Справа № 732/769/25 Головуючий у 1 інстанції: Бойко А.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 за № 97 від 14.02.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
- стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу та судовий збір.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено широкий перелік обов'язків громадян, однак, в оскаржуваній постанові не конкретизовано який пункт, абзац, частину норми ставиться у провину позивачу. Також, апелянт зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку, на момент винесення оскаржуваної постанови уточнив облікові дані, про що зазначено у витязі з "Резерв +", уточнено дані 04.02.2025 року. На переконання апелянта, станом на 03.02.2025 року протокол за порушення ч.3 ст. 210-1 КУпАП на позивача був складений із порушенням трьохмісячного строку, а на момент винесення постанови дані позивача було уточнено, а тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю. Крім того, апелянт вважає, що після 18.05.2024 Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, а тому, у позивача не виникло обов'язку виконати припис абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також, апелянт стверджує, що з оскаржуваної постанови не вбачається на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
29 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Журби Вікторії Сергіївни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв'язку системи «Електронний суд».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - Журби Вікторії Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.02.2025 №97, 03.02.2025 о 22 год 00 хв уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено, що в умовах особливого періоду ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не уточнив свої облікові дані у встановлений законодавством строк жодним із встановлених способів: через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У своїх поясненнях у протоколі ОСОБА_1 вказав, що він не мав можливості оновити дані вчасно по причині того, що забув. У протоколі також вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 07.02.2025 о 12 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву від 04.02.2025, у якій просив перенести розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, який призначений на 07.02.2025 на 12 год 00 хв та 12 год 20 хв, у зв'язку з необхідністю його ознайомлення з матеріалами справи та за станом його здоров'я. Крім того, у поданій заяві ОСОБА_1 просив повідомити його про можливість ознайомлення з матеріалами, зазначив, що підтверджуючі документи його хвороби будуть надані після закриття лікарняного листа, а також просив про розгляд справи повідомити його рекомендованим листом за адресою його проживання
ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 10 лютого 2025 року №1437 повідомив ОСОБА_1 яким саме відділом ТЦК буде розглядатися справа про притягнення його до адміністративної відповідальності, детально роз'яснено коли він може ознайомитися з матеріалами справи, а також повідомлено, що з урахуванням поданої ним заяви про перенесення розгляду справи, розгляд справи перенесено на 14.02.2025 на 10 год 30 хв.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №97 від 14 лютого 2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Згідно оскаржуваної постанови, 03 лютого 2025 року уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не уточнив свої облікові дані у встановлений законодавством строк жодним із встановлених способів: через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 від 14 лютого 2025 року №97 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 20).
Так, апелянт зазначає, що статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено широкий перелік обов'язків громадян, однак, в оскаржуваній постанові не конкретизовано який пункт, абзац, частину норми ставиться у провину позивачу.
Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, конкретну частину, в саме, частину 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку порушив позивач, відповідачем зазначено в протоколі від 03.02.2025 №97.
Слід зазначити, що положення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з 18.05.2024 підлягали застосуванню в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024.
Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, у позивача виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) уточнити персональні дані.
Так, апелянт стверджує, що з оскаржуваної постанови не вбачається на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, ним не доведено, що у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) він виконав покладений на нього обов'язок щодо уточнення персональних даних.
Крім того, позивачем до апеляційної скарги долучено Витяг з «Резерв+», сформований 31.05.2025, в якому вказано, що дата уточнення даних - 04.02.2025.
Вищевказаним підтверджуються доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 своєчасно не уточнив свої військовооблікові дані до 16.07.2024 року.
Те, що на час винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 вже був уточнив свої військовооблікові дані не спростовує невиконання ним обов'язку уточнити свої облікові дані по 16 липня 2024 року.
З приводу доводів апелянта про те, що станом на 03.02.2025 року протокол за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на позивача був складений із порушенням трьохмісячного строку, слід зазначити наступне.
Згідно статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Положеннями частини 1 статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що 03 лютого 2025 року його було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за №97 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що 03 лютого 2025 було виявлено факт правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено 14 лютого 2025 року, а тому строки визначені ч. 7 ст. 38 КУпАП не були пропущені.
Отже, з вищевказаного можна дійти висновку, що відповідачу стало відомо про порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію після його доставлення 03.02.2025 працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення від 03.02.2025 №97 складений відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 254 КУпАП, а оскаржувана постанова від 14 лютого 2025 року №97 прийнята відповідачем в межах строків, встановлених частиною 7 статті 38 КУпАП.
Посилання апелянта на постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 6.04.2018 у справі №338/1/17, від 27.06.2019 у справі №560/751/17 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дані судові рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в них висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.
Враховуючи вищевказане, позивачем не доведено протиправності оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 лютого 2025 року №97, а тому, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.