Справа № 562/3202/24
"15" вересня 2025 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,
учасники справи:
представник позивача-відповідача адвокат Погорілий Р.О.,
представник відповідача-позивача адвокат Качан Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання умов договору недійсними, -
У поданій в системі «Електронний суд» позовній заяві, зміненій заявою від 29 жовтня 2024 року, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти за договором доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року в сумі 537474грн. 00 коп. та судові витрати в справі, обґрунтовуючи порушенням відповідачем умов указаного договору щодо обов'язку утримуватися від продовження строку дії договору оренди земельної ділянки та самостійного продажу земельної ділянки, заподіявши позивачу збитки у виді упущеної вигоди.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та просить в задоволені позову відмовити, мотивуючи тим, що п.7, п.п.9.2, 9.3 п.9 договору доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року та пункти 6, 7, 8 Додатку №1 до договору доручення суперечать положенням ст.18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» і є несправедливими, оскільки встановлюють жорсткі обов'язки довірителя щодо сплати непропорційно великої суми неустойки в разі невиконання ним зобов'язань за договором доручення.
У прийнятій ухвалою суду від 03 березня 2025 року до спільного розгляду позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати п.7, п.п.9.2, 9.3 п.9 договору доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року та пункти 6, 7, 8 Додатку №1 до договору доручення недійсними з наведених у відзиві підстав.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Погорілий Р.О. позовні вимоги підтримав повністю та просить задоволити повністю, а в позові ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю вимог.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Качан Т.Г. позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнала з наведених у відзиві підстав та просить в задоволені позову останнього відмовити, а позов ОСОБА_2 підтримала повністю і просить задоволити.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Установлено, що спір виник з договірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до положень ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (ч.1 ст.1007 ЦК України).
З укладеного 23 серпня 2023 року в письмовій формі договору доручення №30/5622680400:03:001:0095 між ОСОБА_2 (довіритель) та ОСОБА_1 (повірений), зареєстрованим як фізична особа-підприємець, вбачається, що повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя вчинити юридичні дії, необхідні, спрямовані та пов'язані з підготовкою до продажу та проведенням продажу земельної ділянки з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства,загальною площею 1,5935 га, з кадастровим номером 5622680400:03:001:0095, що розташована на території Білашівської сільської ради Рівненського (колишнього Здолбунівського) району Рівненської області та належить довірителю на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №286078.
Обставини укладення вказаного договору ОСОБА_2 не заперечуються.
А відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
З пункту 1 Додатку №1 до договору доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року вбачається, що сторони погодили, що продаж земельної ділянки має бути здійснено за ціною не менше ніж 27204 грн., при цьому повірений не обмежений в праві продати земельну ділянку за більшою ціною.
Згідно п.3 указаного Додатку №1 на забезпечення дійсності зобов'язань щодо виключного права повіреного (п.7 договору) та виконання ним обов'язків згідно п.8 договору, останній протягом одного банківського дня після підписання даного договору перераховує довірителю на його банківський рахунок кошти в розмірі мінімальної ціни земельної ділянки, вказаної у п.1 Додатку №1 до договору доручення.
Дане перерахування є договірним видом забезпечення виконання зобов'язання повіреним згідно ч.2 ст.546 ЦК України та підлягає поверненню повіреному після припинення зобов'язань сторін по договору або при порушенні довірителем умов цього договору.
Перерахування 24 серпня 2023 року повіреним ОСОБА_2 коштів в сумі 97204 грн. на забезпечення дійсності зобов'язань щодо виключного права повіреного за договором доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року підтверджується платіжною інструкцією АТ «Райффайзен Банк».
Обставини отримання вказаних коштів ОСОБА_2 не заперечуються, тому його доводи про те, що ці кошти не підлягають поверненню позивачу за укладеним договором доручення, оскільки платником є ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , є безпідставні та судом відхиляються.
Також згідно пункту 6 Додатку №1 до договору доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року вбачається, що сторони домовилися, що у випадку порушення виключного права повіреного (п.7 договору) довірителем, порушення п.9.2 даного договору, або самостійного продажу довірителем земельної ділянки будь-яким третім особам, довіритель сплачує на користь повіреного неустойку у подвійному розмірі мінімальної ціни земельної ділянки, що визначена в п.1 цього Додатку №1 до договору доручення.
