківську картку, реквізити якої були вказані ним особисто в заявці на отримання кредиту та просить у зустрічних позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
22.05.2024 року відповідачем за зустрічним позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" подано відзив на зустрічну позовну заяву,в якому товариство заявлений до нього зустрічний позов не визнає, вказуючи, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не є належним відповідачем за зустрічним позовом та просить у зустрічних позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
31.05.2024 року представник відповідача за первісним позовом - адвокат Нікітюк П.М. подав на адресу суду відповідь на відзив ТОВ "Авентус Україна" з викладом своїх заперечень проти відзиву.
03.06.2024 року відповідачем за зустрічним позовом ТОВ "Авентус Україна" подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 27.06.2024 року витребувано в АТ "Універсал Банк" :
- відомості щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткових рахунків, відкритих в АТ "Універсал Банк" станом на 30.01.2023 р.;
- відомості про отримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 ;
- виписку по рахунку за номером платіжної картки, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 , у разі належності її ОСОБА_1 , за період з 30.01.2023 р. по даний час;
- відомості про надходження з 30.01.2023 р. по 15.02.2023 р. на платіжну картку, якачастково містить наступні реквізити НОМЕР_2 , у разі належності її ОСОБА_1 , грошових коштів в сумі 3 400 грн. та 1 800 грн.
Витребувано в АТ КБ "Приватбанк" :
- відомості щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткових рахунків, відкритих в АТ КБ "Приватбанк" станом на 15.02.2023 року;
- відомості про отримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_3 ;
- виписку по рахунку за номером платіжної картки, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_3 , у разі належності її ОСОБА_1 , за період з 15.02.2023 р. по даний час;
- відомості про надходження 15.02.2023 р. на платіжну картку, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_3 , у разі належності її ОСОБА_1 , грошових коштів в сумі 3 050 чи 5 500 грн.
Ухвалою суду від 22.08.2024 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі.
12.09.2024 року відповідачем за зустрічним позовом ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" подано відзив на зустрічну позовну заяву,в якому товариство заявлений до нього зустрічний позов не визнає, посилаючись на те, що переказ кредитних коштів ОСОБА_1 було здійснено належним чином та просить у зустрічних позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
23.09.2024 року представник відповідача за первісним позовом - адвокат Нікітюк П.М. подав на адресу суду відповідь на відзив ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" з викладом своїх заперечень проти відзиву.
Інших процесуальних дій не вчинялося.
Представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.
Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. В поданій на адресу суду заяві представник відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом просить здійснювати розгляд справи у його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .
Представники відповідачів за зустрічним позовом ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", ТОВ "Авентус Україна", ТОВ "Інвеструм Груп" в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.02.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6350717 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 800 грн. шляхом безготівкового переказу на банківський картковий рахунок, строком на 360 календарних днів - з 09.02.2023 року по 10.02.2023 року, та зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі : 1) 1,99 % на день (стандартна процентна ставка); 2) 1,89 % на день (знижена процентна ставка, яказастосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 11.03.2023 р. або протягом трьох календарних днів, які слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою) (пункти 1.5.1-1.5.2 кредитного договору).
Відповідно до п.9.8 кредитного договору, підписуючи цей договір, споживач підтвердив, зокрема, що:
- перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України "Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та розміщена на Веб-сайті;
- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ "Авентус Україна", (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (т.1 а.с.26-30).
Враховуючи п.1.1 договору про надання споживчого кредиту №6350717 від 09.02.2023 року, з його укладенням сторони домовились, що до правочину застосовуються положення Закону України "Про електронну комерцію", а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Окрім того, судом встановлено, що 30.01.2023 року між ТОВ "ФК "Інвеструм" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №39501-01/2023 в електронній формі, згідно якого відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський картковий рахунок надано кредит у розмірі 3 400 грн., строком на 25 календарних днів - з 30.01.2023 року по 23.02.2023 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі : 1) 1 % на добу, яка застосовується в межах строку кредитування, 2) 2,5 % на добу, з першого дня користування кредитними коштами, яка застосовується у разі, якщо клієнт не сплатив кредит у строк, передбачений п.1.2 цього договору (п.1.3, 2.3 кредитного договору).
Відповідно до п.1.7 договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки вказаної клієнтом (рахунок позичальника № НОМЕР_2 ) (т.1 а.с.43, 46).
Згідно п.1.11-1.18 договору укладення договору відбувається згідно Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідач прийняв умови договору про надання фінансового кредиту та підписав зазначений кредитний договір електронним підписом (т.1 а.с.43-46).
Одночасно з підписанням кредитного договору відповідач підписав електронним підписом графік платежів та паспорт споживчого кредиту (т.1 а.с.47-49).
Тобто, підписавши договір, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.
Отже, поданими позивачем доказами підтверджуються волевиявлення позичальника на отримання від первісних кредиторів грошових коштів.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19.
Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.
Згідно ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачкою не надано.
Враховуючи, що згідно вищевказаних положень кредитних договорів, з їх укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню первісним кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаних правочинів з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Інвеструм".
Доводи зустрічного позову про те, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами суми заборгованості за кредитними договорами в зв'язку з неотриманням ОСОБА_1 кредитних коштів спростовуються матеріалами справи.
За умовами кредитних договорів № 6350717, № 39501-01/2023 позичальник погодився із тим, щоб кредитні грошові кошти були перераховані на його банківський рахунок із використанням реквізитів платіжного засобу у безготівковій формі. У розділі договорів "Юридичні адреси та реквізити сторін" містяться реквізити (номер) електронного платіжного засобу, які були вказані ним (позичальником) власноручно у відповідному полі особистого кабінету на сайті первісного кредитора (позикодавця).
Відповідно до положень кредитних договорів № 6350717, № 39501-01/2023 позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ. BankID Національного банку України - це спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних в банку, де вони обслуговуються. При користуванні електронними послугами, портал формує електронний запит до банку, де особа є клієнтом, для отримання її персональних даних (ПІБ, паспорт, РНОКПП, адреса, електронна пошта та інші дані - залежно від порядку надання конкретної електронної послуги). На підставі отриманих даних проводиться електронна автентифікацію особи. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг.
Так, згідно п.2.1 кредитного договору № 6350717 вказано номер особистого електронного платіжного засобу позичальника ОСОБА_1 , який частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 (т.1 а.с.27).
З доводів позивача та досліджених судом доказів встановлено, що ТОВ "Авентус Україна" (первісний кредитор) виконало свої зобов'язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, вказаному у кредитному договорі, шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача.
Вказані обставини підтверджуються довідкою ТОВ "Пейтек Україна" від 17.05.2024 року, з якої вбачається, що первісний кредитор ТОВ "Авентус Україна" ініціювало переказ кредитних коштів в розмірі 1 800 грн. на користь відповідача ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 (т.1 а.с.140-141, 201).
Згідно повідомлення АТ "УніверсалБанк" від 06.08.2024 р. встановлено, що платіжну картку № НОМЕР_4 емітовано на ім'я ОСОБА_1 та 09.02.2023 року на вказаний картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 1800 грн., що також підтверджується випискою по вказаній банківській картці (т.2 а.с.84-115).
Також згідно кредитного договору №39501-01/2023 в реквізитах позичальника ОСОБА_1 вказано номер особистого електронного платіжного засобу, який також частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 (т.1 а.с.46).
З доводів позивача та досліджених судом доказів встановлено, що ТОВ "ФК "Інвеструм" (первісний кредитор) виконало свої зобов'язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, вказаному у кредитному договорі, шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача.
Вказані обставини підтверджуються повідомленням АТ "УніверсалБанк" від 06.08.2024 р. згідно якого вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_4 емітовано на ім'я ОСОБА_1 та 30.01.2023 року на вказаний картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 3 400 грн., що також підтверджується випискою по вказаній банківській картці (т.2 а.с.84-115) .
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування того, що вказаний у договорах картковий рахунок йому не належить.
З огляду на вищенаведене, доводи відповідача за первісним позовом без надання належних та допустимих доказів не спростовують факту отримання ним коштів від первісних кредиторів, та, відповідно, утворення заборгованості за кредитними договорами.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.
Крім того, суд враховує, що первісні кредитори не є банківською установою, та відповідно не здійснюють відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не мають обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно Закону "Про банки та банківську діяльність", в т.ч. Інструкції, затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за № 481.
Первісні кредитори надають послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.
Таким чином, доводи зустрічного позову не спростовують встановлені судом обставини щодо отримання ОСОБА_1 грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами, який взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка не була сплачена ні первісним кредиторам, ні їх правонаступнику ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", яке після укладення договорів факторингу додаткових нарахувань за кредитними договорами не здійснювало.
Відповідачем за первісним позовом та його представником не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними договорами чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступника, а тому такий розрахунок прийнятий судом, як доказ розміру наявної заборгованості перед позивачем в частині заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.
При цьому враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що відповідач ОСОБА_1 мав доступ до свого рахунку, а відтак мав можливість надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження (не надходження) коштів від первісних кредиторів на виконання укладених договорів, їх розміру, або ж підтвердження виконання своїх зобов'язань за даними договорами та погашення заборгованості.
Таким чином, первісні кредитори виконали свої зобов'язання за кредитними договорами та надали відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 кредитні кошти, згідно умов укладених договорів, за умовами яких останній зобов'язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договорами строк, однак, свої зобов'язання за кредитними договорами не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаними договорами.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З досліджених доказів судом встановлено, що 24.11.2023 року між позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "Авентус Україна" укладено договір факторингу № 24112023 від 24.11.2023 року, згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6350717 в розмірі 5 023,80 грн., в тому числі: 1 800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 223,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується договором факторингу № 24112023 від 24.11.2023 року, актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 24.11.2023 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 24.11.2023 року (т.1 а.с.32-36).
При цьому суд враховує, що згідно умов вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору факторингу) (т.1 а.с.32 на звороті).
Окрім того, 30.08.2023 року між позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "Інвеструм Груп" укладено договір факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 року, згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 39501-01/2023 в розмірі 13 260 грн., в тому числі: 3 400 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 860 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується договором факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 року, актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 30.08.2023 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 30.08.2023 року (т.1 а.с.50-54).
При цьому суд враховує, що згідно умов вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. (п.1.1 договору факторингу) (т.1 а.с.50 на звороті).
Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наявні в матеріалах справи договори факторингу із витягами з реєстрів прав вимог підтверджують належне набуття позивачем прав вимоги за укладеними з відповідачем кредитними договорами і сумнівів щодо цього не викликають.
Суд зауважує, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Враховуючи наведено суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів обставини, на які він посилається обґрунтовуючи заявлені вимоги про неотримання кредитних коштів, відтак правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині розірвання кредитних договорів №6350717, № 39501-01/2023 та визнання недійсними договорів факторингу в частині грошової вимоги за цими договорами відсутні.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.
З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладених кредитних договорів взяв на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов'язок ним був порушений, що підтверджується розрахунками заборгованості за вищевказаними договорами, а відтак у позивача як нового кредитора виникло право вимагати повернення кредиту.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №6350717 від 09.02.2023 року заборгованість відповідача за первісним позовом за основною сумою боргу становить 1 800 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №39501-01/2023 від 30.01.2023 року заборгованість відповідача за первісним позовом за основною сумою боргу становить 3 400 грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом було порушено обов'язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачем не спростована, а відтак у позивача за первісним позовом виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у вищевказаному розмірі.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовомвідсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Позивач за первісним позовом, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними/позичковими коштами.
Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у розмірі визначеному договором, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.
Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору № 6350717 від 09.02.2023 року сторони договору дійшли спільної згоди та встановили стандартну процентну ставку - 1,99 % в день, яка застосовується в межах строку надання кредиту згідно п.1.4 цього договору.
Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачем, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №6350717 становить 3 223,80 грн. (1800 грн. х 1,99 % х 90 днів (період з 09.02.2023 р. по 10.05.2023 р. за який первісний кредитор здійснював нарахування відсотків) = 3 223,80 грн.) та на даний час не сплачений, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.
Також судом встановлено, що при укладенні кредитного договору №39501-01/2023 від 30.01.2023 року сторони договору дійшли спільної згоди та встановили денну процентну ставку - 2,5 %, яка застосовується в межах строку надання кредиту, який згідно п.1.2 договору визначений сторонами тривалістю 25 днів, у разі якщо позичальник не сплатив кредит у строк передбачений п.1.2 цього договору.
Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору, виходячи з встановлених судом умов кредитування, суд дійшов висновку, що сума заборгованості по відсоткам, яка підлягає стягненню з відповідача згідно кредитного договору №39501-01/2023, в межах визначеного договором строку кредитування - 25 днів, складає 2 125 грн. (3 400 грн. х 2,5 % х 25 днів = 2 125 грн.).
При цьому суд враховує, що позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів щодо підстав нарахування відсотків поза межами строку кредитування, подальшої пролонгації строку кредитування відповідно до умов кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, та в матеріалах справи такі докази, подані в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, відсутні.
Отже, кредитором здійснювалось нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, передбаченого кредитним договором.
Одночасно з наведеним суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/145114/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 1410/4518/16.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Такий правовий висновок підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023р. у справі № 910/4518/16.
Позивачем за первісним позовом вимог в порядку ч.2 ст.625 ЦК України не заявлялось.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та умов кредитування суд приходить до висновку, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за кредитним договором №39501-01/2023 в розмірі 2 125 грн., відтак первісний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором № 39501-01/2023 суду не надав.
При цьому суд враховує, що відповідачем за первісним позовомне спростовано розмір заборгованості за кредитними договорами, наявність якої підтверджується розрахунками, наданими позивачем, та не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості. Також відповідач, у разі неможливості самостійно надати розрахунок заборгованості, міг заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте також цього не зробив.
При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісних кредиторів до позивача на підставі договорів факторингу.
З врахуванням наведеного, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом за кредитним договором № 6350717 від 09.02.2023 р. становить 5 023,80 грн., з яких : 1 800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 223,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, та за кредитним договором № 39501-01/2023 від 30.01.2023 р. - становить 5 525 грн., з яких : 3 400 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 125 грн. - сума заборгованості за відсотками.
При вирішенні первісного позову в частині позовних вимог до ОСОБА_1 за договором позики №78728992 від 15.02.2023 року та вимог зустрічного позову за цим договором, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 15.02.2023 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №78728992 в електронній формі, згідно якого суму позики для відповідача визначено у розмірі 3 050 грн., яка підлягає перерахуванню в безготівковій формі шляхом переказу на банківський картковий рахунок, зі строком кредитування - 30 календарних днів (з 15.02.2023 року по 17.03.2023 року), та зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі : 1) 2,5 % на день (знижена процентна ставка, яка застосовується у відповідності до умов Програми лояльності); 2) 2,5 % на день (базова процентна ставка); 3) 2,7 % на день (процентна ставка за понадстрокове користування позикою, яка не застосовується в період карантину) (пункти 2.1-2.3 договору позики) (а.с.9-10).
Згідно пунктів 21, 22 договору позики, зазначений договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію".
Згідно п. 1 договору позики № 78728992 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.
Відповідно до додаткової угоди №78728992 від 15.02.2023 року сторони дійшли згоди про збільшення суми наданої позичальнику позики на 2 450 грн. Загальний розмір наданої позики становить 5 500 грн. (т.1 а.с.9-12).
Відповідно до змісту ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням ст.ст.526, 527, 530 ЦК України банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Як на підтвердження виконання умов договору представник позивача за первісним позовом зазначає, що первісним кредитором ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 500 грн.
Зазначені обставини на думку позивача підтверджуються довідкою ТОВ "ФК Фінекспрес" від 03.07.2024 р. згідно якої ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (первісний кредитор) ініціювало переказ кредитних коштів в розмірі 3 050 грн. та 2 450 грн. на користь відповідача ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_3 (т.2 а.с.181).
Водночас договору про переказ коштів (про обслуговування і здійснення платежів), укладеного між ТОВ "ФК Фінекспрес" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" суду не надано.
Окрім того, з наданої на адресу відповіді на виконання ухвали суду про витребування доказів вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 платіжна карта № НОМЕР_3 не відкривалась, відкриті карткові рахунки станом на 15.02.2023 р. були відсутні. Отже надана банком інформація не підтверджує той факт, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти згідно договору №78728992 (т.2 а.с.155).
Суд також звертає увагу, що договір не містить інформації, а позивачем окремо не надано доказів про погоджений сторонами порядок розрахунків за договором позики. Відомостей про номер картки та її належність ОСОБА_1 , як позичальнику, матеріали справи не містять і судом таких не здобуто.
Долучений до позовної заяви розрахунок за кредитним договором складений позивачем, а не первісним кредитором та не відповідає рахунку позичальника вказаному в договорі позики.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, ухваленій після прийняття Верховним Судом постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 757/18057/15-ц, зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пунктів 4.8, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (що було чинним на час видачі кредиту), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Натомість у справі відсутні належні та допустимі докази про видачу первісним кредитором (ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів") суми позики ОСОБА_1 (квитанції, виписки з рахунку клієнта, заяви на видачу готівки, розрахунково-касових документів, розписки про отримання тощо).
Наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу за змістом вказаних норм ст.ст.1077, 1078, 1082 ЦК України також не є достатнім доказом цих обставин.
Отже, позивачем ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не надано достатніх та належних доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу за договором позики №78728992.
Водночас суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором позики та довідка ТОВ "ФК Фінексперт" не є достатніми та належними доказам на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки не відповідають вимогам 4.8 та 5.5 Положення № 254 та п.61 Положення №75, так як не містять інформацію зокрема про дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, суми вхідного залишку за рахунком, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку.
Фактично розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Згідно постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу.
На думку суду, відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування заборгованості за договором позики, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення позивачем за первісним позовом. Надані позивачем за первісним позовом документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Вищенаведене унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджували розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення з відповідача за договором позики №78728992.
За вказаних обставин судом не встановлено наявність фактичних підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
За вказаних обставин, а саме у зв'язку з недоведенням позивачем за первісним позовом факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов договору позики, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в первісному позові розмірі за договором позики №78728992 відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом виникнення між ним та відповідачем зобов'язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті відповідачем, не доведення самого факту надання відповідачу кредиту (позики), а отже і не доведення наявності простроченого грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем та його розмір, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом в цій частині.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оскільки ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" не виконало свого зобов'язання та не надало для ОСОБА_1 позику в розмірі, передбаченому договором позики №78728992 від 15.02.2023 р. та додатковою угодою до нього, відтак такий договір та додаткову угоду до нього слід розірвати.
Одночасно судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" отримало право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги, зокрема і за договором позики №78728992.
Предметом договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 р. є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
При цьому відповідно до визначення термінів, що використовуються у даному договорі, право вимоги - це право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі договору позики.
Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п.1.2 договору факторингу).
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників №9 від 23.08.2023 р., витягу з реєстру боржників №9 від 23.08.2023 р. до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 р., ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №78728992 від 15.02.2023 р. на загальну суму 22 000 грн. (т.1 а.с.14-19).
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" перейшло до нового кредитора, яким є позивач ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", на підставі договору факторингу, який був укладений 14.06.2021 року.
За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною першою статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно правових висновків Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Оскільки, грошова вимога до ОСОБА_1 за договором позики переданого за договором факторингу №14/06/21 є недійсною у зв'язку з відсутністю доказів надання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі, визначеному договором позики №78728992 та додатковою угодою до нього, то у ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" не існувало права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №78728992 та додатковою угодою до нього, відповідно таке право не могло бути передане цим товариством на користь позивача на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 р.
Отже, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 22.11.2021 р. між відповідачем та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи наведені обставини, з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що договір позики №78728992 від 15.02.2023 та додаткову угоду до нього слід розірвати, а договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (із додатковими угодами до цього договору) за яким на підставі договору позики №78728992 у ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" виникло право грошової вимоги до ОСОБА_1 слід визнати недійсним в частині грошової вимоги до ОСОБА_1 , відтак в задоволенні первісного позову в цій частині слід відмовити, а зустрічний позов в цій частині підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, індекс 01032, код ЄДРПОУ 3562014, банківські реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «Таскомбанк») заборгованість в загальному розмірі 10548 (десять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 80 коп., а саме:
- за кредитним договором №6350717 від 09.02.2023 року в розмірі 5 023 (п'ять тисяч двадцять три) грн. 80 коп.;
- за кредитним договором №39501-01/2023 від 30.01.2023 року в розмірі 5 525 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Інвеструм Груп» про розірвання договору позики і додаткової угоди до нього, кредитних договорів, визнання недійсними договорів факторингу і додаткових угод - задовольнити частково.
Розірвати договір позики № 78728992 від 15.02.2023 року та додаткову угоду до нього від 15.02.2023 року, укладені між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 .
Договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та додаткові угоди №2 від 28.07.2021 року і №10 від 23.08.2023 року до такого договору факторингу, укладені між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в частині відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 - визнати недійсними.
В задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.09.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.