Справа № 320/14713/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХДОРБУД" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХДОРБУД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2023 №3282/04-06.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 16 вересня 2025 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 у порядку п.п.76.3 ст. 76 із врахуванням вимог, передбачених п.п.69.1 п.69 підрозділу 1 розд. ХХ та з урахуванням ст. 102 ПК України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2022 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 18.01.2023 № 853/04-06/38614361.
Камеральною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТЕХДОРБУД» вимог чинного законодавства, зокрема порушення вимог п.187.1 ст. 187, п.201.10 та п.201.10 ст.201 ПК України внаслідок заниження суми податкових зобов?язань податкової декларації з ПДВ за період, який підлягав перевірці на суму ПДВ - 116 100,0 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) (р.21) на 116 100,00 грн.
В ході здійснення камеральної перевірки ТОВ «ТЕХДОРБУД» встановлено розбіжність між даними Єдиного реєстру податкових накладних та даними, задекларованими у податковій декларації за листопад 2022 року на суму ПІДВ - 116 100,0 грн., а саме встановлено відсутність декларування суми податкового зобов?язання в Розділі І. Податкові зобов?язання декларації з ПДВ зареєстрованих в ЄРПН податкової накладної від 16.11.2022 №1 на загальну суму ПДВ 116 100,00 гривень.
За даними інформаційних систем контролюючого органу та Єдиного реєстру податкових накладних платником ТОВ «ТЕХДОРБУД» направлено на реєстрацію податкову накладну від 16.11.2022 №1, складену на адресу ТОВ «ДОБРОБУД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40593676) на реалізацію товару «Асфальтобетонна суміш дрібнозерниста тип Б марка 10» в кількості 162 т. на загальну суму 696600 грн, в т. ПДВ 116100,0 гривень. Реєстрацію податкової накладної від 16.11.2022 №1 зупинено.
Не погоджуючись з висновками, викладених в акті камеральної перевірки позивачем подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення від 31.01.2023 №31/01/2023 на висновки акта перевірки стосовно даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ТЕХДОРБУД» за листопад 2022 року від 18.01.2023 № 853/04-06/38614361.
Комісією з питань розгляду заперечень прийнято рішення та повідомлено позивача листом від 23.02.2023 №3510/12/10-36-04-03, що висновки акту камеральної перевірки задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ТЕХДОРБУД» за листопад 2022 року від 18.01.2023 №853/04-06/38614361 залишені без змін, заперечення від 31.01.2023 №31/01/2023 - без задоволення.
Відповідачем сформовано податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 27.02.2023 №3282/04-06 на суму завищення від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ - 116 100 грн.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абз.1 пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Крім того, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 року, встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Таким чином, зупинена податкова накладна щодо якої надійшла квитанція про зупинення реєстрації не вважається зареєстрованою.
При цьому, відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №1 від 16.11.2022 р., яка зазначена в акті перевірки, реєстрація якої в ЄРПН була зупинена, була складена позивачем помилково та фактично не підлягала реєстрації - дана податкова накладна не підлягає включенню до складу податкових зобов'язань за листопад 2022 року.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що податкова накладна №1 від 16.11.2022 р., реєстрація якої була зупинена, не відображена у податковій звітності позивача за листопад 2022 року, у зв'язку з тим, що вона є помилковою, тобто не на підставі здійснення господарської операції та за відсутності первинних документів.
Факт помилкового направлення на реєстрацію податкової накладної №1 (відсутність підстав для відображення відомостей за податковою накладною №1 від 16.11.2022 р. у декларації за листопад 2022 р.) підтверджується відомостями з таблиці 1.1 Додатку 1 Декларації з ПДВ за листопад 2022 року. Зокрема, вказані обставини описувались позивачем у своїх запереченнях № 31/01/2023 від 31.01.2023.
З матеріалів справи також вбачається, що 22.02.2023, засобами електронного документообігу, через розділ «Вихідне листування» електронного кабінету платника податків, позивач надав додаткові пояснення № 22/021/2023 від 22.02.2023 та первинні документи, що підтверджують відсутність здійснення господарської операції по податковій накладній № 1 від 16.11.2022, а саме: оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 від 16.11.2022; лицевий рахунок в розрізі документів по ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» за період 16.11.2022; банківську виписку з особового рахунку ТОВ «ТЕХДОРБУД» за листопад 2022 року.
Отже, податкові зобов?язання за заблокованою помилковою податковою накладною включати до податкової декларації з ПДВ не потрібно, оскільки дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, а в даному випадку податкова накладна складена помилково на операції, які не підтверджені первинними документами, відповідно у позивача відсутні правові підстави відображати цю операцію у податковій декларації з ПДВ з податку на додану вартість за листопад 2022 року.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 вересня 2018 року № 820/6615/17 та від 28.03.2019 року по справі №809/1420/17.
Разом з тим, згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової перевірки продавця
В свою чергу, в даному випадку Головним управлінням ДПС у Київській області висновки про порушення вимог чинного законодавства зроблено на підставі камеральної перевірки, без дослідження даних бухгалтерського обліку та первинних документів.
Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального ті спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пунктів 76.1, 76.2, 76.3 статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені норми ПК України, можна зробити висновок, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які містяться у податковій звітності платника податків (наявність арифметичних та методологічних помилок під час її заповнення) та не передбачає дослідження первинних документів, на підставі яких така звітність складена, з урахуванням господарських операцій платника податків, проведених в межах здійснення фінансово-господарської діяльності протягом такого періоду.
Тобто, за наслідками камеральної перевірки неможливо достовірно встановити заниження платником податків податкових зобов'язань, оскільки вона не передбачає дослідження даних бухгалтерського обліку та первинних документів, які складаються в ході господарських операцій. Лише під час проведення документальних перевірок (планових або позапланових) за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків та вивчення (аналізу) первинних документів та даних бухгалтерського обліку можливо стверджувати про наявність таких порушень. Без дослідження первинних документів та даних бухгалтерського обліку контролюючому органу не може бути достеменно відомо про проведення певних господарських операцій платником податку та про заниження об'єктів оподаткування.
При цьому наявність розбіжностей між даними податкової звітності та даними ЄРПН не свідчить про заниження податкових зобов'язань, з огляду на той факт що такі розбіжності можуть пояснюватись, зокрема, але не виключно, помилковістю складання та реєстрації податкових накладних за відсутності фактичного здійснення господарської операції та відсутністю необхідності визначення податкових зобов'язань.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи, що контролюючим органом висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість зроблені без дослідження первинних документів та даних бухгалтерського обліку позивача та без проведення документальної перевірки, виключно на підставі наявності розбіжностей між даними податкової звітності та даними ЄРПН за наслідками камеральної перевірки, що не відповідає приписам пункту 201.10 статті 201 ПК України, такі висновки є передчасними та необґрунтованими належним чином, а отже прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 27.02.2023 №3282/04-06 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.