Так, за пунктом 7 договору доручення «сторони домовилися, що даним договором встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій, передбачених договором. Сторони визначають дану умову як істотну умову даного договору, тому довіритель утримується від самостійного вчинення таких дій протягом строку дії договору».
Пунктом 9 договору доручення сторони визначили обов'язки довірителя, відповідно до яких: «п.9.2 утримуватися від продовження строку дії діючого, на момент укладення цього договору, договору оренди земельної ділянки, укладення нового договору оренди земельної ділянки, укладення будь-яких інших договорів, предметом чи наслідками укладення яких може бути перехід будь-яких прав щодо земельної ділянки або їх додаткових обтяжень; п 9.3 не здійснювати будь-які заходи по отриманню коштів та не отримувати кошти по діючому договору оренди за майбутні періоди оренди».
У порушення вказаних умов договору доручення 01 вересня 2023 року та виключних прав повіреного ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Мізоч-Агропродукт» (повним правонаступником ПрАТ «Мізоцьке ремонтно-транспортне підприємство») додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622680400:03:001:0095 від 20 квітня 2016 року про продовження строку його дії, виклавши в новій редакції, а 26 лютого 2024 року повторно порушив умови вказаного договору та відчужив указану земельну ділянку за договором купівлі-продажу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного.
Однак, якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором (ч.3 ст.1008 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Належних та допустимих у розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України доказів повідомлення повіреного - фізичну особу підприємця ОСОБА_1 про відмову від договору доручення відповідач ОСОБА_2 не надав.
А тому доводи відповідача ОСОБА_2 про укладення 01 вересня 2023 року додаткової угоди №2 до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622680400:03:001:0095 від 20 квітня 2016 року та продаж указаної земельної ділянки 26 лютого 2024 року після відмови від договору доручення, оскільки ним 24 січня 2024 року припинено дію довіреності, виданої повіреному на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Згідно ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту та обравши способом захисту своїх прав визнання окремих частин договору доручення недійсним з підстав передбачених ст.203, 215 ЦК України та ст.ст.18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач ОСОБА_2 в силу положення ч.3 ст.12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх позовних вимог.
Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Укладаючи договір доручення, сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, зокрема, щодо виду та розміру забезпечення виконання зобов'язань, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі та положенням ст.549, 551, 626, 627, 1000, 1003 ЦК України.
Тому доводи ОСОБА_2 , що п.7, підпункти 9.2, 9.3 п.9 договору доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року та пункти 6, 7, 8 Додатку №1 до договору доручення є несправедливими, суперечать принципу добросовісності і є такими, що порушують принцип рівності сторін договору та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду з огляду на предмет укладеного договору є безпідставними.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч.3 ст.22 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 ЦК України).
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Відповідно до ст.22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Такі правові висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року в справі №922/3928/20.
Згідно ч.1 ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач ФОП ОСОБА_1 мав реальні підстави розраховувати на отримання винагороди на підставі пункту 5 Додатку №1 до договору доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року, яким визначено, що за виконання доручення на умовах цього договору, довіритель сплачує повіреному плату в розмірі перевищення вартості продажу земельної ділянки над ціною, визначеною довірителем в пункті 1 даного Додатку.
З проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5622680400:03:001:0095 та протоколу про наміри від 28 грудня 2023 року вбачається, що повірений мав продати вказану земельну ділянку за ціною 148658 грн. не пізніше 65 календарних днів з дати підписання даного протоколу.
Отже, реальні доходи позивача могли становити (148658 - 97204) 51454 грн.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 537474 грн., з яких 97204 грн. - забезпечення виконання зобов'язання, 388816 грн. - неустойка за порушення умов договору доручення та 51454 грн. - упущена вигода, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а в позові ОСОБА_2 слід відмовити.
При постановлені рішення з відповідача ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь позивача ФОП ОСОБА_1 понесені ним витрати в сумі 25374 грн. 74 коп., які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 5374,74 грн. та документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.
Керуючись ст.ст.258-273, 351 - 355 ЦПК України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 ) кошти за договором доручення №30/5622680400:03:001:0095 від 23 серпня 2023 року в сумі 537474(п'ятсот тридцять сім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 00 коп. та 25374 (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 74 коп. судових витрат.
У задоволені позову ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання умов договору недійсними відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст повного рішення виготовлено 18 вересня 2025 року.
Суддя: